Українське товариство сліпих реалізує новий соціальний проєкт у партнерстві з Норвезькою асоціацією сліпих та слабозорих (NABP) та Данським товариством сліпих. Ініціатива спрямована на підтримку членів української організації шляхом надання продуктових кошиків та засобів гігієни тим, хто найбільше цього потребує.
Президією центрального правління Українського товариства сліпих визначено, що члени УТОС х із Запорізької, Дніпропетровської, Харківської, Чернігівської, Херсонської, Сумської, Миколаївської областей, як найвразливіші (прифронтові) регіони, інші члени товариства у випадку гострої потреби також можуть отримати набір.
У межах проєкту буде придбано та доставлено щонайменше 166 комплектів продуктових і гігієнічних наборів. Допомога призначена для членів UTOS і покликана полегшити доступ до базових товарів повсякденного вжитку. Важливо, що продуктово-гігієнічний набір розрахований на 3 місяці та його вміст покриє базову потребу у харчуванні та гігієні бенефіціара н азимовий період.
Реалізація проєкту охоплює два місяці – з жовтня по грудень 2025 року. Увесь процес закупівлі, формування та доставки наборів здійснює UTOS відповідно до затвердженої угоди та бюджету, а видачу наборів здійснюють голови обласних організацій.
Перші набори вже отримали жителі Херсонщини, Дніпропетровщини, Миколаївщини.
Героями сьогоднішніх історій є жителі Херсонщини.
Сім’я Ремньових – Людмила (64 роки) та Олександр (72 роки), подружжя проживає у Херсоні. Вона тотально незряча, він має залишковий зір. Подружжя дітей немає, а отже немає і допомоги. «Нашою найбільшою допомогою є місцевий осередок Товариства незрячих» – говорить Людмила. Обоє працювали на підприємстві Українського товариства сліпих, однак на сьогодні підприємство через війну припинило свою роботу.
Набір отримала Людмила, але Олександр захотів теж бути на фото та дякує за надану допомогу. «Тепер перезимуємо!» – такий коментар ми отримали від Олександра.
На фото Кононенко Надія (74 роки)
Перебуває на обліку в Херсонській обласній організації УТОС, працювала в УТОС все своє життя, має 3% зору. На сьогодні Надія проживає одна бо єдиний син Надії служить в Збройних Силах України, а чоловік помер давно. Жінка має котика, який є її втіхою. “Ми пережили багато, вікна вилітали не раз, але ми будемо жити вдома, а з таким набором продуктів та гієнічних виробів будемо жити добре” – жартує Надія, “Щира подяка за небайдужість, Норвегія так далеко, але толерантність та підтримка не має кордонів!”
Центральне правління Українського товариства сліпих