Борьба за финансирование УТОС продолжается

Позиція Голови комітету Верховної ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, народного депутата Третьякової Галини Миколаївни щодо єдиного підходу по отриманню фінансової підтримки Всеукраїнськими організаціями людей з інвалідністю, яка була розміщена на сторінках Информационного агентства «Українські новини» та аргументи «Українського товариства сліпих» щодо функцій держави по наданню соціальних послуг громадянам з вадами зору та слуху, які взяли на себе УТОС та УТОГ. Нижче наведено дві точки зору з цього питання.

Информационное агентство Українські Новини

20 октября 2020, вторник, 10:35

УТОГ и УТОС имели привилегии в финансировании, но они должны быть готовы дальше конкурировать на конкурсной основе, – Третьякова

Председатель Комитета Верховной Рады Украины по вопросам социальной политики и защиты прав ветеранов, народный депутат Галина Третьякова (фракция «Слуга народа») считает, что систему финансирования организаций лиц с инвалидностью, которая досталась в наследство от СССР необходимо немедленно реформировать.

Об этом Третьякова заявила в комментарии Українським Новинам.

«У нас есть организации, которые занимаются деятельностью, направленной на помощь людям с инвалидностью еще со времен Советского Союза: это УТОГ и УТОС. Они имели привилегии в государственном финансировании до 2019 года, и сумма таких дотаций фиксировалась в госбюджете. Всего таких организаций, которым деньги предоставлялись без конкурса, было четыре. Минсоцполитики поручили проработать вопрос о том, каким образом должны распределяться средства на общественные организации. Я была инициатором того, чтобы убрать из госбюджета конкретные общественные объединения и переложить ответственность на распределение таких средств на Кабмин. Минсоцполитики, в свою очередь, должно определять – как решать эту потребность на конкурсной основе. Это было еще в прошлом году, однако в этом году, и я об этом точно знаю, эти организации мощно лоббируют возвращение к той системе финансирования, которая существовала раньше», – рассказала Третьякова.

В то же время, отметила нардеп, в комитет ВРУ, который она возглавляет, обратились около 17 общественных организаций инвалидов, чтобы «разбить эту монополию четырех» и создать условия, чтобы все конкурировали за госфинансирование на равных условиях.

«Они требовали, чтобы именно на конкурентных основах претендовали на государственное финансирование и те, кто имел привилегии (УТОГ и УТОС – ред). Я разделяю такой подход. Также я считаю, что суммы на финансирование ОО надо увеличивать. И правозащитные организации, и те, что создают хабы для людей с инвалидностью, предоставляя им возможность общаться, и те организации, которые предоставляют социальные услуги и тому подобное. Все эти организации являются инфраструктурой, которая внедряет социальную политику и делает инклюзию лиц с инвалидностью в общественное пространство возможной. Именно поэтому я подала предложение в бюджетный кодекс об увеличении финансирования», – пояснила народный депутат.

При этом она отметила, что не является сторонником создания в следующем году отдельной национальной социальной службы.

По ее мнению, часть средств – около 200-300 млн с запланированных на ее функционирование 1,2 млрд грн можно было бы направить на финансирование общественных организаций лиц с инвалидностью.

Она отметила, что общественные организации представили на конкурсы значительно большее количество проектов, поэтому эти средства необходимо было бы осваивать постепенно.

«В этом случае финансирование может идти по трем направлениям. На проекты, которые нужны людям с инвалидностью, и здесь государство должно создать механизм, чтобы такие граждане сами определяли приоритетные проекты – голосовали за ту или иную программу. Во-вторых, средства должны идти на запуск работы организаций, занимающихся людьми с инвалидностью – на регистрацию юр.лица ОО, на создание устава, системы управления и тому подобное. И третье направление-финансирование постоянных механизмов в рамках деятельности общественных организаций», – отметила Третьякова.

Как сообщали Українські Новини, политический эксперт Владимир Цибулько считает, что в Украине финансовые возможности общественных организаций, которые занимаются помощью людям с инвалидностью, заметно ограничены.

 

Информационное агентство Українські Новини

22 октября 2020, четверг, 11:45

УТОС не разделяет заявления нардепа Третьяковой об одинаковом подходе ко всем организациям помощи людям с инвалидностью

«Всеукраинская организация инвалидов «Украинское общество слепых” (УТОС) заявляет, что государство их оказывает им финансовую поддержку не на проведение семинаров, круглых столов, конференций, а на постоянную работу сотрудников общежитий, клубов, библиотек и так далее.

Об этом говорится в заявлении организации, передают Українські Новини.

УТОС не разделяет мнения народного депутата Галины Третьяковой.

“Чем же мы отличаемся от других Всеукраинских организаций инвалидов? С первого взгляда мы все равны, о чем говорит Галина Третьякова. Ее тезис – все должны быть в равных условиях. С первого взгляда вроде все правильно, об этом говорят многие нормы действующего законодательства, но присмотревшись глубже мы видим, что практически все общественные организации инвалидов объединяют людей с инвалидностью, которые где-то работают или не работают, проживают дома. Это структуры, в которых нет материально-технической базы, общежитий, клубов, библиотек, баз отдыха и т.д. У них структура, когда большинство офисов – это личные квартиры активистов и проводят они свои мероприятия, устраивая семинары, конференции, круглые столы, фестивали в арендованных помещениях, куда они за государственную поддержку съезжаются, нанимают лекторов, организаторов, оплачивая жилье и питание”, – отмечает УТОС.

“То есть, это разовые мероприятия, которые организовываются и проводятся за счет государственной поддержки на их деятельность и на которые они, как правило, съезжаются, проводя их в разных местах с разной тематикой и численностью участников. Все это, безусловно, нужная и полезная работа для той или иной категории людей с инвалидностью. Но, вот, у слепых граждан есть своя специфика – им постоянно необходим сопровождающий, они за определенное время самостоятельно изучают дорогу от дома к офису или к своему предприятию, то есть то, что для другого человека вообще не представляет трудности. Человек со зрением самостоятельно может поехать в своем городе в любой магазин, клуб, библиотеку, мастерскую и т.д. А как незрячий человек? А ведь у него такие же потребности. Он тоже желает жить полноценной жизнью. Вот именно для этого и создан был УТОС и государство позволяло ему почти 90 лет строиться, развиваться, совершенствоваться. Но вот с приходом рыночной экономики, конкуренции производителей товаров, когда цены на товары устанавливает рынок, а не чиновники, наши предприятия, где работают незрячие, сразу же стали неконкурентоспособными, то есть, практически, работают с нулевой рентабельностью. Вот, поэтому, все эти десятилетия государство нас поддерживает, предоставляет финансовую поддержку не на проведение: семинаров, круглых столов, конференций, а на постоянную работу сотрудников общежитий, клубов, библиотек и т.д.”, – добавляют в организации.

УТОС не разделяет позиции чиновников, которые твердят о том, что ко всем организациям, которые помогают людям с инвалидностью, должен быть одинаковый подход.

“Неужели этой разницы не видит Галина Третьякова? Неужели ее не видит зам министра соцполитики Виталий Музыченко? Как же они, находясь на таких должностях, могут твердить об одинаковом подходе ко всем организациям? Ведь такая структура есть только в УТОС и УТОГ”, – говорится в заявлении УТОС.

“Мы понимаем руководителей других Всеукраинских организаций инвалидов. Сегодня они имеют не очень большую финансовую поддержку от государства и им, безусловно, будет лучше, если ее разделят поровну между всеми. Тот, кто сегодня проводил 5-7 мероприятий на год, завтра, имея больше денег, проведет 15-20 фестивалей, круглых столов, семинаров, а вот мы, не получив поддержки на оплату труда работников вышеуказанных учреждений (клубов, библиотек, общежитий) просто остановим их деятельность. Кто будет задаром работать? И что же будет со слепыми гражданами? Да, они просто будут оставаться замкнутыми в своих квартирах. Разве они смогут самостоятельно посещать те учреждения, которые они имеют возможность посещать сегодня – то есть, приспособленные для них. Или государство сможет им что-то предложить взамен? Что, сегодня есть возможность предоставить незрячим гражданам такие же услуги в государственных учреждениях? Или слепые сами смогут туда добираться”, – отмечает УТОС.

Организация призывает чиновников не ломать то, что создавалось десятилетиями.

УТОС также обратилось к другим Всеукраинским организациям.

“Мы видим вашу работу. Вы много мероприятий делаете для своих людей с инвалидностью, но пробуйте аргументированно доказать нашим чиновникам, чтобы финансовая поддержка ваших мероприятий была достаточна. Очень легко отобрать у других и перераспределить.

Мы очень надеемся, что наш голос и наши аргументы будут услышаны и не будет дискриминации незрячих граждан по социальному признаку”, – подчеркивает УТОС.

Как сообщали Українські Новини, Третьякова (фракция «Слуга народа» в Верховной Раде) считает, что общественные организации, такие, как Украинское общество глухих и Украинское общество слепых, и другие не могут быть прописаны в Законе «О государственном бюджете», потому что «здесь могут быть все признаки коррупции» и считает, что государство должно изменить принципы финансирования таких ОО.

Як збільшити ефективність структурного управління в Українському товаристві сліпих

Громадська організація «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» заснована 4 червня 1933 року Урядом України, яка поширює свою діяльність по соціалізації громадян з вадами зору згідно чинного законодавства по всій території нашої держави. Як Громадська організація – вона зверху до самого низу структурована і її схематично можна відобразити як піраміду. Управління великою системною структурою повинно бути просякнуте комунікаційними зв’язками від вершини піраміди і до її основи та в зворотному напрямку. Таку структурну організацію мають практично всі Всеукраїнські Громадські організації. Вищий орган управління великою територіальною системою повинен визначати напрямок руху, ставити завдання нижчестоящим структурним підрозділам, організовувати їх виконання та контроль.

Очолює Громадську організацію керівник, який, як правило, має заступників, яким ним делегуються для виконання певні повноваження. Колегіальним виконавчо-розпорядчим органом є президія ЦП УТОС, яка звітує своєю діяльністю перед Центральним правлінням Українського товариства сліпих.

На рівні областей засновані та працюють обласні правління УТОС, які мають в своїй структурі первинні організації УТОС як виробничі, так і територіальні. Кількість первинних організацій в різних областях різна в залежності від чисельності осіб з вадами зору.

Територіальні первинні організації УТОС, яких на кінець 2020 року налічується в нашому Товаристві 109 одиниць, як правило, працюють з рядовими членами УТОС через свої структурні утворення: ради групоргів; старших групоргів; групоргів. Діяльність Всеукраїнської організації інвалідів повинна поширюватись на всі населені пункти, в яких проживають громадяни з вадами зору.

На сьогодні в Україні налічується 27163 села, 886 селищ міського типу та 459 міст, що разом складає 28508 населених пунктів. Не важко зрозуміти, яка кількість населених пунктів, сіл, селищ приходиться на одну міжрайонну територіально-первинну організацію – це в середньому приблизно дві з половиною сотні населених пунктів на одну територіальну первинну організацію. Як же тоді нам дійти до кожного населеного пункту, адже в кожному з них можуть проживати громадяни з вадами зору. Це завдання стоїть перед кожним правлінням ТПО, яке розташоване в певному населеному пункті одне на декілька сучасних районів. І, все-таки, ми повинні прагнути до того, щоб дійти до кожного населеного пункту для того, щоб зрозуміти чи не мешкає там особа з глибоким враженням зору, знаючи про те, що більшість членів нашого Товариства – це люди поважного віку і саме серед таких громадян, як правило, є досить багато осіб з глибоким враженням зору.

Одним із головних завдань територіальних первинних організацій – є виявлення та залучення в члени УТОС громадян України з інвалідністю по зору. Світовий досвід показує, що кількість громадян з глибоким враженням зору коливається в різних державах від 0,35% до 0,55% в залежності від рівня та умов життя, рівня медичного обслуговування тощо. Отже, зробивши невеличкі математичні розрахунки, ми розуміємо, що нам ще потрібно багато працювати в цьому напрямку. Ось чому нам вкрай важливо сформувати активно працюючі структурні підрозділи в наших первинних організаціях УТОС, адже відповідальність за ефективну організацію роботи з самого верху від керівництва товариства і до самого низу – рядового члена УТОС може бути тільки взаємною.

Керує первинною організацією УТОС правління організації, яке, як правило, обирається з активних членів УТОС, які мають інвалідність по зору. На сьогодні голова правління територіальної первинної організації має зрячого секретаря, який допомагає йому в роботі, але потрібно зрозуміти, що голові правління та секретарю фізично неможливо побувати в кожному населеному пункті, яких на їх території більше двох сотень і які повинна охоплювати своєю діяльністю територіальна первинна організація УТОС. Саме тому, дуже важливо на місцях формувати невеликі групи з членів УТОС та обирати групоргом найактивнішого члена серед цієї групи, який міг би певну кількість часу приділяти громадській роботі. Це дуже важливо – мати активного групорга, адже саме від нього буде залежати стан справ в групі: доведення ним до кожного члена групи інформації; виявлення нових людей з глибокими вадами зору та сприяння залученню їх до членства в УТОС; періодичне відвідування вдома лежачих, малорухомих, пристарілих та одиноких членів групи; повідомлення членів своєї групи про час та місце проведення культурно-масових заходів; за допомогою місцевих органів самоврядування та за дорученням правління організації сприяти поліпшенню житлово-побутових умов незрячих, забезпеченням їх паливом, продуктами; інформування правління організації про необхідність клопотання перед районними органами соціального захисту про закріплення за ними працівників центрів обслуговування одиноких пристарілих.

На даний час в первинних, обласних організаціях товариства розпочалася звітно-виборча кампанія до 18 з’їзду Українського товариства сліпих. Проходить підготовчий період по організації проведення звітно-виборчих зборів, конференцій і в сучасних умовах, що склалися, керівникам первинних та обласних організацій потрібно зосередити більшу увагу на ефективну роботу низових структурних утворень первинних організацій – груп, групоргів, старших групоргів, рад групоргів, які працюють безпосередньо з рядовими членами УТОС.

В зв’язку з децентралізацією адміністративного управління в районах та областях нашої країни, демографічною ситуацією, реорганізацією (злиттям) деяких первинних організацій УТОС, сьогодні виникає необхідність налагодження більш ефективних комунікативних зв’язків від керівництва товариства, обласних організацій, правлінь первинних організацій до рядових членів УТОС.

Оскільки деякі наші первинні організації на сьогодні мають дуже велику чисельність, а інші охоплюють досить велику територію, де проживають рядові члени УТОС, то процеси доведення інформації до рядових членів УТОС і отримання зворотної інформації потребують більш чіткого і ефективного налагодження комунікативних зв’язків, особливо в структурах первинних організацій УТОС.

В сучасних умовах виникає необхідність більш практичного підходу до формування груп в первинних організаціях, обрання групоргів, старших групоргів, формування рад групоргів. Вже на сьогодні є міста, райони, ОТГ, де проживає велика чисельність членів УТОС і велика відстань до офісу правління первинної організації, яка ще й не забезпечується прямими пасажирськими маршрутами. Зважаючи на ці обставини, керівникам структурних підрозділів товариства потрібно вкрай ефективно підійти до формування (переформування) груп в первинних організаціях, виборів групоргів, старших групоргів, формування рад групоргів.

Сьогодні правлінням організацій УТОС потрібно переглянути кількість практично діючих груп членів УТОС в первинній організації з метою налагодження більш якісної і ефективної роботи групоргів по забезпеченню комунікативних зв’язків членів групи з правлінням організації, надання групоргом можливої допомоги членам своєї групи на місцевому рівні, донесення інформації до правління організації щодо надання ним необхідної допомоги членам групи.

В окремих населених пунктах бажано мати сформовану групу членів УТОС. Якщо кількість членів УТОС в населеному пункті одна-дві особи, то група може бути сформована з членів УТОС, які проживають в декількох найближчих населених пунктах. Бажано, щоб середня чисельність групи в первинній організації приблизно складала 10-12 осіб. У тих випадках, коли в населеному пункті проживає декілька десятків осіб, формувати декілька груп з середньою чисельністю, а серед групоргів обирати старшого групорга, який буде координувати діяльність сформованих груп в цьому населеному пункті.

Групорга необхідно обирати на зборах групи відкритим голосуванням з будь-якої кількості кандидатів строком на 5 років. У випадку, коли через територіальну роз’єднаність проживаючих членів групи неможливо провести вибори групорга, він може бути призначеним правлінням первинної організації. Групорг у своїй роботі підпорядковується старшому групоргу, раді групоргів, правлінню первинної організації, виконує їх доручення та звітується про свою роботу на зборах групи та при необхідності перед правлінням первинної організації.

Обраним групоргам необхідно: своєчасно доводити до членів своєї групи, які за станом здоров’я не можуть відвідувати загальні збори, рішення вищестоящих організацій, загальних зборів первинних організацій іншу необхідну інформацію; підтримувати постійний зв’язок з членами групи; періодично відвідувати вдома лежачих, малорухомих, пристарілих та одиноких членів своєї групи; при можливості за їх проханнями доставляти їм озвучену літературу, продукти харчування, медикаменти, гуманітарну допомогу; допомагати збирати членські внески, здавати їх в касу первинної організації; повідомляти членів групи про час та місце проведення культурно-масових заходів; сприяти за допомогою місцевої влади та за дорученням правління поліпшенню житлово-побутових умов незрячих членів УТОС, забезпеченню їх паливом та продуктами.

Таким чином, вибудована структура Всеукраїнської громадської організації інвалідів від найвищої посадової особи – «Голови Центрального правління» і аж до рядового члена цієї організації забезпечить постійно діючі комунікаційні зв’язки передачі інформації зверху до самого низу та в зворотному напрямку, а при налагодженні ефективної роботи групоргів – забезпечить простих членів організації певними соціальними послугами. Ось чому цю роботу дуже важливо оновити саме на початку звітно-виборчої кампанії в первинних організаціях Українського товариства сліпих.

1 жовтня 2020 року Михайло Новосецький

УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО СЛІПИХ ВІТАЄ ЮВІЛЯРА

Першого жовтня у голови Центрального правління Українського товариства сліпих славний ювілей – 80 років!

Усі знають, яким бурхливим та трагічним виявилася для нашого народу перша половина двадцятого сторіччя. Трагічні події на Батьківщині, пошук роботи, а інколи і романтична жага до відкриттів та нових звершень кидали тисячі українських родин по всьому світу, зокрема і на Далекий Схід, який бурхливо освоювався у ті роки. В одній з таких родин в селі Сєвєрне Хабаровського краю 1 жовтня 1940 року народився Владислав Миколайович Більчич. Суворі ці Приамурські та і взагалі Далекосхідні краї – «Зелений клин», як називали Далекий Схід перші українські переселенці. Свої величезні скарби віддають вони людям лише у обмін на надважку працю, жорстокі континентальні зими, величезні малонаселені території загартовують людину, виховують у ній відповідальність, готовність завжди прийти на допомогу, хай і зовсім незнайомій людині, товариськість, бо, знов таки, коли людей так мало, то вмієш цінувати кожного сусіда, кожного подорожнього. І це вже не кажучи про ті випробування, які принесла війна. Так, на берегах Амуру не йшли криваві бої, але економічна криза, необхідність забезпечувати діючу армію, компенсуючи те, що не могли надати окуповані ворогом землі, мобілізація і відтак втрата більшості здорових чоловіків – усе це стало тяжким випробуванням для населення усього Далекого Сходу. Нелегким був початок життя нашого ювіляра, перші роки якого прийшлися якраз на той складний час. Але, попри усі випробування та тяжкі втрати, працьовита родина Більчичів вистояла. А коли завершалася перемогою боротьба з нацизмом і було визволено Україну від загарбників, то роботящі руки знадобилися вже тут: підіймати рідні краї, заживлювати страшні рани окупації. Школу Владислав Миколайович закінчував вже на Полтавщині.

А після закінчення школи юнак вступив до Крюківського машинобу­дівного технікуму. Навчався успішно. У ті часи, попри усі недоліки, були і гарні моменти, і, зокрема, забезпечення роботою випускників навчальних закладів, які могли бути впевнені у тому, що зможуть працювати за спеціальністю. Звичайно, призначення на перше робоче місце було дуже важливим, хвилюючим моментом. Не всі були задоволенні отриманими призначеннями, а для когось вони ставали справжньою долею. Так сталося і з Владиславом Більчичем, який по закінченні технікуму у 1958 році, за розпо­ділом, отримав направлення до Донецька на учбово-виробниче підприємство УТОС. Ще були живі спогади великої війни, багато героїв повернулося із фронту незрячими, а, в наслідок високого травматизму шахтарської праці, кожного року чимало молодих, сильних людей повністю або частково втрачали зір і приходили працювати на підприємства УТОС.

Близько п’яти років Владислав Миколайович працював на посаді інженера-конструктора. Він брав активну участь у розбудові підприємства, що вже на той час перетворювалося на сучасне високомеханізоване вироб­ництво. Працював успішно, ініціативно, до того ж, продовжував підвищувати свій освітній рівень. У 1962 році він, без відриву від виробництва, навчався у До­нецькому політехнічному інституті, який успішно і закінчив у 1968 році. Керівництво оцінило зусилля та здібності молодого спеціаліста. У 1966 році його призначили заступником директора по виробництву, а через три роки доручили очолити інженерну службу Донецького УВП УТОС та з початку утворення Донецького об’єднання В. М. Більчич стає його головним інжене­ром.

Радянський Союз був країною індустріальною , тобто такою, у якій більша частина населення зайняті у промисловій сфері. Підприємства Товариства сліпих, були у той час міцними, потрібними, виконуючи держзамовлення і забезпечуючи роботою і суспільною реабілітацією незрячих. Але й усі недоліки командної системи там теж були відчутні. Працювати на них молодому інженеру, який прагнув реальних покращень було не так просто, як може комусь здаватися. На усіх посадах, які доводилось обіймати на Донецькому підприємстві В.М.Більчич проявляв творчий підхід у вирішенні питань щодо покращення праці. Перехід незрячих працівників від простих застарілих виробів до нових із сучасними технологічними процесами вимагав клопіткої праці і максимум уваги. У цій справі потрібно було мати неабияке терпіння, уміння переконувати у доцільності освоєння того чи іншого зовсім нового виробничого процесу. Наполеглива у технічному розумінні творча праця, уміння знаходити шляхи вирішення складних проблемних завдань, уміння працювати з людьми — усе це свідчить про те, що на посту голови Центрального правління він аж ніяк неви­падкова людина.

Авторитет Владислава Миколайовича Більчича вийшов далеко за межі підприємства. X з’їзд УТОС, що відбувся у травні 1981 року, обирає Владислава Миколайовича членом Центрального правління і заступником голови ЦП УТОС, а згодом – першим заступником голови ЦП УТОС з виробничих питань.

Дев’яності роки стали часом величезних випробувань і для молодої держави і для нашого Товариства. Розрив усталених зв’язків, втрата ринків, невдала економічна політика, шкідливе втручання іноземних донорів, які не скільки допомагали Україні, скільки нищили її промисловість, нанесли страшний удар по всьому виробництву і, зокрема, системі УТОС. Тим, хто намагається критикувати УТОС та його діяльність, слід згадати, які величезні промислові гіганти України були у ті роки знищені. 1993 року пішов з життя досвідчений голова ЦП УТОС, ветеран війни Олексій Акімушкин.

Тож, із вересня 1993 року В. М. Більчич — виконувач обов’язків голови ЦП УТОС, а у травні 1994 року пленум обрав його головою Центрального правління УТОС. Підвищення завжди почесно, але за тих важких обставин новому голові можна було лише поспівчувати, надто важка була ситуація для Українського товариства сліпих. Проте, новий голова УТОС разом з Президією, покладаючись на свій багаторічний досвід роботи на виробництві Системи, на свої знання, організаційні здібності і енергію , намагаючись втримати УТОС, допомагаючи кожному підприємству, кожній обласній організації вистояти у той нелегкий час економічних перетворень. Головною небезпекою для Товариства, що загрожувала звести нанівець усі досягнення минулих років і змусити у майбутньому наступні покоління незрячих починати все з «нуля», була спроба законодавчо скасувати пільги як для підприємств, так і для незрячих в цілому. Тому на перший план постали питання правового та соціального захисту людей з інвалідністю по зору, відстоювання їх соціальних прав у парламенті та урядових структурах. Вчасно зрозумівши це, Владислав Миколайович спрямував усі свої зусилля та роботу Президії на боротьбу за збереження пільг для виробництва і незрячих взагалі.

І все ж Товариство вижило! І у цьому, безумовно, дуже важливу роль зіграв Владислав Миколайович Більчич. Упродовж багатьох років голова ЦП УТОС постійно співпрацював з владою відстоюючи права та інтереси людей з інвалідністю по зору. Його неодноразові зустрічі з Президентами України, спікерами Верховної Ради, Міністрами, депутатами давали свої позитивні результати та реально вплинули на формування законів, спрямованих на соціальний захист людей з інвалідністю по зору та на користь всього Товариства. Таким чином, за його безпосередньої участі та наполегливості, у важких перемовинах з можновладцями, витримуючи інколи дуже жорсткий тиск, він зумів домогтися збереження підтримки Товариства державою і фінансування невиробничової сфери УТОС, захист багатьох прав та пільг незрячих. Ці кабінетні «баталії» не виносяться до відома широкого загалу, але саме завдяки ним існує Товариство, можуть працювати підприємства, клуби, гуртожитки. Збережено пільгове оподаткування (нульова ставка) для продукції підприємств УТОС, пільговий проїзд для незрячих у громадському транспорті. Усе це постійно відстоювало і продовжує відстоювати Товариство на чолі з В. М. Більчичем. Проте ці досягнення не до вподоби тим, хто хотів би зруйнувати Українське товариство сліпих. Тому постійно іде брудна боротьба. Постійний пресинг на керівництво УТОС, спроби розпалити ворожнечу серед самих незрячих. Є «темні сили», як і зовні так і всередині Товариства, яким дуже хотілося б ліквідувати УТОС і заволодіти його майном, але завдяки авторитету голови ЦП УТОС і здоровому глузду більшості членів Товариства, зруйнувати організацію не вдасться. І ось, вже двадцять сім років під керівництвом Владислава Миколайовича Більчича наше Товариство продовжує функціонувати. І тому не випадкова така довіра та підтримка, яку отримав голова на усіх з’їздах УТОС. Результатом діяльності В.М. Більчича стали заслужені нагороди: орден «Знак Пошани» – 1974 рік, почесне звання “Заслужений працівник промисловості України” – 1997 рік, орден «За заслуги» III ступеню – 2003 рік, а у 2011 році – орден «За заслуги» II ступеню.

Та попри всі держані нагороди найбільшою нагородою для ювіляра є розуміння, підтримка і вдячність людей за невтомну працю, справжню відданість своїй справі, постійну щиру турботу за збереження нашого Товариства.

Шановний Владиславе Миколайовичу!
Українське товариство сліпих вітає Вас з ювілеєм!

У Товариства є надійний капітан!
З якого приклад брати людям варто.
Тому і привітань є океан,
Із них країни можна скласти карту.

О, їх багато щирих привітань,
Від заходу, де височать Карпати,
До сходу там де Харків, Лисичанськ,
Де вільний степ із вітром звик співати.

Чернігів давній, княжий, лісовий
І Миколаїв з берегів лиману:
Вам надішлють багато добрих слів
І побажань, і вдячність, і пошану.

З веселої Одеси і з Дніпра,
З Полтави й Сум, слова, як гарні квіти.
Усі бажають радості й добра –
Не можна тут усіх перелічити.

Несуться привітання звідусіль:
Здоров’я! Довголіття! Щастя! Сили!
Хай вітер щастя не летить у штиль,
А завжди Вам наповнює вітрила!

ПРОЄКТ ТЕМАТИЧНОГО ПЛАНУ АУДІОКНИГ ТА КНИГ ШРИФТОМ БРАЙЛЯ НА 2021 РІК

Шановні друзі, пропонуємо вашій увазі проєкт Тематичного плану аудіокниг та книг шрифтом Брайля на 2021 рік, що випускатиме Республіканський будинок звукозапису і друку Українського товариства сліпих за рахунок коштів безповоротної фінансової допомоги в межах бюджетної програми КПКВК 2507030 «Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації осіб з інвалідністю» за напрямком «Випуск спеціальної літератури та аудіо записів (у тому числі для професійної підготовки осіб з інвалідністю) з метою комплектування бібліотек».

Представлені книги спрямовані на широкий загал читачів, мають різноманітну тематику та розраховані на різний віковий діапазон.

Ми запрошуємо вас, шановні друзі, взяти участь в ознайомленні, обговоренні та остаточному затвердженні представленої літератури. Обговорення триватиме до 1 листопада 2020 року. Свої зауваження та пропозиції надсилайте на електронну пошту РБЗІД УТОС: rdzip_utos@ukr.net

Надсилаючи пропозиції, ми просимо вас, обов’язково вказувати назву та автора книги. Всі пропозиції будуть розглянуті та проаналізовані.

Сподіваємось на вашу небайдужість та зацікавленість в нових книгах для незрячих.

Проєкт тематичного плану аудіокниг на 2021 рік

Проєкт тематичного плану книг шрифтом Брайля на 2021 рік

ОСТАННЯ ОДА ЛІДЕРУ

27 вересня 2020 року УТОС втратив Петра Семеновича Федорця – директора Реабілітаційного центру УТОС, члена Центрального правління УТОС – людину, яка присвятила Товариству більшу частину свого життя.

Народився Федорець Петро Семенович 11 вересня 1946 року в селі Станилівка Погребищенського району Вінницької області. В 1973 році закінчив Київський університет ім.Т.Г.Шевченка, здобувши спеціальність радіофізика. Здобуваючи освіту Петро Семенович розпочав і свій трудовий шлях на освітянській ниві, працюючи вчителем спочатку трудового навчання, а потім викладачем фізики в середній школі №167 м. Києва.

З вересня 1976 року працював на заводі «Арсенал ім. Леніна» інженером – дослідником, в подальшому працював інструктором організаційної роботи на заводі Арсенал.

З грудня 1990 року прийнятий директором Республіканських курсів Українського товариства сліпих в порядку переведення – член Українського товариства сліпих.

З 1991 року працює на посаді директора Республіканських курсів підвищення кваліфікації. З 1995 по 1996 рік – директор Київського УВП № 1 УТОС. З 1997 по 1998 рік – начальник відділу Центрального правління Українського товариства сліпих. З 1998 по теперішній час –директор Реабілітаційного центру Українського товариства сліпих.

На всіх ділянках роботи відзначався старанністю, відповідально на високому професійному рівні виконував поставлені завдання, завжди користувався повагою серед колективу і всього Товариства.

Перебуваючи на посаді директора Реабілітаційного центру Українського товариства сліпих багато зусиль доклав до створення сучасного реабілітаційного закладу та його безперебійної роботи в нових умовах.

За період роботи у Центрі пройшли навчання елементарної психолого–практичної та соціально – трудової реабілітації більше 1118 людей з інвалідністю по зору І та ІІ групи віком від 16 до 60 років, що дало їм можливість повернутися до повноцінного життя у суспільство, понад тисячу спеціалістів та керівних працівників системи УТОС пройшли навчання з підвищення кваліфікації, курс професійної реабілітації з вивчення комп’ютерних технологій, який започаткований з 2003 року, пройшли 157 людей з інвалідністю по зору з отриманням відповідного сертифікату.

Крім того, у Реабілітаційному центрі Українського товариства сліпих проходять практику студенти-тифлологи із НПУ ім. М.П. Драгоманова та Університету розвитку людини «Україна». За сумісництвом у 2008 -2012 роках Петро Семенович працював викладачем в Інституті корекційної педагогіки НПУ ім. М.П. Драгоманова.

За час роботи в Реабілітаційному центрі Українського товариства сліпих Федорець П.С. підготував і випустив шість навчальних посібників з питань тифлології і реабілітації незрячих для студентів і спеціалістів, які займають проблемами незрячих. За результатами діяльності Реабілітаційного центру УТОС Федорцем Петром Семеновичем було підготовлено і опубліковано сім науково – практичних статей з питань тифлологій.

У 2011 році був обраний членом правління Київської міської організації УТОС.

З 2016 року – член Центрального правління Українського товариства сліпих – член реабілітаційної Ради при Центральному правлінні УТОС.

За час роботи в УТОС Федорець Петро Семенович проявив себе професійно підготовленим, ініціативним, принциповим спеціалістом, здібним організатором навчального процесу, дисциплінованим керівником, уважним і чуйним вихователем колективу. Свій багаторічний досвід роботи з людьми з інвалідністю по зору передавав молодим працівникам Товариства, у яких користувався заслуженим авторитетом і повагою.

Петро Семенович Федорець був творчою і багатогранною особистістю. З під його пера вийшло багато чудових віршованих творів на різну тематику, а також світ побачив декілька поетичних збірочок, остання з яких – «Ода лідеру», епіграфом до якої послужили його слова:

Коли беремося за діло,
Вивчаєм все на дотик й слухом.
Хоч інколи слабкі ми тілом,
Але завжди ми сильні духом.

За багаторічну, невтомну і плідну діяльність Петро Семенович Федорець неодноразово був нагороджений:

медаль «Ветеран праці» – 1989р. , Медаль в пам’ять 1500 -річчя міста Києва -1982 рік., Подяка Київського міського голови у 2004 році, Реабілітаційний центр УТОС зайняв перше місце у загальноміському конкурсі «Зорі надії» в номінації «Кращий навчальний заклад для інвалідів» у 2005 році, подяка Прем’єра – Міністра України – 2013 рік м. Євпаторія, Грамота Міністерства соціальної політики – 2011 рік., Грамота Центрального правління УТОС 2006 рік, Почесна Грамота Центрального правління УТОС -2016 рік, почесне звання «Заслужений вчитель України».

ВІН МІГ БИ ЗРОБИТИ ЩЕ БАГАТО ДОБРИХ І КОРИСНИХ СПРАВ

На сорок шостому році життя від нас пішов Василь Васильович Тирпак – голова Закарпатської обласної організації УТОС, член Товариства.

Народився В.В.Тирпак 27 жовтня 1974 року в селі Оноківці Ужгородського району Закарпатської області. На початку дев’яностих років почав свою трудову діяльність на філіалі Мукачівського підприємства УТОС в місті Ужгороді, де освоював різні види діяльності. В 1999 році вступив до Івано-Франківського Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника, який закінчив в 2003 році. Здобуваючи освіту В.В.Тирпак не поривав зв’язків з Українським товариством сліпих, намагаючись бути для нього корисним.

За результатами активної діяльності Василя Васильовича в 2008 році його було обрано головою Закарпатської обласної організації УТОС.

Очоливши організацію, Василь Васильович постійно опікувався членами своєї організації, незрячими Закарпатського краю: людям постійно надавалася соціальна, реабілітаційна та матеріальна підтримка. На жаль, пішов з життя дуже рано і міг зробити ще багато корисних і добрих справ.

Життєва мудрість, організаторський талант Василя Васильовича Тирпака назавжди залишаться у вдячній пам’яті людей.

Співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять.

Онлайн-бібліотека “Пізнай світ звуками”

УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ ФОНД ПІДТРИМАВ ПРОЕКТ ЦЕНТРАЛЬНОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ БІБЛІОТЕКИ ДЛЯ СЛІПИХ ІМ. М. ОСТРОВСЬКОГО “ПІЗНАЙ СВІТ ЗВУКАМИ”, В РАМКАХ ЯКОГО БУДЕ СТВОРЕНО ОНЛАЙН БІБЛІОТЕКУ АУДІОКНИГ. У МАЙБУТНЬОМУ НА САЙТІ ТАКОЖ БУДЕ РОЗМІЩЕНО КАТАЛОГ КНИГ ШРИФТОМ БРАЙЛЯ, ЗАВДЯКИ ЯКОМУ МОЖНА БУДЕ ЗНАЙТИ ПОТРІБНУ КНИЖКУ І ЗАМОВИТИ ЧЕРЕЗ ЗАОЧНИЙ АБОНЕМЕНТ. КАТАЛОГ КНИГ БУДЕ СТВОРЕНО ЗА ДОПОМОГОЮ БІБЛІОТЕЧНОЇ ПРОГРАМИ ІРБІС.

Розповідь про проект, а також відповіді на поставлені запитання ви зможете послухати  17 вересня о 13 :00 в голосовому чаті «Теремок» у кімнаті «Палац Україна». Щиро запрошуємо всіх бажаючих взятии участь!

Пішов з життя легендарний український диктор Микола Козій

Пішов з життя легендарний український диктор Микола Козій

У Києві 7 вересня 2020 року на 80-му році життя помер легендарний український диктор Микола Тимофійович Козій. Його вважали одним із найкращих українських радіодикторів.

Микола Козій брав участь в озвучуванні низки популярних телесеріалів та програм, зокрема пізнавальних передач Українського радіо для шкільної молоді, так званого «Шкільного наукового радіотовариства», які виходили у 1980-і роки щобудня від 16:10 до 16:35.

Від середини 1990-х був одним із ведучих ранкової інформаційної програми Національної радіокомпанії України, що звучала у проміжку 7:00 до 7:40, але також вів і денні інформаційні випуски.

Микола Козій брав участь у дублюванні та озвученні таких фільмів як «Король говорить», «Ноїв ковчег», телесеріалів «Альф», «Коломбо», мультсеріалів «Паровоз Томас і його друзі» та «Трансформери».

Микола Козій озвучував першу україномовну Біблію в аудіоформаті. Також Микола Козій озвучив текст томосу про автокефальну Православну церкву України.

Микола Козій тривалий час був диктор Республіканського будинку звукозапису і друку Українського товариства сліпих і начитав велику кількість аудіокниг для незрячих.

На Волині пройшов конкурс декламаторів

Правління Волинської обласної організації УТОС вирішило відзначити 29-ту річницю Незалежності України проведенням поетичного конкурсу декламаторів серед людей з інвалідністю зору, членів Волинської обласної організації УТОС в режимі онлайн, який проходив з 20 липня по 20 серпня 2020 року.

Відповідно до ухваленого положення конкурс декламаторів поезії українських авторів присвячено черговій річниці Незалежності України. Це й захід проводився в режимі онлайн з метою обміну досвідом, патріотично-виховної роботи, підвищення виконавської майстерності самодіяльних артистів, популяризації творчого надбання літературної спадщини українських поетів і місцевих авторів, а також привернення уваги громадськості до активної життєвої позиції людей з інвалідністю зору, виявлення нових талантів, особливо серед молоді. Участь у конкурсі первинних організації Волинської обласної організації УТОС була обов’язковою.

Кожен учасник конкурсу читав по два твори на вибір: місцевих авторів і українських поетів.

Конкурс проводився у два етапи:

І етап – на місцевому рівні

ІІ етап – обласний.

І етап проводився в первинних організаціях Товариства. Декламатори, які на першому етапі конкурсу набрали 15 балів отримали право взяти участь у ІІ його етапі в режимі онлайн.

На пропозицію обласного правління відгукнулись люди з інвалідністю І та ІІ групи зору з м. Луцька, Луцького р-ну, м. Горохова і Горохівського району, м. Нововолинська, м. К-Кашинська, м. Любомиль і Любомльського та Шацького району,

На обох етапах конкурсу виступи учасників оцінювало журі за 15-ти бальною системою: сценічна культура, виконавча майстерність, репертуар.

Склад журі, як і оргкомітет затверджено обласним правлінням.

З метою заохочення кращих виконавців встановлені призові місця: Гран-при – диплом і премія

І місце – почесна грамота і премія

ІІ місце грамота і премія

ІІІ місце-грамота і премія

А також як заохочення відзначено учасників подяками і преміями за участь у конкурсі.

Кошти на заохочення переможців і учасників конкурсу виділила Волинська обласна організація УТОС з благодійних надходжень.

Мінсоцполітики проти запровадження окремої бюджетної програми для надання фінансової підтримки УТОС та УТОГ

Центральне правління Українського товариства сліпих отримало лист Міністерства соціальної політики України від 17 липня 2020 року, як відповідь на спільне звернення Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих від 24 червня 2020 року до Прем’єр-міністра України Шмигаля Дениса Анатолійовича щодо запровадження окремої бюджетної програми фінансової підтримки непромислової сфери УТОС і УТОГ.