Джерело:
Професійне свято працівників машинобудування і приладобудування України відзначається щорічно у четверту неділю вересня. Цього року День машинобудівника випадає на 25 вересня.
Вінницьке підприємство Українського товариства сліпих (УТОС) відноситься до машинобудівної галузі.
Одним із його найстарших працівників є 73-річний Олександр Пеко. На підприємстві незрячих він працює, починаючи із 2001 року. До цього робив на заводі «Маяк». Олександр Пеко опікується ливарним виробництвом, виробляє алюмінієві втулки для водяних насосів, які є основною продукцією підприємства УТОС.
На небезпечному ливарному виробництві можуть перебувати виключно зрячі. Але Олександр Пеко своєю важливою працею «підставляє» плече людям із порушеннями зору, які переважно й займаються збіркою насосів.
-Працюю на ливарній машині. Роблю втулки для амортизатора, які ставиться між двома половинками водяного насоса, – розповів Олександр Пеко.
Олександр Пеко закінчив профтехучилище. Вінничанин пішов на роботу у 20 років. Тобто має понад півсторіччя трудового стажу, переважно на шкідливому для здоров’я виробництві.
Спочатку Олександр Пеко був слюсарем-монтажником обладнання. Шість років вінничанин робив на хімзаводі, опікувався ремонтом хімічного обладнання. Далі перейшов на завод «Маяк», став учнем ливарника. Здав іспит на розряд, бо завод тоді мав право надавати відповідну професійну освіту і кваліфікаційний рівень.
-Я перейшов до ливарного цеху, адже хотів добрати десять років стажу на шкідливому виробництві. Так і залишився у цій сфері. Зараз на пенсії, яку вважаю непоганою. Але, поки стан здоров’я мене задовольняє, продовжу працювати. Тим більше, що я на підприємстві незрячих я залишився єдиним ливарником! А колись нас було шість, працювали у дві зміни, – наголошує Олександр Пеко.
Він нагадав, що професія ливарника – шкідлива і важка. Молодь не дуже хоче цим займатися, зважаючи на складність праці та невідповідний їй рівень зарплатні.
-Температура ливарної печі сягає 720 градусів. Під час плавлення алюмінію у повітря випускається майже вся таблиця Менделєєва. Це негативним чином впливає на зуби. Працівник біля печі потіє, через що із організму вимивається кальцій. Його доводиться постійно поповнювати. Тому деякі бажаючі пробували працювати у ливарному цеху і не змогли, – пояснює Олександр Пеко.
Пресслужба Вінницької обласної організації УТОС
Вінницьке підприємство Українського товариства сліпих (УТОС) відноситься до машинобудівної галузі.
Одним із його найстарших працівників є 73-річний Олександр Пеко. На підприємстві незрячих він працює, починаючи із 2001 року. До цього робив на заводі «Маяк». Олександр Пеко опікується ливарним виробництвом, виробляє алюмінієві втулки для водяних насосів, які є основною продукцією підприємства УТОС.
На небезпечному ливарному виробництві можуть перебувати виключно зрячі. Але Олександр Пеко своєю важливою працею «підставляє» плече людям із порушеннями зору, які переважно й займаються збіркою насосів.
-Працюю на ливарній машині. Роблю втулки для амортизатора, які ставиться між двома половинками водяного насоса, – розповів Олександр Пеко.
Олександр Пеко закінчив профтехучилище. Вінничанин пішов на роботу у 20 років. Тобто має понад півсторіччя трудового стажу, переважно на шкідливому для здоров’я виробництві.
Спочатку Олександр Пеко був слюсарем-монтажником обладнання. Шість років вінничанин робив на хімзаводі, опікувався ремонтом хімічного обладнання. Далі перейшов на завод «Маяк», став учнем ливарника. Здав іспит на розряд, бо завод тоді мав право надавати відповідну професійну освіту і кваліфікаційний рівень.
-Я перейшов до ливарного цеху, адже хотів добрати десять років стажу на шкідливому виробництві. Так і залишився у цій сфері. Зараз на пенсії, яку вважаю непоганою. Але, поки стан здоров’я мене задовольняє, продовжу працювати. Тим більше, що я на підприємстві незрячих я залишився єдиним ливарником! А колись нас було шість, працювали у дві зміни, – наголошує Олександр Пеко.
Він нагадав, що професія ливарника – шкідлива і важка. Молодь не дуже хоче цим займатися, зважаючи на складність праці та невідповідний їй рівень зарплатні.
-Температура ливарної печі сягає 720 градусів. Під час плавлення алюмінію у повітря випускається майже вся таблиця Менделєєва. Це негативним чином впливає на зуби. Працівник біля печі потіє, через що із організму вимивається кальцій. Його доводиться постійно поповнювати. Тому деякі бажаючі пробували працювати у ливарному цеху і не змогли, – пояснює Олександр Пеко.
Пресслужба Вінницької обласної організації УТОС