Сьогодні мова піде про життєву позицію, яка має стати прикладом для багатьох з нас. А саме про 80 річного працівника УТОС, який допомагає пам’ятати, що ми українці – незламна нація.
Наразі Товариство переживає не найкращі часи, оскільки у 2022 році не отримує державного фінансування, однак міць Товариства в єдності та в людях на яких тримається дух Товариства.
Савчук Ярослав Григорович пропрацює в Українському товаристві сліпих більше тридцяти років, на сьогодні займає посаду начальника відділу виробничої діяльності апарату президії Центрального правління Українського товариства сліпих. Втратив зір уже в зрілому віці та головне не втратив ентузіазм, жагу до життя та прагнення змінити своє життя та життя інших на краще. Ярослав Григорович грає на трубі та співає пісні, завжди виступає на концертах та вечорах, які проводяться обласними організаціями УТОС. Є постійними учасником пісенних конкурсів та фестивалів, які до війни проводилися Товариством.
Коли росія розпочала військову агресію проти України Ярослав Григорович не міг залишитися байдужим, однак незрячого, 80 річного дідуся ніхто не чекає на війні. Дізнавшись, що колишній колега з Українського товариства сліпих зараз перебуває на фронті, Ярослав Григорович відчув у собі сили, що може допомоги…Разом зі своїм сином він оголосив збір коштів для адресної допомоги Олександру – своєму другу та його бригаді. І ось на оголошення відгукнулися колеги з Товариства, директори підприємств УТОС, знайомі та колеги сина Ігора. На зібрані кошти вдалося купити: монокль, зарядний пристрій на сонячних батареях, батарею для пристрою запуску дронів.
І ось на фото задоволені бійці з «подарунками» вже звітують про їх отримання. А вони в свою чергу дарують нам віру в завтрашній день та вільну Україну.
На запитання де можна побачити такого старого відповідь є – він час від часу співає на вулицях Києва українські пісні, які співає все життя, або грає на трубі. «Все життя я співаю українські пісні і говорю українською мовою, бо я українець» – говорить Ярослав Григорович.