“Втратила дім, але відчула щиру підтримку”
Ірина Вакуленко — людина з інвалідністю по зору І групи, яка через війну втратила дім у Костянтинівці на Донеччині та була змушена шукати безпечне місце для життя. З червня 2025 року вона знайшла прихисток у Дніпрі, де почала відновлювати своє життя в нових, складних умовах.
У березні 2026 року Ірина стала на облік в УТОС, і вже невдовзі отримала першу гуманітарну допомогу — продуктовий набір та засоби гігієни. Для людини, яка не бачить і не має стабільної підтримки, така допомога є критично важливою для щоденного виживання.
“В умовах війни, коли можливості обмежені, а потреби залишаються, гуманітарна допомога є важливою опорою”.
Анатолій Пилипенко — людина з інвалідністю по зору І групи з дитинства, яка попри життєві труднощі змогла побудувати свій трудовий шлях. Ще не закінчивши школу, він розпочав роботу в системі УТОС і багато років сумлінно працював, зокрема збірником деталей та виробів. Усе його життя пов’язане з спільнотою незрячих та слабозорих, яка стала для нього не лише місцем роботи, а й важливою частиною підтримки та взаєморозуміння.
Продуктово-гігієнічні набори продовжуть видавати у різних областях України для членів Українського товариства сліпих. Доставку здійснено до обласних організацій УТОС або додому.
Історії людей дуже різні, проте їх об’єднує товариство незрячих.
Голова Харківської обласної організації УТОС Микола Дубов говорить: “Передаю величезну подяку від усіх отримувачів! Всі дуже задоволені! Емоції людей складно переказати, але вони максимально позитивні”.
Людмила, працівниця Дніпропетровської обласної організації УТОС, зазначає, що бенефіціари, отримавши допомогу, уважно розглядають пакунки й щиро дивуються — не можуть повірити, що вони настільки великі, наповнені та справді корисні для повсякденного життя.
Подяка з різних областей України спрямована до донорів та небайдужих.
ЦП УТОС