Погожого осіннього дня 20 листопада у Боярському будинку відпочинку нашого Товариства відбулося офіційне закриття сезону 2019 року. Ви, мабуть знаєте, шановний читачу, що цього року перший заїзд почався лише у серпні. І сталося так через демагогів Цаплін енд компані, які своїми наклепами «забезпечили» Будинок відпочинку масою незаслужених перевірок та обмежень, вирватися з тенет яких пощастило лише у другій половині літа. Та попри це, Боярська оздоровниця встигла провести шість заїздів, у кожному з яких було по шістдесят три відпочиваючих. Зрозуміло, що останні заїзди припали на осінню пору, коли у містах вже вмикають опалення. Не довелося мерзнути і нашим відпочиваючим у Боярці, бо у житловому корпусі працювало опалення. Колектив Будинку відпочинку на чолі із директором Т. Л. Маташ зробив усе необхідне для того, аби підтримувати оздоровницю у належному стані, забезпечити людям справжній відпочинок. Протягом усього сезону для відпочиваючих проводилися різноманітні екскурсії, виступи аматорів зі столиці і навіть професійних артистів. А невтомна бібліотекар оздоровниці Ніна Василівна Сова знаходила таланти серед самих відпочиваючих, тож кожного заїзду відбувався чудовий аматорський концерт.
Нерідко так буває у житті, що лише помітна небезпека втрати улюбленої людини чи справи дозволяє у повній мірі усвідомити настільки страшною, може стати така втрата. Певною мірою щось подібне сталося і у свідомості багатьох людей, які і раніше неодноразово відпочивали у Боярському будинку відпочинку, любили цю оздоровницю завжди, мріяли потрапити у казковий боярській ліс, але навіть уявити не могли, що колись цього всього може не стати, принаймні, для членів УТОС. І гості, які відвідали Будинок відпочинку, і персонал наголошують на особливо турботливому, відповідальному ставленні відпочиваючих до приміщень, меблів та інвентарю. Люди хочуть, аби Будинок відпочинку працював і надалі. Теплі, дружні стосунки склалися у відпочиваючих із персоналом. У відгуках утосівці, які цього року відпочили у Боярці, дякують оздоровниці за добре ставлення персоналу, смачну кухню, цікаві культурно-розважальні заходи.
Хоча, як було сказано вище, день був і погожий, але листопад є листопад, тож урочистості проходили не під відкритим небом, а у приміщенні клубу. Як завжди, на висоті, були самодіяльні виконавці на чолі із Н. В. Совою. Люди співали, грали, декламували від душі. Тепло, немов із близькими, прощалися відпочивальники одне з одним і з колективом Будинку відпочинку. Гарний врожай добрих слів та відгуків зібрала оздоровниця цієї осені.
Хочеться сподіватися, що це свято не останнє і наступного сезону незрячі українці знов зможуть відновлювати свої сили у Боярському будинку відпочинку, на повні груди вдихаючи сповнене цілющим подихом сосен, повітря Боярки.
Є. Володимирович, «Промінь»