Звернення університету Брно (Чешська республіка) до Закарпатської ОО УТОС

Під час військової агресії росії по відношеню до України багато людей вимушено покинули свої домівки. Знаходили свій новий прилисток в більш безпечних містах, як України так і зарубіжжя. По мірі можливості та своїх професійних навичок кожен вимушений переселенець намагався знаходити себе на новому місті.

До Закарпатського ОО УТОС зателефонували представники університету міста Брно, в лиці Юлії Думенко,  з проханням допомогти в наданні інформації та матеріалів по шрифту Брайля кирилицею. До університету звернувся житель Запоріжжя, незряча людина член УТОС, з проханням влаштування на роботу. Договір про влаштування на роботу було складено в тому числі і шрифтом Брайля українською мовою, в чому ми з радістю допомогли. В подальшому було домовлено розвивати нашу співпрацю з університетом та залученням до роботи.

Контакти ГО УТОС Закарпаття представники Брнянського університету знайшли на сайті ЦП УТОС.  Це означає що потреба в даному сайті є очевидна і потрібно наповнювати його та показувати наші потруби, нашу роботу, висвітлювати діяльність та проблематику життя людей з порушенням зору. Нас читають і за кордоном, в тому числі і представники організацій по роботі з незрячими різних європейських країн, з якими необхідно налагоджувати зв’язки та співпрацю в ці важкі для України часи.

Сергій Туряниця, голова Закарпатської ОО УТОС

У Рівному для незрячих влаштували екскурсію

Хто зруйнував перший костел в Рівному? Де поділися скарби з усипальниці Любомирських? Яка вулиця була найспортивнішою в місті? Та який таємничий незнайомець мешкав у будинку по вул. Гоголя, 12?

Про все це дізналися члени Рівненської обласної організації Українського товариства сліпих від працівників #Бібліотека_на_Лебединці під час екскурсії середмістям Рівного, яка відбулась 2 червня 2022 року.

Цікава інформативна прогулянка символічно відбулася не тільки в день великого церковного свята Вознесіння Господнього, а ще й на 89-річчя Рівненської обласної організації Українського товариства сліпих.

У дружньому колі учасники екскурсії жваво ділилися захопливими історіями з сердець та околиць рівненських вулиць, хвацько жартували і розмірковували про зміну архітектури крізь призму століть.

Наступна екскурсія вже незабаром.

Доєднуйтеся!

Рівненська ОО УТОС

Вінницька обласна організація УТОС  надає інформацію, щодо  проведеної роботи працівниками організації, під час військових дій  на території України за період 24.05 – 06.06.2022 року

Вінницька обласна організація  УТОС

У медпункт, який тимчасово обладнаний під переселенський пункт, прийнято сім’ї переселенців де є особи з інвалідністю ро зору з м. Харків та м. Маріуполь, всього це 10 осіб.

Вінницька територіальна первинна організація УТОС

Вивчивши асортимент лікарських препаратів з Німеччини,  з допомогою медичного працівника, розпочато їх видачу за призначенням членам організації.

Записано 48-м  аудіо книг, видано 5 книг плоским шрифтом.

Вінницька виробнича первинна організація УТОС

Супровід  трьох членів організації  в офіс Київстар для оформлення пакетів УТОС 1 та УТОС 2.

Барська територіальна первинна організація УТОС

Отримано ортопедичне взуття у м. Вінниця для членів територіально первинної організації та його видача.

Допомога у ремонті освітлення під’їзду в будинку де проживають члени ТПО УТОС, подання заявки у Бар-благоустрій. Супровід особи з інвалідністю  1 гр. по зору у лікарню на обстеження.

Немирівська територіальна первинна організація УТОС

Відвідали вдома 3-х хворих самотніх осіб з інвалідністю по зору , членів ТПО.

Супроводжували 5 осіб з інвалідністю по зору 1 групи до сімейного лікаря.

Консультації по телефону 13 особам з інвалідністю по зору на різні теми, що стосується укриття при повітряній тривозі, гуманітарну допомогу, про військові дії на Україні та інше.

Калинівська територіальна первинна організація УТОС

Відвідування 2-х хворих на дому.

Надання матеріальної допомоги родичам померлих двох членів ТПО, осіб з інвалідністю по зору.

Абсолютно усіма організаціями надавалися консультації та спілкування з особами з інвалідністю.

 В.о. голови правління ВОО УТОС , М. Ливицький

Львівська обласна  організація Українського товариства сліпих провела конкурс декламаторів

Багато років поспіль Львівська обласна  організація Українського товариства сліпих проводить конкурс декламаторів. Цей рік не став винятком – близько 30 членів  організації, закоханих в поезію, зібралися в приміщенні  бібліотеки, з них 15 конкурсантів. Цей захід  присвятили 89 річниці створення УТОСу. Зважаючи на реалії часу, звучала виключно патріотична поезія і оцінювалася вона в двох номінаціях: декламування власної поезії та декламування поезії інших авторів. Жюрі було професійне – очільник Львівської організації Національної Спілки письменників України, заслужений діяч мистецтв України Олесь Дяк, письменниця, відповідальна секретарка спілки Леся Бернакевич та журналіст суспільного ТБ Володимир Носков. Зі слів членів жюрі вони були подивовані високою майстерністю як наших авторів, так і декламаторів. Переможцем серед авторів стала молода поетеса, яка однак, уже має виданих три збірки поезій Ліля Кравченко. Серед декламаторів, оскільки думка членів жюрі розділилася, було визначено двох переможців – Любу Гриців та Тараса Дороцького. Такі зустрічі є надзвичайно потрібними як мотиватор до подальшої творчості, а оцінка професіоналів – членів жюрі стимулює до підвищення майстерності. Завдяки нашим друзям-благодійникам пану Тарасу та пану Андрію всі учасники отримали подарунки.

Любов Кукуруза, голова Львівської ОО УТОС

130 продуктових наборів для членів Українського товариства сліпих у місті Рівному

Співпраця

Завдяки тісній співпраці адміністрації та правління ВПО Рівненського УТОС з Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради, для членів нашого товариства було організовано видачу продуктових пакетів.

Так, на прикінці травня цьогоріч надійшло 130 продуктових наборів для членів Українського товариства сліпих.

Активну участь при видачі продуктових пакетів брав наш ветеран, активний член УТОС Михайло Рябоконь, котрий цими днями відзначає 60-річчя членства в УТОСі та продовжує працювати на підприємстві.

Чергова підтримка соціально незахищених верств населення свідчить про турботу до таких людей. Щирі слова подяки висловлювали члени товариства за гуманітарну допомогу.

Голова правління Рівненського ВПО УТОС

Шашковий турнір у Рівному з нагоди 89-річчя Українського товариства сліпих

4 червня дата вельми визначна для УТОС, це історія нашого Товариства, яким випали нелегкі часи.

Особиста першість із шашок-64 серед членів Рівненської ВПО УТОС приурочена 89-річчя від дня заснування Українського товариства сліпих, відбулася 2 червня в приміщені клубу підприємства.

З вітальним словом до учасників змагань звернувся директор підприємства Ігор Подранецький, який привітав всіх з 89-ою річницею утворення Українського товариства сліпих та побажав цікавих партій  і вдалих перемог.

Головною ціллю заходу це можливість такого необхідного спілкування між утосівцями, тепла атмосфера, доброзичливість та святковий настрій панували протягом усього турніру.

Традиційно кожен із учасників змагань отримав не тільки позитивні емоції, але й невеличке заохочення від спонсора, а переможці та призери – ще й грошове заохочення від адміністрації підприємства.

Заступник директора із соціальних питань Петро ОЗАРЧУК

Про роботу Реабілітаційного центру Українського товариства сліпих

За тиждень до нападу Російської Федерації на Україну, співробітники Реабілтаційного центру Українського товариства сліпих облаштували підвал Центру, створили спальні місця з матрацами і ковдрами, заздалегідь приготували питну воду, запаси їжі, ліки.

У Центрі знаходилось 8 незрячих осіб, які були змушені ночувати у підвалі. Тут всі разом ми долали емоційну напругу і співали гімн України. Спочатку люди були налаштовані рішуче, але коли обстріли почастішали, закінчилась їжа, було прийнято рішення про виїзд незрячих з міста. Фахівці відправили евакуаційним потягом до Львова 6-х незрячих, а 2-м були куплені білети додому.

Для тероборони Госіївського району Центр відав старі матраци, ковдри, мішки для піску.  Співробітники різали і зв’язували тканину, робили маскувальні сітки для фронту.

Для людей, у яких емоційний стрес і панічний страх був непоборний проводили мотивуючі бесіди, як подолати стрес і набути навиків саморегулювання в стресовій ситуації. Для безпеки незрячих людей, які залишилися в місті Київ, Центром надавалася консультативна допомога в телефонному режимі: інформаційна, психологічна, юридична.

 На сьогоднішній день в умовах війни, надзвичайного стану вся робота і заходи Центру направлені на удосконалення і реорганізацію діяльності з метою конкретної допомоги людям з інвалідністю по зору. Адже все більше незрячих людей, які тимчасово виїхали за кордон і західні регіони, повертаються до Центру. Сьогодні в Центрі проживає 2-є незрячих осіб і 2-є переміщених осіб. Проживаючим нагально потрібні продукти харчування, питна вода, гігієнічні засоби та товари першої необхідності, лікарські засоби. Та найголовніше для утримання людей в умовах цілодобового перебування у Центрі потрібні кошти. А на сьогоднішній день при повній відсутності фінансування з початку року Реабілітаційний центр УТОС змушений шукати кошти самостійно на утримання незрячих та оплату комунальних послуг.

Спільна діяльність з університетом ім. М. Драгоманова (кафедрою тифлопедагогіки) забезпечує психолого- соціальну підтримку людям з порушеннями зору і переселенцям. Зараз формуються групи по 3-5 незрячих осіб для навчання просторовому орієнтуванню, як в замкнутому просторі (приміщенні) так і відкритому просторі (на вулиці, в транспорті, в побуті). Заняття проводяться щопонеділка і щочетверга, об 11-й годині в Центрі і за його межами. Особам з інвалідністю по зору та переселенцям, що опинилися в критичній ситуації внаслідок війни, надається необхідна консультативна допомога щопонеділка і щочетверга, об 14-тій годині в Центрі. Для запису у групи – телефон 096 78 450 32  – Софія.

В.о. директора РЦ УТОС, Софія Стаховіч.

Вінницькі дзюдоїсти із порушеннями слуху і зору спільно тренуються і спарингують  

Вінницькі дзюдоїсти спільно готуються до важливих міжнародних стартів. Зокрема, це борці із порушеннями зору і слуху. Тренажерну залу і борцівську залу для тренувань під час війни їм безоплатно надає керівництво територіальної організації спорттовариства «Колос».
Серед учасників тренувань є призер чемпіонатів Європи, світу та Дефлімпіади (серед спортсменів із порушеннями слуху) Антон Слушний. Він спарингує проти призера чемпіонатів України серед спортсменів із порушеннями зору, члена національної параолімпійської збірної, директора вінницького підприємства незрячих Костянтина Ільніцького.
Ці борці-важковики виступають в одній ваговій категорії (понад 100 кг). Тому спаринги виходять досить цікавими. Сутички починаються із захоплень. Тренер слугує водночас суддею і перекладачем: одному певні прийоми пояснює на пальцях, іншому – словами.
– Борців високого рівня із порушеннями слуху і зору у Вінниці не дуже багато. Тому ми вирішили проводити спільні тренування, що всім йде на користь. Приміром, глухий борець Антон Слушний підтримує мене під час пробіжок. Разом із ним ми спільно виконуємо тренувальні вправи та боремося. Дякуємо керівництву територіальної організації «Колос» за можливість таких тренувань, – сказав Костянтин Ільніцький.
Дзюдоїсти із порушеннями зору готуються до чемпіонату Європи, який пройже в серпні цього року в Італії. На громадських засадах із ними займається параолімпійський призер, заслужений майстер спорту України  – Микола Ливицький, виконуючий обов’язки голови Вінницької обласної організації Українського товариства сліпих (УТОС). Окрім Костянтина Ільніцького, він тренує призера чемпіонату України Леоніда Порохню, Леоніда і Анну Кучеруків та інші спортсмени із порушеннями зору.
– Спільні змагання людей з порушеннями зору та слуху, як правило, не проводяться. Згадую лише один чемпіонат України, коли борцям із порушеннями слуху протистояли борці із залишками зору. А ось на тренуваннях навіть тотально незрячі успішно борються проти нечуючих, якщо є представниками однієї вагової категорії. У Вінниці ми давно таке практикуємо, – прокоментував Микола Ливицький.
Заслужений тренер України Микола Костенко наголосив, що вінницькі борці із різними порушеннями товаришують, тому спільні тренування – це цілком нормально.
– На жаль, цього року дворазового призера Дефлімпійських ігор Антона Слушного із незрозумілих причин не включили на ці найпрестижніші змагання. Хоча путівку на Дефлімпіаду завоював. Окрім нього, в групі разом тренується інший призер Дефлімпіади Алім Брижак. Цього року вже основні міжнародні змагання пройшли, тому ми готуємося вже до нового сезону, – сказав Микола Костенко.
Пресцентр Вінницької обласної організації УТОС

До 89и річчя створення УТОС Закарпатська ОО роздасть харчові набори

Вітаємо всіх членів Українського товариства сліпих з 89м поком скорення організації. Миру, миру і ще раз миру!!! Спокою вам, благополуччя, терпіння, наснаги і єдності. Будьте сильними духом та розвивайте свій внутрішній світ, адже внутрішній світ людини з порушеннями зору є глибоким та цікавим. Якщо не має сприйняття завнішнього світу, то йде компенсація силою внутрішнього світу. Здоровя міцного і сімейного тепла.

Завдяки нашому давньому партнеру компанії Мерсі Фарм, наші члени УТОС дістануть харчові набори. Мерсі Фарм надала нам 500 кілограм картоплі та 200 кілограм борошна, за що висловлюємо їм велику подяку. Також дякуємо місцевому підприємцю за надання транспорту для доставки продуктів на базу УТОС. Набори будуть надані найбільш потребуючим членам УТОСу.

Ми впевнені, що наступного мирного року ми проведемо урочисті заходи з приводу дня створення УТОС. Організація яка має існувати та розвиватися для благополуччя та опіки людьми з порушенням зору. Маємо пережити та вистояти в ці надзвичайно важкі часи для нашої країни!

Сергій Туряниця, голова Закарпатської ОО УТОС

Сучасний стан та необхідність державної підтримки Українського товариства сліпих

Як відомо 4 червня 1933 року було засновано Урядом України наше Товариство, але це не означає що окремі міські, обласні структури до цього часу не існували в Україні. Вже десь з 1925-1926 років було відомо, що окремі артілі, майстерні, кооперативи сліпих функціонували в тих чи інших містах. Тож в 1933 році всі ці структури були об’єднані владою в одну організацію яка з початку заснування мала статус Всеукраїнської громадської організації інвалідів.

До війни та й після війни наше Товариство зростало, збільшувалось поступово охоплюючи всю територію держави. Найбільшого розвитку наше Товариство досягло на початку 90 років минулого століття, в ці роки чисельність нашого Товариства досягала майже 60 тисяч членів, майже 80 підприємств та багато інших установ соціального значення. Всього в Товаристві функціонувало більше двох сотень структурних підрозділів.

З початком введення ринкової економіки наші учбові підприємства почали пробуксовувати не витримуючи конкуренції з іншими підприємствами. І все таки всі вони працювали хоча мали різні економічні показники діяльності, чисельність працюючих, соціальну, оздоровчу базу тощо.

З приходом до влади сучасної політичної команди в нашій діяльності почали відчуватись труднощі, які були визвані несправедливим до нас відношенням деяких Народних депутатів, чиновників Міністерств, деяких інших структур. Декілька останніх років підряд нам з великими труднощами вдавалося досягти порозуміння з владою щодо необхідності державної підтримки Товариства, адже це потреба яку не можна не помічати тим фахівцям які працюють у владних структурах і відповідають за соціалізацію, інтеграцію осіб з інвалідністю в українське суспільство.

Перед УТОС постала дилема чи працевлаштовувати працівників з інвалідністю по зору на наші підприємства чи скорочувати їх, а всі приміщення здавати в оренду щоб мати кошти на утримання соціальної сфери. Оскільки незрячих працівників практично ніде не приймають на роботу то перемогла та думка, що чисельність працюючих незрячих працівників на наших підприємствах потрібно зберегти, а соціальну сферу Товариства – бібліотеки, будинки культури, клуби, бази відпочинку, гуртожитки, реабілітаційні установи, пресу для незрячих громадян та інше, потрібно підтримувати за рахунок державної підтримки, але оскільки ця підтримка була трохи більша ніж та яку отримували інші громадські організації, то в останні роки розпочаось паплюження  УТОС, яку підтримували керівники соціального Комітету ВРУ, деякі Народні депутати та майже три десятки ГОІ. Все це відбувається за явної підтримки влади і стає зрозумілим, які структури залучені до цих процесів, політичні інститути, суди, перевіряючі структури, Рахункова палата ВРУ тощо. І все ж незважаючи на десятки різноманітних перевірок нічого суттєвого так і не було знайдено в роботі Товариства. А скільки перевіряючих працювало, скільки пройшло засідань судів, інспекційних перевірок – всього іншого, що явно перешкоджало поточній діяльності Товариства. Однозначно можна стверджувати також, що сума державних  коштів витрачена на ці незлічені перевірки значно більша ніж розмір самої підтримки держави.

Сьогодні ми підходимо до майже 90 літнього ювілею, а деякі відомі лідери все ніяк не заспокоються, все пишуть і пишуть до різних державних установ і ті повинні якось на це реагувати, але чи це розумно? Адже все це державні кошти, листи, комісії, перевірки тощо. Чи не пора все це якось впорядкувати, адже одна фізична особа може декілька років писати в різні органи і там реагують відволікаючись на повторні не раз перевірки, дискусії, наради тощо. Є де які наші члени, які десятки раз подавали до суду, є окремі громадяни, які не є членами УТОС і вже написали особисто більше сотні листів в різні державні органи і все це ніхто не аналізує ніхто не приймає жодного рішення до таких правдолюбів, а це кошти, робочий час відповідальних працівників, вилучення документів, перешкоджання роботі працівників Товариства. Задумаймось особа яка проживає в м. Полтаві і не має ніякого відношення до Товариства пише і пише десятки листів у різні владні установи скаржиться на наші структури в Дніпрі, Одесі, Харкові та на багато інших працівників наших установ, підприємств та організацій. Над його скаргами працює багато відповідальних працівників, які мають пристойні зарплати витрачають час, а він все пише і пише відволікаючи спеціалістів від роботи. На жаль є ще один відомий керівник ГОІ, який повинен захищати інвалідів, а він чомусь лише судиться з ними.

Влада повинна зрозуміти що розвалити громадську організацію, яка надає послуги незрячим громадянам по всій території України відносно легко, а ось відновити потім цю структуру буде майже неможливо, звільняться фахівці, передадуть свої офіси місцевим громадам, перепрофілюють спеціалізовані приміщення, розпадуться команди, колективи тощо. Це буде непоправний збиток, руйнація укладу багатьох тисяч незрячих громадян. Чому деякі високі відповідальні особи йдуть на ці руйнівні процеси структури УТОС, яка будувалась майже 90 років. При Незалежності України нам допомагали різні склади політичних команд, сформованих ними Урядів, яких в Україні було майже три десятки. Наше Товариство постійно співпрацювало з відповідальними особами цих політичних команд і знаходило порозуміння щодо поточної діяльності УТОС, можливої державної підтримки інших соціальних програм, нормативів, постанов тощо. І ось майже на 90 році діяльності Товариства ми маємо нерозуміння окремих функціонерів від влади, які не спроможні зрозуміти важливість соціальної діяльності громадської організації, яка надає послуги, захищає права незрячих громадян.

Прізвища цих сучасних антиутосівських керівників відомі по всіх структурах Українського товариства сліпих, і люди висловлюють свої особисті думки щодо їх дій, рішень, справ. Політичні команди змінюються, а руйнівні процеси запущені сучасною владою на жаль незворотні, і це гірко, адже суспільство повинно вдосконалюватись допомагаючи громадянам з особливими потребами.

На мою думку держава повинна унормувати статуси громадських організацій які сьогодні засновуються, як гриби після дощу. Досить знайти десяток другий прихильників і реєструй громадську організацію, а ще підбери по дві три особи по регіонам і маєш Всеукраїнську громадську організацію. І ось таких громадських організацій інвалідів в Україні левова частка. Більшість з них це фейкові організації, які мають в своєму складі лише десятки осіб, а завдяки особистим здібностям лідера організації, піару, виступах в ЗМІ вони засідають у всіх громадських радах при Кабміні, при Міністерствах, департаментах тощо. Чи розумно це, адже інколи такий лідер за своєю спиною має лише десяток, другий прихильників, особисті амбіції, бланк організації та печатку. На жаль в більшості випадків ніхто не перевіряє чи насправді функціонує така організація, чи її діяльність відбувається лише на папері.

Згідно нормативних документів ООН громадські організації інвалідів повинні ділитись на місцеві, регіональні та Національні – в нашому випадку це Всеукраїнські, але на жаль при розробці законопроекту «Про громадські о’єднання» ці критерії до уваги не були взяті. І ось сьогодні засідає громадська рада де поряд сидять лідери громадських організацій інвалідів з чисельністю двадцять осіб і чисельністю двадцять тисяч осіб. Одні працюють лише в столиці, а інші мають діючі структури по всій Україні. В одних офіси, команди, певне майно, а в інших лише особисті квартири, компьютери та принтери, але біда в тому що влада в тому числі і найвища однаково реагує на представників всіх цих організацій не розрізняючи їх за масштабами діяльності.

Впевнений, що необхідно внести зміни в чинне законодавство, унормувати статуси громадських організацій – особливо підійти до отримання статусу Всеукраїнського. Така організація повинна проводити свою діяльність по всій території України, а не лише на її частині, та й членів організації в області не може бути декілька осіб. Наприклад в УТОГ та в УТОС чисельність членів в кожній області по тисячі і більше.

Регіональні організації повинні діяти в більшості областей України, маючи в кожній області достатню чисельність членів своєї організації, а всі інші громадські організації повинні мати статус місцевих організацій. Певен, що якщо організація прагне отримувати держану підтримку, то повинна мати фіксоване членство. Інші організації повинні мати підтримку з тих місцевих бюджетів де вони працюють, де вони надають певні послуги своїм членам – особам з інвалідністю. На жаль поки держава не вирішить проблему статусу організацій поділу їх на місцеві, регіональні та всеукраїнські до тих пір буде несправедливе відношення до одних і марне витрачання державних коштів іншими громадськими організаціями діяльність яких неможливо перевірити, не маючи цілої армії перевіряючих.

Сьогодні в нашу країну прийшла війна, Російські загарбники руйнують інфраструктуру, вбивають громадян, несуть смерть, горе і зубожіння в кожну українську родину, але ми знаємо, що все колись закінчується. Настане кінець війні – це стверджується силою духу, волі до перемоги, спраглістю до Незалежності наших захисників – справжніх героїв сучасності.

На жаль навіть в таких умовах нам незрячим громадянам потрібно виживати, мати можливість отримувати необхідну допомогу: медичну, побутову, соціальну, відчуваючи себе членом Українського суспільства, яке безперечно відродиться, набере ще більшої ваги в світовому співтоваристві. Влада, громадяни повинні розуміти, що навіть в такі важкі часи поряд проживають незрячі особи, яким потрібна щоденна допомога.

 

Член ЦП УТОС Михайло Новосецький

04.06.2022 р.   м. Київ.