Українське товариство сліпих

Джерела: https://suspilne.media/vinnytsia/925483-vcat-pisni-za-dopomogou-sriftu-brajla-tvorcij-kolektiv-gotuetsa-do-cergovogo-koncertu-u-vinnici/

https://vn.20minut.ua/Kontserty/u-tsentri-reabilitatsiyi-garmoniya-vlashtuvali-kontsert-koli-mi-razom-11954275.html

Колектив художньої самодіяльності вінницького підприємства незрячих і центру культури «Щедрик» невтомно продовжує проводити концерти на запрошення. Він завітав до центру реабілітації «Гармонія» імені Раїси Панасюк. 

Гості представили цікаву музичну програму «Коли ми разом», щоб підняти дух і настрій вихованцям центру. Лунали патріотичні, народні і сучасні естрадні пісні. А також композиції про любов, адже днями відзначався День святого Валентина. Ольга Гурська, яка романтично співала про «кохання з ароматом кави», зірвала шалені оплески. 

Слухачів вразила й наймолодша учасниця концерту, шестирічна Юля Зелінська, яка виконала добре підготовлену композицію  «Україна-матуся моя». Окрім пісень, до концертної програми входили й вірші. Приміром, Наталя Філюк декламувала віршований твір Василя Симоненка. Всі артисти отримали солодкі подарунки від дбайливих господарів.    

— Ми підготували програму зі значною кількістю сучасних композицій, адже слухачами була переважно молодь. Водночас народні і патріотичні пісні також потрібні і вони зараз були. Адже вони оспівують нашу Україну і виховують молодих людей, — прокоментувала керівник художньої самодіяльності вінницького підприємства незрячих Наталя Слюсарчук. — Ми вже вдруге в цьому році побували з концертами у центрах для людей з інвалідністю. Вони цього потребують, бо їм складно ходити на концерти відомих артистів.      

Слухачі виявилися у захваті і після концерту залюбки ділилися своїми емоціями. Приміром, 31-річна вінничанка на візку Олександра Куренюк сказала, що їй сподобалися всі номери. 

— Я востаннє була на «живих» концертах ще до повномасштабного вторгнення. Тоді нас запрошували на шоу безкоштовно, – каже Олександра Куренюк. — Зараз гості підняли на настрій і своїм співом допомогли трохи відволіктися від війни.     

Соціальний вихователь по роботі з дітьми з інвалідністю «Гармонії» Тетяна Тетер розповіла, що на концерті були не лише клієнти, а й їхні батьки і працівники закладу.

— Наш центр мають право відвідувати діти та молодь віком до 35 років із вадами опорно-рухового апарату. Вони тут не проживають, а лише приходять на реабілітацію, — каже Тетяна Тетер. — Сьогоднішній концерт — просто неймовірний. Він запалив серця всіх присутніх. Сподобалася програма, яка складалася із естрадних і патріотичних пісень.  

Пресцентр Вінницької обласної організації УТОС

Шановні друзі! Республіканський будинок звукозапису і друку УТОС започатковує на своєму сайті нову сторінку «Аудіокниги для незрячих від РБЗіД УТОС». Тут ви зможете знайти книгу на будь-який смак: детективні, історичні, біографічні, любовні, фантастичні, пригодницькі романи, поезія, науково-популярна література, твори для дітей. Будуть представлені новинки у рубриці «Нові книги», а також твори, які були записані у минулі роки у рубриці «Колекція аудіокниг». Це класичні твори і книги сучасних авторів. Звертаємо вашу увагу, що нові аудіокниги викладаються у DAISY-форматі. Наразі ми представляємо чотири аудіоновинки, які ви зможете послухати на нашій новій сторінці.

Також РБЗіД УТОС презентував нові книги шрифтом Брайля, які вже розіслані по бібліотеках Українського товариства сліпих. Під час засідання Президії ЦП УТОС 26 лютого 2025 року ці книги були передані Центральній спеціалізованій бібліотеці УТОС.

Вашій увазі пропонуємо такі новинки шрифтом Брайля:

«Тринадцять різдвяних історій»

Ці «Тринадцять різдвяних історій» від сучасних українських письменників насправді дуже різні, і водночас вони взаємно доповнюють одна одну, як пазли великого полотна. Як саме життя. Як, зрештою, Різдво для кожного з нас, яке містить у собі значно більше сенсів, аніж традиційна картинка родинної ідилії — довкола столу з дванадцятьма стравами. Тут реальність і містика, гумор та іронія, філософське осмислення буття і трепетне світло любові, яка є істинним проводирем, як Вифлеємська зірка — крізь темінь різдвяної ночі…

Катерина Щоткіна «Любомир Гузар: хочу бути людиною»

Україні доби Незалежності дуже пощастило, що в неї є Блаженніший Любомир Гузар. Він майже півстоліття жив спочатку в США, потім в Італії. Багато подорожував із місіями, і тепер став прикладом — яким може бути українець, сформований в умовах вільного світу. Прийнявши управління Українською греко-католицькою церквою на тому етапі, коли її називали «регіональною» чи навіть «закордонною», і довівши до статусу церкви для всієї України, патріарх Гузар добровільно передав владу молодому наступнику, щоб мати ще час бути корисним країні, якій не щастить на правителів. Стати добрим порадником за гамбурзьким рахунком. Дороговказом. Гордістю нації…

Віталій Запека «Цуцик»

Антивоєнний роман «Цуцик» — визначне явище в літературі України. Яскраво, пронизливо через життя, крізь душу безрідної дворняжки автор зумів показати війну, якою вона є. Без пафосу, без зайвого героїзму. Від імені малого собача, але про людей.

Роман написаний на основі реальних подій. В деяких з них автор приймав безпосередню участь. Більшість персонажів мають своїх прототипів у житті. Все бачене, почуте, пережите автор переніс в короткий проміжок часу, тож хронологія роману не відповідає дійсності.

Долі щеняти і людей, котрі трапились на його шляху, не залишать байдужим жодного читача…

Євгеній Познанський «Янгол віри й натхнення»

Поетична збірка нашого відомого незрячого поета Євгенія Познанського познайомить вас з чудовими, зворушливими, проникливими, щирими віршованими рядками, які торкнуться струн кожної душі, кожного серця…

Читайте і насолоджуйтесь!

На запрошення Данської асоціації незрячих у Польщі та сприяння Національної Асамблеї людей з інвалідністю України (NAPD) 18-21 лютого відбулася важлива зустріч українських організацій незрячих. У заході взяли участь представники Українського товариства сліпих, Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору “Генерація успішної дії” та ГО “Сучасний погляд”.

Серед міжнародних гостей були Марк Уоркман, генеральний директор Всесвітньої спілки сліпих, Діана Стентофт, віце-президент Данської асоціації незрячих, та Крістін К’єрет, голова міжнародної команди Норвезької асоціації сліпих і слабозорих.

Комунікація почалася ще влітку минулого року та вже після численних онлайн зустрічей, вдалося усім поговорити за круглим столом у Польщі. Під час зустрічі учасники мали можливість поділитися своїми досягненнями, викликами та інноваційними підходами у роботі з незрячими та слабозорими людьми. Обговорювалися питання гуманітарного реагування, реабілітації, доступу до інформації, соціальної інтеграції та підтримки осіб з порушеннями зору.

Ця зустріч стала важливим кроком у зміцненні співпраці між українськими та міжнародними організаціями осіб з порушеннями зору. Вона сприятиме обміну досвідом, покращенню координації зусиль та впровадженню нових ефективних підходів для забезпечення доступності та інклюзії для людей з порушеннями зору в Україні та за її межами.

Джерела: https://presspoint.in.ua/2025/02/14/u-vinnytsi-vidbuvsia-romantychnyy-inkliuzyvnyy-kontsert-de-zhyve-liubov/

https://vn.20minut.ua/Kontserty/de-zhive-lyubov-naperedodni-dnya-svyatogo-valentina-u-vinnitsi-vlashtu-11953669.html

Напередодні Дня святого Валентина у Вінниці влаштували концерт під назвою «Де живе любов». Організатором виступив колектив художньої самодіяльності підприємства незрячих і центру культури «Щедрик». 

Артисти виступали у молодіжному центрі «Квадрат». Після хвилини мовчання на честь загиблих на війні Анна Кучерук виконала патріотичну композицію. Але зрозуміло, переважно пісні були присвячені коханню. Лунали сучасні естрадні твори. 

 — Це експериментальний концерт. В зв’язку із тим, що наш колектив художньої самодіяльності значно розширився, на нього ми запросили лише молодший склад (відповідно до тематики). Будемо аналізувати спів молодих артистів, виправляти помилки на репетиціях, — розповіла керівник колективу художньої самодіяльності підприємства незрячих Наталя Слюсарчук.  

У шоу взяли участь не лише незрячі, але й звичайні молоді артисти. Приміром, студентка гуманітарно-педагогічного коледжу Ярослава Хмельницька. А восьмикласниця школи № 26 Вероніка Воловик була однією із ведучих концерту, а також виконала оригінальний танцювально-гімнастичний номер. 

Наймолодшою учасницею виявилися шестирічна Юля Зелінська. Дівчинка проспівала зворушливу пісню «Україна-матуся моя!».  

— Я вже вдруге виступаю для публіки. Це мені подобається. Сьогодні співала про рідну країну. Люблю також композицію про котиків. Взагалі напам’ять знаю приблизно десять пісень, тренуюся на гуртку, — розповіла Юля Зелінська. 

А 43-річний незрячий співак Леонід Кучерук виконав пісню «Листопад» групи «ТІК». Чоловік каже, що кожен місяць має свій шарм і кохання.

— Саме кохання допомагає нам долати всі негаразди повномасштабної війни і наближати мир. Люблю брати участь у всіх творчих заходах. Сьогоднішній концерт — веселий і креативний. А взагалі головне  — щоб душа не старіла. Думаю, булу готовий і в 90 років виходити на сцену, — прокоментував Леонід Кучерук.      

Пресцентр Вінницької обласної організації УТОС  

Незважаючи на холод як на вулиці, так і в приміщенні нашої бібліотеки, на традиційні збори активісти все ж таки прийшли. Збори традиційні, але формат не зовсім – крім офіційної частини, на якій розглядались поточні питання організації, обговорювались зміни в законодавстві тощо, була і друга частина присвячена дню Святого Валентина. Звучала поезія і пісня про кохання, як сольно, в дуеті так і цілим залом. Завдяки партнеру Левітрейд, продукти з Європи (за що їм велике-велике дякую) всі присутні отримали солодкі подарунки.

Людям потрібна робота, але не всі мають можливість здобути таку освіту, щоб працювати тими ж масажистами чи реабілітологами. Позаяк, такі підприємства для незрячих потрібні, як потрібні й державні замовлення на них.

Раніше в Україні лише для незрячих було 70 спеціальних підприємств. Коли вони вийшли на вільний ринок, частина з них втратила свою потужність, ще частина зникла через війну. Ті, що залишились, ледь виживають.

У Польщі такі підприємства зараз відкриваються. Я також була на подібних у Нідерландах та у Швеції. Уряди там ці підприємства підтримують, вони мають пільги та державні замовлення.

Треба розуміти: якщо людина працює, вона є соціально захищеною, і на неї державі треба витрачати менше коштів.

В Україні віднедавна роботодавець може отримати компенсацію за облаштування робочого місця для людини з інвалідністю. Це добре, але умовно, чому людей мають лише наймати. Уявімо, що людина з інвалідністю має фах і може працювати сама вдома, але потребує комп’ютер зі спеціальною озвучкою. Чому б із цим не допомагати, як на мене, це було б слушно.

Довідково: у 2025 році зросла сума відшкодувань для роботодавців за працевлаштування людей з інвалідністю.

Розмір компенсації у 2024 році:

71 тисяча гривень для другої групи;

106 тисяч 500 гривень для першої групи.

Розмір компенсації у 2025 році:

80 тисяч гривень для другої групи;

120 тисяч гривень для першої групи.

От зараз закінчує навчання група студентів з інвалідністю по зору, які три роки вчились на масажистів. Львівська медична академія імені Андрея Крупинського з 2007 року набирає на навчання студентів із порушеннями зору на спеціальність “сестринська справа” (кваліфікація – “медична сестра з масажу”).

Колись такі навчання для незрячих студентів ще були в Генічеську, Києві та Чернівцях, а у Львові з’явилось найпізніше.

Читайте також: Не брали на роботу, тому відкрив власну справу: у Львові працює кабінет незрячого масажиста

Чи є на Львівщині інші подібні навчання для незрячих?

Щоб так масово і групами, подібних немає. Принаймні на Львівщині. Студенти з інвалідністю по зору є у всіх вишах, і в політехніці, і в університеті (ред. – ЛНУ ім.І.Франка). Наші незрячі вчились на філологіях, навчаються на психології, комп’ютерних технологіях.

Які професії найбільш доступні для людей з інвалідністю по зору?

Незрячі люди можуть бути юристами, реабілітологами, психологами, викладачами. А от економістами чи бухгалтерами ні, тому на таких спеціальностях і не навчаються. Я ні разу не чула, щоб у нас хтось був на економічному факультеті.

Наскільки важко, на вашу думку, незрячій людині працевлаштуватись на добре оплачувану роботу?

Важко. Два роки тому до нас звернулась одна компанія, де казали, що із задоволенням візьмуть на роботу до себе реабілітолога, але він сам повинен вести паперовий журнал прийому. Але ж незрячі люди не можуть цього робити.

Є позитивна історія, якій я тішуся, хоч і пройшло вже чотири роки. Ми співпрацювали з SoftServe — вони нам давали своє вживане обладнання для комп’ютерного класу, де ми вчили незрячих користуватись комп’ютерами. Зараз вже вчимо людей тільки на смартфонах.

То от ми робили день відкритих дверей, і представниця цієї компанії прийшла до нас, вона на все подивилась, і це була саме її ініціатива взяти на роботу як тестувальників групу незрячих. П’ятеро пройшли співбесіду (багатьох кандидатів відсіяло незнання англійської) і тепер успішно працюють в IT. Це був позитивний досвід, але, на жаль, єдиний, коли таку групу людей взяли на доволі престижну і високооплачувану роботу.

Переважно ми працюємо точково по зверненнях наших людей. Намагаємось когось реабілітологом влаштувати, ще когось в обласну лікарню.

От мені дзвонять і кажуть, що могли б взяти людину з інвалідністю по зору на роботу, але це має бути чоловік, який може бачити й підіймати до 40 кілограмів. Втім, часто, коли людина має хоч і другу групу інвалідності, хоч і залишок зору, підіймати такі важкі речі їй не можна.

Наскільки сильними в суспільстві досі залишаються стереотипи щодо працездатності незрячих?

Ці стереотипи руйнуються. Якщо порівнювали з тим, що було 15-20 років тому, суспільна думка змінилась на краще. У незрячому вже бачать хорошого фахівця, бо є позитивні приклади.

Але проблема зацікавленості працедавця залишається. Так чи так, а для роботи незрячої людини треба створити певні умови. Щось з цього держава відшкодує, щось ні. “А для чого мені бавитись, якщо на ринку є здорова людина”.

Втім, із війною нам вже не вистачає фахівців на ринку. Я думаю, що працедавці таки будуть шукати собі як працівників людей з інвалідністю.

Любов Кукуруза, голова Львівської ОО УТОС

До вашої уваги представляємо стислий огляд публікацій січневого номера реабілітаційної газети «Промінь» нового 2025-го року.

Відкриває випуск традиційно рубрика «Офіційні матеріали», у якій ми з вами можемо ознайомитися із постановами, котрі було затверджено на засіданні Центрального правління УТОС наприкінці минулого року. В ході своєї роботи учасники заходу обговорювали важливі питання функціонування товариства протягом 2024-го року та підсумовували результати роботи підприємств та організацій структури УТОС, з якими по факту організація дісталася фіналу даного річного періоду. Отже, зміст постанов, затверджених на засіданні, стосується саме цих напрямків роботи та життєдіяльності товариства.

Важлива кругла дата відзначається у товаристві незрячих в Україні в цьому році. 60 років тому розпочав свою діяльність Республіканський будинок звукозапису і друку УТОС, в об’єднаному, трансформованому вигляді, вже отримавши статус Республіканського призначення. Коли саме, як, чому, чим були обумовлені такі зміни, про шлях перетворень, оновлень нашого головного творчого, медійного, друкарського органу УТОС читаймо у наступній рубриці. І звичайно вітаємо із ювілейним 60-річчям РБЗіД УТОС! Дякуємо редакторам за їхню щоденну роботу, бажаємо натхненного креативу в необмеженій кількості, нескінченних джерел енергії для моніторингу, фіксації та донесення важливої та цікавої інформації до своїх підписників та задоволення від результатів своєї праці. І найголовніше на сьогодні: вистояти будь-що, витримати усі випробування на міцність, які вашій організації несуть сучасні складні обставини життя…

У Вінниці Голова обласної організації УТОС пан Віктор Зелінський висловив готовність ввіреного йому підрозділу прийняти на тамтешній достатньо потужній виробничій базі релокований, тобто переміщений із неспокійних регіонів України в більш безпечне місце, бізнес. Це може бути певне виробництво, яке переїхало зі східних регіонів України. До того ж пропонується залучати до роботи на виробництві людей з інвалідністю по зору. До реалізації таких планів сподіваються перейти там вже у поточному році. Безпосередньо від першої особи – очільника вінницької організації УТОС – можемо із вами дізнатися деталі задумів, його бачення цієї ідеї, яким чином усе передбачають здійснити, як буде на практиці реалізовуватись даний проєкт. Як і вся громадська організація УТОС, так і її підрозділ у вінницькій області переживає доволі скрутний період існування. Керівництво організації зверталося до місцевих органів влади із пропозиціями, так би мовити, «оживити» підприємство. Влада почула це звернення і взяла ідею на замітку. Що ж буде відбуватися далі? Про подробиці втілення плану читаймо у випуску «Променя» за січень.

4 січня цього року виповнилося 200 років абетці Брайля. З одного боку два століття – великий проміжок часу, а з іншого – тільки подумайте, що лише двісті років з усієї історії людства незрячі на всій планеті отримали можливість ставати писемними, отримувати освіту, бути рівноправними членами суспільства… Якщо мислити в такому контексті, то пройшло з тих пір зовсім небагато часу. Та все ж навіть за два цих століття шрифт Брайля відкрив мільйонам людей доступ до знань, розширив джерела отримання інформації, зробив їхнє життя більш повноцінним і незалежним від оточуючих. Відзначення 200-ліття шрифту Брайля вказує на його незмінну актуальність та потрібність як у повсякденному житті, так і в конкретних буденних справах. На шпальтах «Променя» читаймо на цю тему публікацію.

У рубриці «Незрячі, які змінили світ» ловіть розповідь про одну аристократку 16-го століття, яка славилася своєю вродою, а ще вона майстерно вміла плести інтриги. Сам Фрідріх Шиллер надихнувся долею цієї жінки і згодом створив образ підступної красуні в драмі «Дон Карлос». Ця загадкова постать належала до одного з найзнатніших родів Іспанії, яка невдовзі стала принцесою. Тож, давайте дізнаємось про неї якихось подробиць, щоб зрозуміти чому ж ця красуня потрапила до рубрики про незрячих, які змінюють світ?..

На «Поетичній сторінці» знайомтеся ближче із творчістю та біографічними моментами, які неодмінно впливають на особистість людини, на її погляди, бажання, цілі і, звичайно, на здібності, таланти, на потребу створювати нове, писати музику, вірші, картини… Агов! Ми ж ще не назвали імені тієї, про кого йтиметься цього разу у рубриці! Це Ірина Гетманова – незряча поетеса, з деякими творами якої читачі «Променя» вже знайомилися в колективних добірках поезій. Зараз же газета пропонує нам зануритися у світ образів, думок, міркувань пані Ірини, дізнатись більше про неї та про її чудові твори.

До 90-літнього ювілею від дня народження присвячено публікацію у «Знаменитих постатях» про славнозвісного американського співака і актора, одного із самих успішних музикантів 20-го століття, короля Рок-н-ролу Елвіса Преслі. Музика Преслі та фільми за його участі популярні зараз, як і тоді, коли його шалена слава просто гриміла на весь світ. Отже, для читачів «Променя» розповідь про життя, кохання, приголомшливий успіх та зоряний шлях цього видатного музиканта.

А ми свій огляд січневого номера газети «Промінь» на цьому завершуємо. Наприкінці випуску на вас чекатимуть ще кілька цікавих публікацій.

До зустрічі у наступних оглядах!

Матеріал підготувала бібліотекар І категорії Ганна Чорна

Газета «Промінь» № 1 за 27.01.2025

Всі номери Газети «Промінь» за 2025 рік

Джерело: https://naiu.org.ua/archives/news/zaklyk-do-zobov%ca%bcyazan-na-globalnomu-samiti-z-pytan-invalidnosti-2025-roku-dlya-pidtrymky-lyudej-z-invalidnistyu-yaki-postrazhdaly-vid-gumanitarnyh-nadzvychajnyh-sytuaczij 

У квітні 2025 року відбудеться третій Глобальний саміт з питань інвалідності, організований Міжнародним альянсом з питань інвалідності (IDA) спільно з урядами Йорданії і Німеччини. Напередодні цієї важливої події Референтна група з питань інвалідності (DRG)[1] закликає уряди, міжнародні агентства та громадянське суспільство взяти на себе конкретні зобов’язання щодо захисту прав усіх дітей і дорослих з інвалідністю, які постраждали від гуманітарних надзвичайних ситуацій. Ці люди надто часто залишаються поза увагою та без належної підтримки.

Згідно з прогнозами, у 2025 році понад 48 мільйонів людей з інвалідністю потребуватимуть гуманітарної допомоги через зростання кількості надзвичайних ситуацій. Водночас перспективи фінансування гуманітарної діяльності залишаються невизначеними[2]. Така складна ситуація з фінансуванням може суттєво вплинути на спроможність усіх залучених суб’єктів забезпечувати інклюзію людей з інвалідністю. Відомо, що в умовах збройних конфліктів, природних і техногенних катастроф, вимушеного переміщення та надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоровʼя діти та дорослі з інвалідністю стикаються з підвищеними ризиками насильства, експлуатації та зловживань. Вони часто не мають доступу до базових послуг і життєво необхідної допомоги, а також позбавлені можливості брати участь у прийнятті рішень. Крім того, зміна клімату й надалі загострюватиме поточні кризи та спричинятиме нові, що серйозно впливатимуть на життя вразливих груп населення, зокрема людей з інвалідністю, по всьому світу.

Настанови Міжвідомчого постійного комітету (МПК) щодо залучення людей з інвалідністю до гуманітарної діяльності стали важливим кроком на шляху до інклюзивної гуманітарної діяльності з урахуванням потреб людей з інвалідністю. Від моменту схвалення цих Настанов та завдяки рішучим заходам для їхнього впровадження вдалося досягти певних позитивних зрушень. Зокрема, гуманітарні організації почали впроваджувати більш інклюзивні політики та практики, усувати бар’єри та зміцнювати партнерства з організаціями осіб з інвалідністю (ООІ) з метою покращення підготовки до надзвичайних ситуацій та ефективнішого реагування на них з урахуванням потреб людей з інвалідністю. У листопаді 2024 року Референтну групу з питань інвалідності було включена до структур МПК як асоційовану організацію. Це створило офіційний механізм для інтеграції людей з інвалідністю у глобальну архітектуру гуманітарної координації. Останні роки також засвідчили покращення у зборі даних про людей з інвалідністю, які постраждали від кризових ситуацій, а також у відображенні питань інклюзії у гуманітарному програмному циклі (ГПЦ). Ці аспекти знаходять відображення у Планах гуманітарних потреб і реагування (ПГПР). Однак, попри досягнутий прогрес, усе ще залишаються значні прогалини:

 ● Під час багатьох гуманітарних криз люди з інвалідністю опиняються в зоні підвищеного ризику через брак відповідної політики, законодавчих норм, послуг, систем підтримки, а також освітніх та економічних можливостей, що відповідають вимогам Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю (CRPD). Занадто часто гуманітарні заходи не враховують належним чином потреби осіб з інвалідністю щодо доступності або розумного пристосування. Водночас національні системи можуть виключати переміщених осіб з інвалідністю, особливо біженців, через адміністративні та інші перешкоди.

●  Хоча люди з інвалідністю та організації, що їх представляють, відіграють ключову роль у реагуванні на надзвичайні гуманітарні ситуації, вони стикаються з перешкодами, що заважають їхньому систематичному залученню як партнерів, а також інтеграції у структури координації гуманітарної допомоги.

● Збір, аналіз та використання якісних і кількісних даних про людей з інвалідністю та їхні гуманітарні потреби залишаються складними завданнями. Це підвищує ризик нецільового реагування та несправедливого розподілу ресурсів, необхідних для інтеграції осіб з інвалідністю.

● В умовах надзвичайних гуманітарних ситуацій ізоляція маргіналізованих осіб з інвалідністю посилюється. Діти, молодь, жінки, дівчата та люди похилого віку з інвалідністю, а також особи із сенсорними, інтелектуальними та психосоціальними порушеннями, сліпоглухонімі та люди з множинними порушеннями часто залишаються поза увагою.

● Передусім, у періоди ескалації гуманітарних криз фінансування гуманітарної діяльності скорочується, що має руйнівні наслідки для постраждалих і спричиняє критичну нестачу ресурсів. Цей дисбаланс створює серйозний ризик для інклюзивного гуманітарного реагування, оскільки змушує ухвалювати складні рішення щодо розподілу пріоритетів. Це, у свою чергу, може призвести до направлення в інтернати та ненавмисних порушень прав людини, а також спричинити травмування або загибель людей з інвалідністю через нехтування необхідними заходами для подолання й усунення конкретних бар’єрів.

Ми закликаємо всіх партнерів докласти зусиль, щоб понад 48 мільйонів дітей і дорослих з інвалідністю, які опинилися в умовах гуманітарних криз, не залишалися без належної уваги. Захист прав людей з інвалідністю є глобальним зобовʼязанням, і його необхідно реалізовувати на практиці. Для цього слід подолати ізоляцію, яка перешкоджає ефективній співпраці. Усі зацікавлені сторони — гуманітарні організації, уряди, приватний сектор, донори, організації осіб з інвалідністю (ООІ) та інші, хто працює над інтеграцією людей з інвалідністю — мають обʼєднати зусилля для збільшення інвестицій у реагування на їхні потреби в умовах гуманітарних надзвичайних ситуацій.

Лише завдяки спільному підходу та впровадженню проактивних і конкретних заходів можна досягти значного прогресу у забезпеченні прав людей з інвалідністю під час гуманітарних криз. У звʼязку з цим ми закликаємо всіх партнерів взяти на себе відповідні зобов’язання[3] напередодні Глобального саміту з питань інвалідності 2025 року.[4] Приєднатися до цих зобовʼязань можна через портал за посиланням: https://www.globaldisabilitysummit.org/commitments. Наполегливо рекомендуємо подавати спільні зобов’язання, особливо ті, що були розроблені у співпраці між ООІ, гуманітарними організаціями та іншими зацікавленими сторонами.

Наступний розділ містить розширені рекомендації щодо конкретних напрямів зобовʼязань перед Глобальним самітом із питань інвалідності, спрямованих на посилення інтеграції людей з інвалідністю, які постраждали від гуманітарних надзвичайних ситуацій:

● Розглянути можливість взяти зобовʼязання щодо підтримки розповсюдження та впровадження Керівних принципів МПК із залучення людей з інвалідністю. Це можна реалізувати, зокрема, через проведення спеціальних навчальних заходів щодо цих принципів та/або приведення внутрішніх політик, інструкцій та інструментів у відповідність до них.

● Розглянути можливість посилення участі та лідерства людей з інвалідністю в усіх гуманітарних заходах. Для цього варто, зокрема, забезпечити доступність систем партнерства та встановити цільові показники щодо кількості/відсотка партнерів, які є місцевими організаціями осіб з інвалідністю (ООІ).

● Розглянути можливість посилення взаємодії з тими людьми з інвалідністю, які мають найвищий ризик бути виключеними з гуманітарних ініціатив. Серед них — діти, молодь, люди похилого віку, жінки та дівчата з інвалідністю, зокрема особи з інтелектуальними та психосоціальними порушеннями, а також сліпоглухонімі.

• ● Розглянути можливість узяти на себе зобов’язання щодо забезпечення більш гуманітарного фінансування та запровадитимоніторинг, який дозволить відстежувати, як саме це фінансування досягає людей з інвалідністю та організацій осіб з інвалідністю (ООІ).
• ● Розглянути зобов’язання щодо посилення інтеграції людей з інвалідністю у процеси планування та бюджетування. Зокрема, передбачити фінансування на універсальний дизайн, доступність, розумне пристосування та цільову підтримку осіб з інвалідністю в усіх нових проєктних і програмних документах.
• ● Розглянути можливість узяти на себе зобов’язання щодо покращення збору та використання якісних та кількісних даних про людей з інвалідністю, які постраждали від надзвичайних ситуацій. Наприклад, включити набір запитань Вашингтонської групи до основних інструментів збору даних або проводити регулярний аудит доступності та враховувати його результати у звітності.
• ● Розглянути можливість взяти на себе зобов’язання щодо кращого врахування потреб осіб з інвалідністю в механізмах гуманітарної координації. Це може передбачати підтримку створення та/або функціонування спеціального механізму координаторів та/або робочої групи з питань інтеграції осіб з інвалідністю, а також вікових питань та інвалідності в країнах, де здійснюється дяльність, відповідно до наявних потреб.
• ● Розглянути можливість прийняття зобов’язань щодо покращення доступу людей з інвалідністю, які постраждали від кризових ситуацій, до якісних та відповідних допоміжних технологій (ТЗ), включно з допоміжними засобами та супутніми послугами. Це можна реалізувати, зокрема, шляхом налагодження партнерства з відповідними постачальниками послуг, щоб забезпечити задоволення як уже наявних, так і нових потреб постраждалого від кризи населення щодо допоміжних технологій.

Обласна організація і 5 первинних організацій провели наступну роботу.

Фонд «Зоря Надії » м. Кременець надав  двом членам  УТОС сертифікати по 500 грн. кожному на придбання товарів в АТБ маркет.

Церква ХВЄ «Вода життя» м. Кременець надала  трьом особам продуктові набори особистої гігієни.

Від церкви ХВЄ м. Тернопіль 10 членів організації одержали готовий одяг.

Організовано культпоходи: в Кременецький краєзнавчий музей на майстер-клас виготовлення новорічних прикрас від майстрині Ганни Міщени, головний офіс Кременецько-Почаївського ДІАЗ на відкриття виставки художніх робіт випускників Кременецької гуманітарно-пндагогічної академії ім.. Т Шевченка, Центр культури і дозвілля Кременецької міської ради на захід приурочений до Дня Соборності України «Україно моя Нездоланна, Бережанський замок на святкове дійство «Розколяда-2025», Чортківський краєзнавчий музей – взяли участь 50 членів організації.

Проведено голосне читання книги Рут Веа «Повернути ключ» на якому були присутні 8 членів організації, а також огляди матеріалів друкованих ЗМІ на яких були присутні 96 членів УТОС.

Надано допомогу в проведені дрібного квартирного ремонту п’ять членам організації, супровід 6 особам. Відвідано на дому 21 член УТОС, а також в лікарнях 3.

Голова правління обласної організації УТОС, Олексій Войтович