Міжнародний день людей з інвалідністю (На офіційних мовах ООН (англ. International Day of Persons with Disabilities; фр. Journée internationale des personnes handicapées; ісп. Día Internacional de los Impedidos ; рос. Международный день инвалидов ) – Міжнародний день ООН, встановлений резолюцією A/RES/47/3 Генеральної Асамблеї ООН 14 жовтня 1992 року, який відзначається щорічно 3 грудня.
Генеральна Асамблея закликала держави проводити подальшу інтеграцію осіб із інвалідністю в життя суспільства. Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю. Ця мета була поставлена у Всесвітній програмі дій відносно людей з інвалідністю, прийнятій Генеральною Асамблеєю в 1982 році і названа Десятиліттям людей з інвалідністю.
На сьогодні рівень інвалідізації мешканців планети становить більше 1 мільярда людей, або 15 відсотків населення Землі.
У цей День всі повинні долучитися до цієї міжнародної ініціативи і побажати всім, хто не байдужий до цієї проблеми, сил і здоров’я і успіху. Захищаючи гідність людей з інвалідністю, ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність – це не вирок. Практика показує, що особи з інвалідністю можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.
Учасники: Валерій Сушкевич – Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю; Наталія Скрипка – виконавчий директор Національної Асамблеї людей з інвалідністю; Ярослав Грибальський – національний координатор НАІУ програми «Безбар’єрна Україна»; Ірина Чепчина – голова Українського товариства глухих; Сергій Кіт – перший заступник голови ЦП Українського товариства сліпих; Олександр Терещенко – кіборг, воїн АТО.
Довідково. 3 грудня 1992 року вперше було відзначено Міжнародний день людей з інвалідністю, який має на меті просування прав людей з інвалідністю у всі сфери суспільного життя, а також залучення уваги широкої громадськості до проблем людей з інвалідністю.
Цьогорічна тема Міжнародного дня людей з інвалідністю, визначена ООН, звучить наступним чином: «Розширення можливостей людей з інвалідністю і забезпечення інклюзивності та рівності». Її мета – залучити увагу до аспектів розширення можливостей людей з інвалідністю у контексті досягнення цілей у галузі сталого розвитку, викладених в Положенні дня на період до 2030 року, а також в контексті Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.
Конвенція ООН «Про права осіб з інвалідністю», що підписана Україною 10 років тому і ратифікована у грудні 2009 року, своїм широким форматом охоплює всі ключові області життєдіяльності людей з інвалідністю і виносить питання людей з інвалідністю, як пріоритетне на світову арену та висуває до урядів держав всього світу вимогу забезпечення основного права для людей з інвалідністю – права на повноцінне та незалежне життя.
3 грудня 2018 року – вперше в історії відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю та з нагоди 10-ліття підписання Україною Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю – за участю представників понад 80 громадських організацій людей з інвалідністю з усіх областей України, представників органів влади та Уряду, представників міжнародних організацій відбудеться унікальний соціально-правовий івент з прем’єрним показом фільму «ПРАВО НА ЖИТТЯ».
Чи є ПРАВО НА ЖИТТЯ для громадян з інвалідністю в Україні? Що змінилось для них за 10 років в нашій країні і чи направду змінилось? Понад 4000 людей з інвалідністю з’їхалось у вересні цього року до Києва, щоб дати відповідь владі, суспільству та собі на ці запитання.
Соціально-правовий івент відбудеться в кінотеатрі «Жовтень» (вулиця Костянтинівська, 26, м.Київ).
Початок о 15:00.
Вхід вільний.
У цей день потребуємо уваги мас-медіа!
Для довідок тел.: 0939173500, для мас-медіа тел.: 0937711064
2 грудня 2018 року в Центральній спеціалізованій бібліотеці для сліпих ім. М. Островського відбулося відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю. У заході взяли участь активні читачі бібліотеки, незрячі артисти самодіяльності, а також відомий поет, науковець, винахідник, заслужений діяч культури України Віталій Іващенко. Він пише твори на різну тематику, переважно це роздуми про життя у формі коротких віршів з влучним або дотепним закінченням. Одразу помітно, що поет любить публічне читання власних віршів, а публіка на них чудово реагує і довго не відпускає його. Прочитані Віталієм Іващенком вірші здаються написаними просто, але в них часто закладений глибокий сенс.
Потім у програмі була декламація віршів у гарному виконанні наших читачів. Публіку прекрасно завів Руслан Іщенко, який запропонував разом заспівати кілька відомих українських пісень.
Тож зустріч, як завжди, пройшла дуже тепло, щиро й по–домашньому невимушено.
Коли лунає хоровий спів, світ стає добрішим і теплішим, тим більше, коли це пісня народна або духовна.
Такі пісні виконує вокальний ансамбль «Консонанс» з м. Харкова, який створився березневими днями 2017 року. Незрячі юристи, музичні педагоги, та інші члени Українського товариства сліпих знаходять насолоду від спільної творчості. Ансамбль складається з чоловічої групи (три баси і два тенори) та жіночої (чотири альти і три сопрано), поєднання звучання яких виливається в потужний потік гармонійних співзвучностей.
Репертуар ансамблю становлять твори патріотичної, світської та духовної спрямованості. Це твори як відомих авторів, так і аматорські твори харківських авторів. Родзинкою репертуару є аранжування творів ансамблю. Авторські обробки керівника колективу Віталіни Дуди вражають незвичними акордами та мелодійними, ліричними, вокальними вставками.
Творчий шлях «Консонансу» хоч і не великий, проте з 2018 року достатньо насичений. Розпочався він з участі у фестивалі духовних хорів під проводом Харківської єпархії «Різдв’яночки 2018». Після чого ансамбль слухали віряни храму «Дружин Мироносиць» в межах фестивалю «Хорова Пасхалія». За сприянням настоятеля цього храму Отця Василя «Консонанс» мав можливість 28 травня 2018 року взяти участь у Всеукраїнському фестивалі єпархіальних хорових колективів «Пентикостія», де став лауреатом другої премії та разом з іншими лауреатами співав на Гала концерті у Святій «Києво-Печерській Лаврі».
Тими ж днями за підтримки директорів першого і другого учбово-виробничих підприємств УТОС м. Києва виступ ансамблю могли почути відвідувачі Будинку культури Українського товариства сліпих ім. Я. Батюка.
Після цього «Консонанс», виступивши на відбірковому конкурсі хорових колективів УТОС у м. Дніпрі, отримав путівку на участь у фінальному огляді у м. Києві.
На запрошення Запорізької обласної організації Українського товариства сліпих ансамбль у серпні відвідав колиску козацтва славетне місто сталеварів – Запоріжжя, де був тепло прийнятий місцевими організаторами, які змогли подарувати незабутню екскурсію по Дніпру на козацькій «чайці» та хвилини душевного спілкування.
Особливими стали теплі осінні дні жовтня 2018 року, коли «Консонанс» у своїй номінації отримав перше місце на фінальному конкурсі-огляді колективів Українського товариства сліпих, потім вирушив на благодатну Волинську землю.
Три даровані Богом дні минули, як одна приємна мить, пронизана сердечною турботою, щирою душевністю лучан. Голова Волинської обласної організації Українського товариства сліпих Юрій Прокопович Симончук разом із своїми помічниками пані Надією та паном Августином, які весь час були поруч, на стільки подбав про наповнення програми перебування харківського колективу на Волині, що кожен з трьох днів з ранку і до вечора був наповнений духовністю і гостинністю. «Консонанс» мав можливість виступити перед вихованцями Крупівської школи для незрячих і слабозорих дітей, Луцькому училищі мистецтв ім. І. Стравінського, госпіталі для ветеранів війни. Не численними, а душевними слухачами були відвідувачі Будинку культури села Зимне, що знаходиться у Володимир-Волинському районі. Цей концерт відбувся після літургії та екскурсії у Зимненському жіночому монастирі, на яких побував «Консонанс». Під час цікавої екскурсії Володимиром-Волинським, «Консонанс» відчув акустику Успенського собору та храму Різдва Христового, заспівавши у цих храмах молитовні твори.В останній день перебування на Волині, після божественної літургії, яка відбулася у новоосвяченому соборі м. Луцька, харків’яни передали громаді храму і всім незрячим лучанам рельєфний образ Озерянської ікони Богородиці.
Протоієрей Отець Олександр Мазурак не тільки забезпечив комфортні умови для проживання харків’янам та їх харчування, а наповнив духовними проникливими проповідями. Звертаючись до своїх парафіян, та запрошуючи їх на концерт «Консонансу», що відбувся у приміщенні Інституту післядипломної освіти, нагадав, що Господь – то є любов, і подарувавши людині талант, він чекає, що б цей талант слугував добру і на радість іншим. І тому життєво необхідним є дарувати через щиру усмішку і тепле слово любов один до одного і тим самим проявляючи любов до Бога. «Волинь моя, земля моя, краса моя сонячна….», так разом співали колективи «Консонансу» і хору незрячих лучан прощаючись на пероні Луцького залізничного вокзалу.
Сердечну вдячність і любов повезли харків’яни з Волині, де вони почували себе як у одній великій і дружній родині. І повернувшись до звичних повсякденних справ довго будуть згадувати ці пронизані чуйністю і гостинністю осінні дні. І з піснею в душі кожен учасник «Консонансу» буде виконувати свою роботу, готуючись до нових виступів, щоб подарувати задоволення і свою любов до слухачів і до Бога.
24 жовтня 2018 року, представники фонду сприяння демократії посольства США в Україні, відвідали правопросвітницький семінар Харківської асоціації незрячих юристів, який був присвячений покращенню поінформованості членів Харківської обласної організації Українського товариства глухих, з питань гарантій правового захисту соціально вразливих верств населення.
За допомогою перекладача жестової мови, більш ніж п’ятдесяти учасникам семінару було надано інформацію щодо різновидів договорів, пов’язаних з розпорядженням нерухомим майном, змін у порядку призначення житлових субсидій, роз’яснені питання, щодо отримання технічних засобів реабілітації. Крім того, юристи організації відповіли на багаточісленні запитання учасників заходу.
Семінар відбувся в межах проекту “Правова школа для осіб третього віку” що здійснюється за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.
Проектом передбачено проведення правопросвітницьких заходів в приміщеннях територіальних центрів з надання соціальних послуг, та в організаціях осіб з інвалідністю. Надання правової допомоги незахищеним верствам населення (інвалідам, пенсіонерам, внутрішньо переміщеним особам, учасникам АТО та членам їх сімей), телефоном, через сайт та у приміщенні організації.
Крім того, що місяця будуть виходити радіопередачі, де юристи організації будуть інформувати Харків’ян про актуальні зміни в соціальному законодавстві.
Отримати юридичну консультацію можна як особисто, завітавши до офісу організації за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, б. 16; або зателефонувавши по телефону (057)705-12-71 з 10:00 до 17:00 з пн. До пт.
Також з юристами можна зв’язатися через сайт організації www.jurist.org.ua
Двадцять дев’ятого вересня тисячі людей з інвалідністю з усієї України, попри осінню негоду, зібралися у центрі столиці задля того, аби нагадати владі, що мало підписувати гарні документи, їх треба ще і виконувати. Зібрав їх Всеукраїнський форум «Право на життя», який організувало Всеукраїнське громадське об’єднання «Національна Асамблея людей з інвалідністю України». Приурочений був цей захід до десятиріччя підписання Україною Конвенції про права осіб з інвалідністю, прийнятою Генеральною асамблеєю ООН в 2006 році.
Формування колони відбулося біля Бессарабської площі. Проїжджу частину головної вулиці столиці вже перекрито і на бруківці вишукувалися маніфестанти. Над колоною майоріють численні прапори: державні, а також і громадських організацій, представники яких беруть участь у заході. Учасники з УТОС також були зі своїм прапором. Чується бадьора мелодія народної пісні, яку виграє сурма, весело дзвенить бубон. Це вправні музики Київського ТПО УТОС №2 прийшли на ходу підтримати учасників не лише власною присутністю, але і музикою. Підходять колони учасників з усієї України: з Харкова та Рівного, Тернополя і Запоріжжя та інших областей. У ході взяли участь представники УТОГ та люди з порушеннями опорно-рухового апарату, онкохворі та матері, які виховують діточок з інвалідністю. Усі прийшли на Майдан нагадати можновладцям про свої проблеми, для вирішення яких, самих підписів під Конвенцією недостатньо. Допомагали здійснювати захід численні волонтери- юнаки та дівчата, які також не байдужі до проблем людей з інвалідністю.
Опівдні розпочався рух колон до Майдану Незалежності. В руках учасників плакати з красномовними написами: «Безкоштовний проїзд – гарантія доступності та незалежності », «Ні – втручанню у справи УТОС», «Вимагаємо забезпечення людей з інвалідністю житлом», «Інвалідність дорівнює зубожінню» тощо. На головній площі України вже влаштована трибуна, розставлено стільці для учасників. Біля краю Майдану відбувається флешмоб – руйнування стіни, що символізує бар’єри, які доводиться долати нам з вами у сучасному суспільстві. Конструкція, змонтована спеціально для флешмобу, так і гуде під ударами, але от чи почують нас чиновники? Сподіваємося, що почують, бо на форумі усі виступаючі були солідарні у тому, що ставлення до людей із інвалідністю з боку держави треба змінювати.
Почесний гість форуму Жан-Люк Симон – голова Європейського відділення міжнародної організації людей з інвалідністю DPI не лише вітав усіх учасників з річницею підписання Конвенції ООН з прав людей з інвалідністю, а і нагадав, якщо суспільство хоче розвиватися і рухатися вперед, то держава має виконувати ті зобов’язання, що підписала. Якщо ввічливий гість з ЄС обмежився цим обережним натяком, то Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, голова НАІУ Валерій Михайлович Сушкевич, був більш конкретним і рішучим у своєму виступі. Зокрема, він зазначив, що сучасний стан виконання вищезгаданої Конвенції можна назвати одним словом – стагнація. В. М. Сушкевич рішуче засудив медичну реформу, у якій, за його словами, людей з інвалідністю немає. Нагадавши низку надзвичайно болісних проблем і відвертих порушень наших з вами прав, В. М. Сушкевич із сумом констатував, що за це ніхто не несе відповідальності і ми маємо боротися задля того, аби Конвенція про права людей з інвалідністю нарешті реально почала діяти на території України.
– Нас об’єднує не інвалідність, а порушення прав людей з інвалідністю – зазначив Уповноважений Президента України. Дружніми оплесками Майдан вітав цю мужню, правдиву промову.
Сумні реалії сьогодення, із прямотою справжніх героїв, висвітили у своїх виступах воїни АТО, які отримали інвалідність внаслідок поранень на полі бою – Олександр Терещенко, Анатолій Фотєєв та Юрій Курченко. Люди, які втратили здоров’я, захищаючи свою державу, хочуть не жебракувати, а жити повноцінним життям, приносячи користь Батьківщині. «Дайте нам точку опори і ми перевернемо світ» – процитував відомий вислів Архімеда колишній солдат, який і зараз залишається справжнім патріотом і громадянином.
Дуже гострими були виступи тих людей з інвалідністю, які виїхали з непідконтрольних Україні територій Луганщини та Донеччини. Люди скаржилися на нахабні, інакше не скажеш, афери деяких чиновників, зокрема чиновників від медицини, які жінці, котра втратила ногу внаслідок обстрілів, вказують причину інвалідності «загальне захворювання». А один з біженців з інвалідністю прямо звернувся до представників ООН із закликом – недовіряти розподіл гуманітарної допомоги нашим чиновникам, а взяти його під особистий контроль.
Разом з членами УТОС у ході брали участь: голова ЦП УТОС В.М.Більчич і заступники – С.В.Кіт та М.М.Новосецький. М.М.Новосецький рішуче засудив дії чиновників, що призводять до зубожіння людей з інвалідністю, зокрема незрячих, нищать навіть ті права і можливості, які є у нас з вами. «Навіть безкоштовний проїзд у нас зараз забирають»- нагадав він. Михайло Миколайович зазначив, що і засобами реабілітації незрячих фактично не забезпечують. Особливу увагу він приділив ситуації з промисловими підприємствами нашого Товариства. Для тисяч незрячих це єдина можливість заробити собі на життя, а політика влади призводить до того, що і наші підприємства, як і уся промисловість, занепадають і навіть отримати допомогу від Фонду соціального захисту, на яку формально мають право, не можуть, бо чиновники встановили такі правила та норми, що отримати цю допомогу неможливо. І в той же час, приватні роботодавці, бізнесмени працевлаштовувати незрячих не бажають. Тож, ситуація ще більше ускладнюється.
– Ми зараз зібралися тут, аби надіслати владі сигнали, що треба робити кроки нам на зустріч, і, якщо ми і далі будемо так само рішуче захищати власні права, то, сподіваюся, влада нас почує – сказав Михайло Миколайович.
Критикували дії влади і інші учасники. Промови громадських діячів чергувалися із виступами артистів: гурту «Без обмежень», співачки Олени Луценко та інших. От тільки шкода, що ні представників Уряду , ні депутатів, ні інших високопосадовців на форумі ми не побачили.
– То що? Даремно ви там мерзли та під дощем сиділи?- може запитати скептик. Ні, безумовно, недаремно. Чи не знайшлося часу у чиновників, чи уваги, чи соромно було людям у вічі подивитися – це все одно не може перекреслити основного: українці з особливими потребами проявили солідарність та активну громадянську позицію. А до таких масових виступів, особливо напередодні чергових виборів, політики прислуховуються.
Тож, сподіваємося, що влада нас дійсно почує і хоча б зупинить «наступ» на наші права та пільги. Ми теж можемо вийти на вулиці і 29 вересня це наочно довели.
ЗВЕРНЕННЯ
Всеукраїнського громадського об’єднання
«Національна Асамблея людей з інвалідністю України»
до громадян України з інвалідністю, до громадських організацій осіб з інвалідністю та тих хто представляє їхні інтереси, батьків дітей з інвалідністю, загалу українського суспільства
У вересні цього року виповнюється 10 років, як Україна підписала Конвенцію ООН про права людей з інвалідністю, яка передбачає захист й забезпечення повного й рівного здійснення всіма особами з інвалідністю всіх прав й основоположних свобод, а також формування поваги до людської гідності цих громадян.
Більше 3 млн. громадян з інвалідністю України протягом цих років сподівалися і вірили у реальні кроки Держави, направлені на покращення їхнього становища і забезпечення прав. Проте пройшло 10 років, а люди з інвалідністю досі залишаються заручниками соціальної, політичної, економічної, інформаційної та культурної дискримінації.
Ми усвідомлюємо складну економічну, соціально-політичну ситуацію в країні, пов’язану із зовнішньою агресією та необхідність захисту української держави, що це ускладнює забезпечення прав і соціальної захищеності осіб з інвалідністю. Водночас, громадяни з інвалідністю вкрай занепокоєні тим, що в результаті децентралізації влади і передачі повноважень місцевим органам влади, Уряд втратив контроль щодо забезпечення соціального захисту та прав осіб з інвалідністю на регіональному рівні відповідно до Конституції України і законів України.
Громадські організації осіб з інвалідністю відмічають відсутність значимого прогресу у визнанні Державою їх повноправними незалежними соціальними партнерами у вирішенні проблем людей з інвалідністю. Як на всеукраїнському, так і на місцевому рівні продовжують ухвалюватися рішення, що стосуються осіб з інвалідністю, без їхньої участі, що обмежують і порушують їхні права.
Сьогодні процес пов’язаний з імплементацією положень Конвенції в Україні фактично є стагнацією і, навіть, регресом по реалізації основних положень цього надважливого міжнародно-правового документу.
Як наслідок: зростання соціальної незахищеності і, навіть, ЗУБОЖІННЯ людей з інвалідністю, НЕ ДОСТУПНІСТЬ для осіб з інвалідністю на рівні з іншими до фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку (стаття 9 Конвенції); НЕ МОЖЛИВІСТЬ отримання доступу до якісних медичних та реабілітаційних послуг, НЕ ДОСТУПНІСТЬ ліків та виробів медичного призначення (стаття 25,26 Конвенції); НЕ МОЖЛИВІСТЬ заробляти собі працею через недоступне середовище (стаття 27 Конвенції); НИЗЬКИЙ рівень пенсій та соціальних допомог (стаття 28 Конвенції); НЕНАЛЕЖНЕ забезпечення технічними засобами реабілітації (стаття 20 Конвенції) та санаторно-курортним лікуванням; ВІДСУТНІСТЬ реального соціального захисту жінок та дітей з інвалідністю (стаття 6,7 Конвенції) !..
МИ ЗАКЛИКАЄМО ЗРОЗУМІТИ:
МИ – не просто особи з інвалідністю, МИ – громадяни України.
МИ – не джерело проблем, МИ – не витрати,
МИ– ресурс, необхідний для розвитку країни.
МИ ПРАГНЕМО повноцінного життя в нашій державі, яку ми повинні зробити цивілізованою європейською країною миру, благополуччя та достатку, де всі громадяни суспільства мають рівні права та рівні можливості!
МИ БІЛЬШЕ НЕ МОЖЕМО БУТИ НЕВИДИМИМИ, НЕПОМІТНИМИ В НАШІЙ КРАЇНІ!!!
МИ не можемо допустити, щоб КОНВЕНЦІЯ, на яку ми чекали і на реалізацію впровадження якої сподіваємося, залишилась декларативним документом, який ігнорують в Україні.
Саме тому, і враховуючи багаточисельні звернення людей з інвалідністю та їх громадських організацій з усієї України, та з метою привернення уваги до ситуації із соціальною незахищеністю людей з інвалідністю та проблем забезпечення їхніх прав та невиконанням зобов’язань держави щодо реалізації положень Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, Національна Асамблея людей з інвалідністю України ініціює проведення
29 вересня 2018 року в м. Києві
Всеукраїнського форуму «Право на життя»
В програмі заходу:
12:00 – 13:00 – Хода (маршрут вул. Хрещатик: від Бессарабської площі – до Майдану Незалежності).
Рекомендований час прибуття: 10:30 – 11:30, місце збору: вул. Хрещатик (від Бессарабської площі до вул. Богдана Хмельницького).
13:00 – 15:00 – проведення Форуму на Майдані Незалежності.
17 вересня 2018 року Боярський будинок відпочинку Українського товариства сліпих відвідали Міністр соціальної політики України Рева Андрій Олексійович та голова Радикальної партії, Народний депутат України Ляшко Олег Валерійович. Вони поспілкувались з незрячими відпочиваючими, оглянули територію та спальний корпус. Ляшко Олег Валерійович подарував Боярському будинку відпочинку УТОС телевізор та розроблений проект ремонту першого спального корпусу. Гості пообіцяли незрячим, що й в подальшому будуть сприяти діяльності Боярського будинку відпочинку УТОС та відшукають необхідні кошти на ремонт.
Після відвідування Боярського будинку відпочину УТОС Ляшко Олег Валерійович зробив допис на своїй сторінці в мережі facebook
Аби знати всі новини
Про незрячих України,
Про усі свої права,
Про сучасності дива,
Вам потрібен тільки
«Промінь»!
Щоб завжди в своєму домі
Цю газету вчасно мати –
Оформляйте передплату!
А передплата ця, до речі, найдешевша в Україні.
Передплата на місяць коштує лише 5 грн. 20 коп. За цю ціну ви отримуєте два подвоєних номери газети за місяць, а відтак річна передплата коштує лише 62 грн. 40 коп.
Якщо ви передплатите нашу газету то будете у курсі всіх важливих подій УТОС і життя незрячих України. Своєчасно дізнаєтесь про нові законодавчі акти, які регламентують наші з вами права, а у наш нелегкий період, коли щодня відбуваються нові зміни – це дуже потрібно кожному.
Передплативши «Промінь», ви дізнаєтесь, що цікавого сталося у найвіддаленіших осередках УТОС. Наша газета запропонує вам багато цікавої, пізнавальної інформації, поради з реабілітації. А якщо ви, або ваші друзі пишите поезію або прозу, то «Промінь» вам просто необхідний, бо на наших шпальтах ми завжди охоче друкуємо твори наших читачів
Тож, не баріться, а передплачуйте «Промінь» завчасно, бо може статися так, що в ту останню хвилину, на яку ви відклали передплату, вам щось завадить і тоді ви не зможете отримати газету вчасно.
