Дарами осені традиційно щороку діляться члени Рівненської обласної організації УТОС. Цього року така осіння імпреза виявилася з родзинкою. Адже теплу зустріч в колі однодумців та самодіяльних артистів-утосівців гармонійно доповнила психолог, співзасновниця Благодійного фонду “Громадська організація “Життя після 2022″” Наталія Ковалінська. Вона додала яскравості до сьогоднішнього осіннього дня заспокійливим і водночас підбадьорливим сеансом арттерапії. Знана волонтерка, а заодно співзасновниця БФ пані Наталія вручила подяки за співпрацю членкиням УТОС Луїзі Герасимчук і Галині Сиротюк.
Як і щороку, всі щедро поділились осінніми дарами. А особливо всіх присутніх подивувала – вже вкотре – власноруч вирощеними добірними овочами Леоніда Дуць із села Малий Мидськ, що на Костопільщині.
У вересні продовжилась співпраця з багатьма організаціями для отримання гуманітарної допомоги членам первинних організацій м. Дніпра та Дніпропетровської області.
В Дніпропетровській ТПО проведена велика робота із спонсорами до Міжнародного дня білої тростини. За допомогою спонсорів для осіб з інвалідністю одержано 30 пляшок олії.
У співпраці з Данською радою у справах біженців (DRC) члени організації отримали комп’ютерне обладнання та мобільні телефони на 196459,00 грн. Комп’ютерне обладнання буде використовуватись в міській спеціалізованій бібліотеці Товариства сліпих для збереження та систематизації аудіокниг та завантаження їх на цифрові носії читачам. Завдяки встановленій програмі екранного доступу JAWS for Windows Professional планується створити робоче місце для людини з вадами зору, що є значним кроком в сфері реабілітації та інтеграції незрячого в суспільне життя. Також, використовуючи озвучені смартфони та комп’ютери, буде створено навчально-реабілітаційний клас «Світ цифрових технологій». Незрячі навчатимуться користуванню мобільними телефонами та комп’ютерами, на які будуть встановлені різноманітні програми, що значно полегшить повсякденне життя. Наприклад, за допомогою додатка «Mapi» незряча людина зможе прокласти маршрут до лікарні чи магазину. Також з’явиться можливість відслідковувати рух громадського транспорту.
В Дніпродзержинській ТВП0 завдяки РО “ВХМТ “Служіння незрячим” для 5 осіб з інвалідністю та їх родин був організований відпочинок в Карпатах.
В Краматорській ТВПО 5 осіб з інвалідністю отримали від Гуманітарного штабу Краматорської міської ради грошову допомогу по 1200 грн., 15 осіб – продуктові набори, 1 особа – гігієнічний набір, 4 особи отримали продуктові набори від Благодійного фонду братів Мкртчан, 1 особа отримала пакунок з продуктами харчування від церкви «Ковчег спасіння».
В Криворізькій ТПО відбулася зустріч з представниками РО “ВХМТ “Служіння незрячим” та 35 особам з інвалідністю вручені продуктові набори.
Протягом вересня члени Нікопольської ТПО УТОС в м. Нікополі і Покрові від БФ “Аваліст” отримали гігієнічні набори або матеріальну допомогу у розмірі 10800грн. на особу, від партії “Громадська сила” 25 членів організації м. Нікополя отримали продуктові та гігієнічні набори, до яких входили консерви м’яса курки, рибні консерви 4 банки, 2 банки згущеного молока, чай, печиво, вафлі, рис, крупа гречана, морська сіль, цукор, миючі засоби – набір губок для миття посуду, пральний порошок, рідке та туалетне мило, шампунь, засіб для миття посуду, вологі серветки, туалетний папір. В м. Марганці від церкви “Добра надія” 35 членів організації отримали продуктоаі набори: крупу гречану, цукор, макарони, борошно, олію, 2 банки фасолі в томаті, банку тушонки. Від церкви ЄХБ (Євангелівські християни бабтисти) – 10 продуктових наборів, а також був організований благодійний обід для осіб з інвалідністю. Від фонду Global Empowerment Mission Ukrain (GEM), що працює в партнерстві з фундацією Говарда Баффета Howard G Byffett Foundation (HGBF) отримали продуктові набори 34 особи з інвалідністю. Особи з інвалідністю міст Нікополя, Марганця і Покрова продовжують отримувати щомісяця матеріальну допомогу у розмірі 1200 грн. від ВПП ООН World Programme на придбання продуктів.
В Червоноармійській ТПО родині членів УТОС подарували та встановили гідробокс, приблизна ціна якого 17000 грн., допомогу надав підприємець Палигач П.А. Члени Червоноармійської ТПО УТОС отримали 3 телескопічні драбини 3,8м на загальну суму 17700 грн. Потребу вирішив підприємець Шуль А.Г.
На підприємстві ДУВО “ЛУЧ” УТОС працівники продовжують отримувати гарячі обіди та гуманітарну допомогу. 12 осіб з інвалідністю отримали продуктові набори від РО “ВХМТ “Служіння незрячим”, профспілкою підприємства підготовлено та роздано 180 продуктових наборів загальною сумою 38020грн.
На ДУВП УТОС члени організації отримують продуктові набори.
Всі первинні організації проводять велику роботу по забезпеченню членів УТОС гуманітарною допомогою.
Особи з інвалідністю по зору дуже вдячні всім небайдужим людям за турботу до них в такий важкий час. Але обсяг гуманітарної допомоги значно зменшився та отримати стає її все складніше.
Три рази на тиждень працює бібліотека, постійно в телефонному режимі ведеться інформування, консультування, допомога в написанні, оформленні заяв та інших документів, моральна підтримка всіх членів УТОС, хто її потребує, продовжується допомога в евакуюванні.
Проводяться наради активу на платформі ZOOM, робота в налаштуванні телефонів, допомога та навчання в їх користуванні та багато іншого.
Голова Дніпропетровської обласної організації УТОС, Василь Горбенко
Першого жовтня в голови Центрального правління Українського товариства сліпих Владислава Миколайовича Більчича славний ювілей — 85 років!
Усі знають, яким бурхливим та трагічним виявилася для нашого народу перша половина двадцятого сторіччя. Трагічні події на Батьківщині, пошук роботи, а інколи й романтична жага до відкриттів і нових звершень кидали тисячі українських родин по всьому світу, зокрема й на Далекий Схід, який бурхливо освоювався в ті роки. В одній із таких родин у селі Сєвєрне Хабаровського краю 1 жовтня 1940 року народився Владислав Миколайович Більчич. Суворі ці Приамурські та і взагалі Далекосхідні краї — «Зелений клин», як називали Далекий Схід перші українські переселенці. Свої величезні скарби віддають вони людям лише в обмін на надважку працю, жорстокі континентальні зими, величезні малонаселені території загартовують людину, виховують у ній відповідальність, готовність завжди прийти на допомогу, хай і зовсім незнайомій людині, товариськість, бо, знов-таки, коли людей так мало, то вмієш цінувати кожного сусіда, кожного подорожнього. І це вже не кажучи про ті випробування, які принесла війна. Так, на берегах Амуру не йшли криваві бої, але економічна криза, необхідність забезпечувати діючу армію, компенсуючи те, що не могли надати окуповані ворогом землі, мобілізація і відтак втрата більшості здорових чоловіків — усе це стало тяжким випробуванням для населення всього Далекого Сходу. Нелегким був початок життя нашого ювіляра, перші роки якого прийшлися якраз на той складний час. Але, попри всі випробування та тяжкі втрати, працьовита родина Більчичів вистояла. А коли завершалася перемогою боротьба з нацизмом і було визволено Україну від загарбників, то роботящі руки знадобилися вже тут: підіймати рідні краї, заживлювати страшні рани окупації. Школу Владислав Миколайович закінчував уже на Полтавщині.
А після закінчення школи юнак вступив до Крюківського машинобудівного технікуму. Навчався успішно. У ті часи, попри всі недоліки, були й гарні моменти, і, зокрема, забезпечення роботою випускників навчальних закладів, які могли бути впевнені в тому, що зможуть працювати за спеціальністю. Звісно, призначення на перше робоче місце було дуже важливим, хвилюючим моментом. Не всі були задоволенні отриманими призначеннями, а для когось вони ставали справжньою долею. Так сталося і з Владиславом Більчичем, який по закінченні технікуму в 1958 році, за розподілом, отримав направлення до Донецька на учбово-виробниче підприємство УТОС. Ще були живі спогади великої війни, багато героїв повернулося із фронту незрячими, а, у наслідок високого травматизму шахтарської праці, кожного року чимало молодих, сильних людей повністю або частково втрачали зір і приходили працювати на підприємства УТОС.
Близько п’яти років Владислав Миколайович працював на посаді інженера-конструктора. Він брав активну участь у розбудові підприємства, що вже на той час перетворювалося на сучасне високомеханізоване виробництво. Працював успішно, ініціативно, до того ж, продовжував підвищувати свій освітній рівень. У 1962 році він, без відриву від виробництва, навчався в Донецькому політехнічному інституті, який успішно й закінчив у 1968 році. Керівництво оцінило зусилля та здібності молодого спеціаліста. У 1966 році його призначили заступником директора по виробництву, а за три роки доручили очолити інженерну службу Донецького УВП УТОС та з початку утворення Донецького об’єднання В. М. Більчич стає його головним інженером.
Радянський Союз був країною індустріальною, тобто такою, у якій більша частина населення зайняті в промисловій сфері. Підприємства Товариства сліпих, були на той час міцними, потрібними, виконуючи держзамовлення й забезпечуючи роботою й суспільною реабілітацією незрячих. Але й усі недоліки командної системи там теж були відчутні. Працювати на них молодому інженеру, який прагнув реальних покращень було не так просто, як може комусь здаватися. На всіх посадах, які доводилось обіймати на Донецькому підприємстві В. М. Більчич проявляв творчий підхід у вирішенні питань щодо покращення праці. Перехід незрячих працівників від простих застарілих виробів до нових із сучасними технологічними процесами вимагав клопіткої праці й максимум уваги. У цій справі потрібно було мати неабияке терпіння, уміння переконувати в доцільності освоєння того чи іншого зовсім нового виробничого процесу. Наполеглива в технічному розумінні творча праця, уміння знаходити шляхи вирішення складних проблемних завдань, уміння працювати з людьми — усе це свідчить про те, що на посту голови Центрального правління він аж ніяк невипадкова людина.
Авторитет Владислава Миколайовича Більчича вийшов далеко за межі підприємства. X з’їзд УТОС, що відбувся в травні 1981 р., обирає Владислава Миколайовича членом Центрального правління й заступником голови ЦП УТОС, а згодом — першим заступником голови ЦП УТОС із виробничих питань.
Дев’яності роки стали часом величезних випробувань і для молодої держави і для нашого Товариства. Розрив усталених зв’язків, втрата ринків, невдала економічна політика, шкідливе втручання іноземних донорів, які не скільки допомагали Україні, скільки нищили її промисловість, нанесли страшний удар по всьому виробництву і, зокрема, системі УТОС. Тим, хто намагається критикувати УТОС та його діяльність, слід згадати, які величезні промислові гіганти України були в ті роки знищені. 1993 р. пішов із життя досвідчений голова ЦП УТОС, ветеран війни Віктор Акімушкин.
Тож, із вересня 1993 року В. М. Більчич — виконувач обов’язків голови ЦП УТОС, а в травні 1994 року пленум обрав його головою Центрального правління УТОС. Підвищення завжди почесно, але за тих важких обставин новому голові можна було лише поспівчувати, надто важка була ситуація для Українського товариства сліпих. Проте, новий голова УТОС разом із Президією, покладаючись на свій багаторічний досвід роботи на виробництві Системи, на свої знання, організаційні здібності й енергію, намагаючись втримати УТОС, допомагаючи кожному підприємству, кожній обласній організації вистояти в той нелегкий час економічних перетворень. Головною небезпекою для Товариства, що загрожувала звести нанівець усі досягнення минулих років і змусити в майбутньому наступні покоління незрячих починати все з «нуля», була спроба законодавчо скасувати пільги як для підприємств, так і для незрячих загалом. Тому на перший план постали питання правового та соціального захисту людей з інвалідністю по зору, відстоювання їхніх соціальних прав у парламенті та урядових структурах. Вчасно зрозумівши це, Владислав Миколайович спрямував усі свої зусилля та роботу Президії на боротьбу за збереження пільг для виробництва й незрячих взагалі.
І все ж Товариство вижило! І в цьому, безумовно, дуже важливу роль зіграв Владислав Миколайович Більчич. Упродовж багатьох років голова ЦП УТОС постійно співпрацював із владою відстоюючи права та інтереси людей з інвалідністю по зору. Його неодноразові зустрічі з Президентами України, спікерами Верховної Ради, Міністрами, депутатами давали свої позитивні результати та реально вплинули на формування законів, спрямованих на соціальний захист людей з інвалідністю по зору та на користь усього Товариства. Таким чином, за його безпосередньої участі та наполегливості, у важких перемовинах із можновладцями, витримуючи інколи дуже жорсткий тиск, він зумів домогтися збереження підтримки Товариства державою і фінансування невиробничової сфери УТОС, яке діяло до 2021 року включно, захист багатьох прав та пільг незрячих. Ці кабінетні «баталії» не виносяться до відома широкого загалу, але саме завдяки ним існує Товариство, можуть працювати підприємства. Збережено пільгове оподаткування для продукції підприємств УТОС, пільговий проїзд для незрячих у громадському транспорті. Усе це постійно відстоювало і продовжує відстоювати Товариство на чолі з В. М. Більчичем.
Попри війну і російську агресію, від якої Україна потерпає з 2022 року Українське товариство сліпих продовжує свою діяльність. Хоча ці події негативно впливають на роботу Товариства (зруйновано і пошкоджено чимало об’єктів УТОС, багато членів Товариства виїхало за кордон, а деякі залишились на тимчасово окупованих територіях), голова тримає руку на пульсі і намагається забезпечити діяльність організації в цих складних умовах.
І ось уже тридцять два роки під керівництвом Владислава Миколайовича Більчича наше Товариство продовжує функціонувати. І тому не випадкова така довіра та підтримка, яку отримав голова на всіх з’їздах УТОС.
Результатом діяльності В. М. Більчича стали заслужені нагороди: орден «Знак Пошани» — 1974 р., почесне звання «Заслужений працівник промисловості України» — 1997 р., орден «За заслуги» III ступеню — 2003 р., а у 2011 р. — орден «За заслуги» II ступеню.
Та попри всі держані нагороди найбільшою нагородою для ювіляра є розуміння, підтримка і вдячність людей за невтомну працю, справжню відданість своїй справі, постійну щиру турботу за збереження нашого Товариства.
Шановний Владиславе Миколайовичу!
Українське товариство сліпих вітає Вас із ювілеєм!
Працівникам вінницького підприємства незрячих і членам міського осередку УТОС влаштували цікаву екскурсію площею Василя Стуса. Водночас вони отримували там необхідні для життя навички орієнтування на місцевості (за допомогою тростинок). Цей майстерклас проводила досвідчена лікар-офтальмолог Неля Кривецька.
Важливою була культурно-просвітницька мета екскурсії. Незрячі не лише пройшлися площею до філармонії і лялькового театру. Вони зупинилися біля пам’ятнику видатному вінничанину Василю Стусу, де учасниця зустрічі Олександра Васюта розповіла про його непересічний життєвий шлях, біографію. А Неля Кривецька і Наталя Філюк читали його поезію шрифтом Брайля.
— Це був наша перша екскурсія з орієнтування на місцевості. Такі заходи дуже важливі для людей із порушеннями зору, адже допомагають нам бути самостійними. Організатори показали основні зачіпки і підказки, які допомагають орієнтуватися незрячим, — сказала учасниця екскурсії Наталя Слюсарчук.
Дуже часто людям, особливо мешканцям великих міст, не вистачає спілкування з природою. Природа є джерелом відновлення та натхнення. Відчуття єдності з природою допомагає людині знайти внутрішню рівновагу, знизити стрес, що є особливо важливим у теперішній час. Гармонійне єднання з природою відчули члени Львівської обласної організації УТОС, які разом із дітками відвідали Зоологічно-дендрологічний парк “Джерело”. У цьому закутку природи насправді є за чим поспостерігати та полюбуватися, адже тут багато звірів, птахів та незвичних реліктових дерев. Щира подяка адміністрації парку за те, що не вперше відгукується на прохання та організовує для членів нашої організації цікаві пізнавальні екскурсії.
Чи завжди ми впевнені в тому, що оточуючі правильно чують і сприймають нас, а ми, своєю чергою, правильно чуємо інших?
На психологічній зустрічі члени нашої організації з психологом Благодійний фонд «Рокада» Сергієм Ткачуком у щирій атмосфері поділилися власними думками й досвідом, дослідили, наскільки іноді наші уявлення відрізняються від того, що хотів донести співрозмовник.
Пограли у психологічну гру «зіпсований телефон» — і переконалися, що інформація часто доходить до нас у спотвореному вигляді. Це стало хорошим нагадуванням:
• важливо перевіряти факти,
• звертатися до першоджерел,
• і бути уважними до того, як ми передаємо власні думки.
Зустріч стала нагодою ще раз відчути цінність підтримки, довіри та живого спілкування.
Щира подяка БФ «Рокада» за партнерство, а панові Сергію — за цікаві та актуальні теми зустрічей і професійне та доступне їх розкриття.
Любов Кукуруза, голова Львівської обласної організації УТОС
17–19 вересня 2025 року у Варшаві відбулася чергова важлива зустріч за участю Українського товариства сліпих, організації Сучасний погляд, а також партнерів з Норвезької асоціації сліпих та слабозорих і Данської асоціації сліпих. Подія стала продовженням попередніх спільних ініціатив, спрямованих на посилення співпраці, обмін досвідом та вироблення нових стратегій підтримки людей з порушеннями зору.
День перший: старт і перші підсумки
Після знайомства з програмою відбувся семінар з валідації під керівництвом залученої консультантки Ксенії Печерської, яка провела незалежну оцінку Українського товариства сліпих. Обговорено результати оцінки потенціалу та аналізу зацікавлених сторін. Важливо було ще раз згадати, про що говорили у лютому цього року, і побачити, як наші ідеї виросли за ці кілька місяців.
День другий: детальна робота
Цей день був присвячений конкретним напрямам. Ми визначали результати та майбутні дії у наступних сферах:
розвиток організацій;
підтримка членів і реабілітація;
адвокація та підвищення обізнаності;
гуманітарна підтримка.
Завершили день плануванням структури результатів та розподілом відповідальності. Кожна організація взяла на себе певні завдання, щоб спільна робота рухалася вперед.
День третій: дивимося в майбутнє
Останній день був практичним: ми планували діяльність на 2025–2026 роки, домовлялися про розподіл ролей і навіть торкнулися важливої теми фінансів. Завершення зустрічі вийшло теплим і конструктивним — з відчуттям, що попереду багато роботи, але й багато можливостей. На жаль, цього разу представники Генерації спішної дії не змогли приєднатися до зустрічі офлайн тому комунікацію з ними буде здійснено онлайн.
Такі зустрічі — це не просто графік і доповіді. Це можливість почути одне одного, знайти спільні рішення й надихнутися прикладами колег. Варшава подарувала нам простір для співпраці, а ми разом зробили ще один крок до того, щоб життя людей з порушеннями зору ставало кращим.
Об’єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик», попри всі труднощі війни в Україні та відсутність державного фінансування, продовжує працювати для вас. Ми нагадуємо, що передплату на газету «Промінь» ви можете оформити в кожному поштовому відділенні України. Запитуйте Каталог видань України «Преса поштою» 2025 року, в якому на сторінці 18 знайдете індекси газети «Промінь» двома варіантами: 61004 — плоскодрукованим і 61005 — рельєфно-крапковим шрифтом. Вартість передплати газети «Промінь» на один місяць: плоскодрукованої — 10,00 грн, рельєфно-крапковим шрифтом — 136,00 грн. Звертаємо вашу увагу, що з цього року Укрпошта додатково стягує 12 грн за доставку одного примірника.
Газета «Промінь» ще з 1989 року є незмінним періодичним виданням для незрячих людей України. І попри складні часи, газета виходила завжди, висвітлюючи на своїх шпальтах все, що переживало Українське товариство сліпих за всі ці роки.
Звертаємо вашу увагу, що передплата газети «Промінь» триває до кінця 2025 року. З початком 2026 року газета «Промінь» змінює свій формат на аудіогазету і не буде передплачуватись через відділення Укрпошти. Натомість її можна буде замовити у різних варіантах (шрифтом Брайля і плоскодрукованим шрифтом), звернувшись напряму до редакції УТОС «Заклик» за кошти передплатника. Газета в аудіоформаті виходить з метою бути доступною для всіх незрячих читачів, які знаходяться в Україні, а також за її межами. Аудіогазета буде виходити один раз на місяць і її можна буде знайти на сайтах редакції «Заклик», РБЗіД УТОС та інших інформаційних ресурсах УТОС.
Просимо звертатися керівників підприємств та обласних організацій УТОС звертатися до редакції УТОС «Заклик» щодо замовлення друкованої газети для членів Товариства.
Більш детальну інформацію шукайте у наступних номерах газети, а також на наших сайтах та соцмережах.
Київська міська організація Українського товариства сліпих з квітня по вересень 2025 року проводила в онлайн форматі Всеукраїнський відкритий конкурс вокального мистецтва учасників художньої самодіяльності підприємств та обласних організацій Українського товариства сліпих – виконавців вокального жанру (солісти, дуети, тріо).
Метою проведення конкурсу було надати можливість виконавцям з інвалідністю по зору з усієї України розкрити свій талант, вдосконалити свою майстерність, отримати моральне задоволення від своєї творчості та творчості інших учасників.
На конкурс надійшли записи від представників 17 регіонів України. 39 заявок надійшло від солістів, 13 заявок надійшло від дуетів та 5 заявок надійшло від тріо.
Оцінювання здійснювалось на підставі надісланих записів двох творів виконаних учасниками. До журі увійшли керівники київських гуртків художньої самодіяльності УТОС на чолі з хормейстером Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Г.Г.Верьовки, заслуженого артиста України Пилипа Олега Юрійовича.
Номінанти, які посіли перші, другі та треті місця нагороджені дипломами відповідної категорії та матеріальним заохоченням. Окремою номінацією було виділено виконання авторських творів. Виконання деяких учасників відзначено подяками.
Рішенням правління Київської міської організації УТОС від 10 вересня 2025 року були затверджені результати Всеукраїнського відкритого конкурсу вокального мистецтва учасників художньої самодіяльності підприємств та обласних організацій Українського товариства сліпих – виконавців вокального жанру (солісти, дуети, тріо).
Тріо Анатолій Кочковой, Олексій Кочковий, Ліна Дудар, Рубіжне. Твори: «Ти подумай», «Ой у лузі червона калина».
Правління Київської міської організації УТОС щиро дякує всім учасникам, які взяли участь в конкурсі, бажає їм всім подальшого творчого зростання і висловлює надію на подальшу співпрацю.
Окрема подяка головам і членам правлінь обласних та первинних організацій УТОС, які сприяли підготовці та надсиланню творів номінантів на конкурс.
У цьому сезоні, як і в попередньому, Вінницький академічний музично-драматичний театр ім. М. Садовського запрошує незрячих вінничан на озвучені вистави. Зрозуміло, для них і воїнів із втратою зору це буде безкоштовно.
Деталі соціальної акції на зустрічі, що пройшла на вінницькому підприємстві незрячих, розповіла керівниця літературно-драматургічної частини театру Світлана Фицайло. Вона сама й опікується озвучкою вистав.
-Ми дружимо із членами місцевого осередку УТОС вже третій рік, постійно спілкуємося між собою. Як мінімум, раз на місяць запрошуємо незрячих на перегляд. Для них загалом підготовлено 11 вистав. Для озвучення ми із незрячими користуємося гарнітурою і навушниками. Я розповідаю все, що відбувається на сцені. Спочатку роблю вступ про театр, виставу, акторів. Іноді кажу, у що одягнені актори тощо, – каже Світлана Фицайло.
Вона каже, що найважче було озвучувати «Лісову пісню». Бо там довелося голосом оприлюднювати не лише багато фактів, але й емоції. А 20 вересня Світлана вперше буде коментувати давню комедію «Bon appetit, або гарнір по-французьки». Решта озвучених вистав з минулого сезону також будуть збережені.
-Ми спочатку почали озвучувати вистави за підтримки Українського культурного фонду, разом із театрами Хмельницького і Рівного. Але зараз лишилися єдиними, хто це робить. Приносимо радість людям із порушеннями зору, – наголошує Світлана Фицайло.
Вона згадує, що останього разу на виставу прийшли одразу четверо воїнів, які втратили зір. Зрозуміло, їх у Вінниці набагато більше. Але не всі хочуть, щоб їх бачили в такому становищі.
До речі, п’ятого грудня буде відзначатися 115-а річниця заснування Вінницького академічного музично-драматичного театру ім. М. Садовського. А відкриття театрального сезону заплановане на 18 вересня. Тоді вінничан запрошують на виставу «Кассандра» (за мотивами Лесі Українки) у постановці Євгена Карнауха, переселенця із Херсону. А 25 вересня очікується ще одна прем’єра – комедія «Занепалі янголи» (за п’єсою Ноела Кауарда) у постановці Романа Хегай-Семенова. Ці вистави вже не будуть озвучуватися для людей із порушеннями зору.
У рамках цих днів заплановано понад 80 заходів на більш, як 40 локаціях. Мета цих заходів — привернути увагу до художньої та культурної цінності архітектури Львова.
Серед подій — екскурсії історичними будівлями та зазвичай закритими для публіки об’єктами, а за брамами львівських будинків є дійсно багато цікавих в архітектурному плані будівель.
Уже не вперше в дні відзначення європейської спадщини об’єктом зацікавленості є будівля, в якій зараз знаходиться спеціалізована бібліотека ім. Т. Г. Шевченка ГО ЛОО УТОС. Ця споруда була збудована в 1896 році відомим львівським архітектором та меценатом Іваном Левинським для родини Павліковських і, як свідчить напис на фронтоні будівлі, будувалася саме для бібліотеки.
З 1968 року тут запрацювала спеціалізована бібліотека для незрячих, з архітектурою та діяльністю якої прийшли познайомитися понад 20 гостей. Крім архітектури, присутні цікавилися тим, як бібліотека забезпечує незрячих літературою в доступному форматі, життям та проблемами товариства незрячих та його членів, ознайомилися з постійно діючими виставками творчих доробків незрячих, а також експонатами музею тифлотехніки «Речі, які змінили світ незрячих».
Для бажаючих був проведений майстер-клас письма шрифтом Брайля. За відгуками екскурсантів, вони залишилися задоволені та вражені від побаченого й почутого.
Любов Кукуруза, голова Львівської обласної організації УТОС
