Наразі на розгляді Верховної Ради України знаходиться проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю» (реєстраційний № 5344-д) (далі — Законопроєкт). В пояснювальній записці зазначено, що проєкт акту розроблено з метою створення умов для реалізації особами з інвалідністю права на працю. Законопроєктом пропонується створити сприятливі умови для працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі шляхом впровадження апробованих в інших країнах підходів до розвитку стимулюючих механізмів для роботодавців, розширення можливостей для осіб з інвалідністю.
Прогнозується, що прийняття Законопроєкту забезпечить на належному рівні, з урахуванням досвіду країн ЄС, реалізацію особами з інвалідністю свого права на працю, що гарантується їм Конституцією України, Конвенцією ООН про права інвалідів, Конвенцією Міжнародної Організації праці 1983 року про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159, які є частиною національного законодавства.
Здавалося б, прийняття такого важливого та потрібного закону цілком відповідає інтересам громадян України. Проте, Законопроєкт вже протягом більш ніж півтора року не може вийти з сесійної зали. Однією з причин цього стала парадоксальна ситуація, а саме: особи з інвалідністю категорично проти прийняття документу, який за твердженням авторів мав би їм допомогти у реалізації права на працю.
Зокрема Національна Асамблея людей з інвалідністю України звернулась до народних депутатів України з проханням недопущення прийняття Законопроєкту у другому читанні і в цілому (лист від 17.06.2024 р. № 227/1). Цей лист підтримали Українське товариство сліпих, обласні організації і підприємства цього Товариства, а також інші громадські організації осіб з інвалідністю. Так, у зверненні зазначено, що законопроєкт порушує багато норм чинного законодавства по підтримці людей з інвалідністю та положень Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.
В листі також зазначено, що Законопроєкт:
- звільняє велику кількість роботодавців приватного сектору від обов’язку працевлаштовувати людей з інвалідністю. До числа таких роботодавців потраплять суб’єкти із найбільшою кількістю нещасних випадків/професійних захворювань на виробництві. Зазначені суб’єкти давно про це мріяли, але тридцять років не могли реалізувати ці протиправні ініціативи через соціально значиму позицію минулих каденцій парламентів України;
- декларує євроінтеграційність, хоча насправді лише імітує впровадження стимулюючих механізмів для роботодавців щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та розширення можливостей для зайнятості цієї категорії осіб. Більшість того, що подається з цього приводу у якості «новацій» є переформульованими та/або спотвореними нормами чинного законодавства, які вже зараз можна реалізувати, але Мінсоцполітики та Фонд соціального захисту просто на це не виділяють кошти. Життєздатність цих «новацій» нереалістична, і це в Україні, в якій проблеми людей з інвалідністю надзвичайно гостро постали в результаті військової агресії росії;
- скасовує фінансову підтримку, для сотень діючих підприємств громадських об’єднань осіб з інвалідністю, які сьогодні забезпечують роботою тисячі людей з інвалідністю, в тому числі тих підприємств, які забезпечують своєю продукцією Збройні Сили України;
- скасовує податкові пільги для сотень підприємств громадських об’єднань осіб з інвалідністю, які сьогодні забезпечують роботою тисячі людей з інвалідністю;
- скасовує норми щодо друку літератури шрифтом Брайля для незрячих громадян України та механізму фінансування виробництва такої літератури. При цьому в законопроєкт включено декларативні положення, що держава забезпечуватиме виготовлення аудіокниг та друк літератури шрифтом Брайля. Не вказано ні хто саме відповідатиме за це, ні за рахунок яких коштів це здійснюватиметься;
- створює видимість обов’язковості надання особам з інвалідністю соціальних послуг (соціального супроводу на робочому місці, персонального асистента, перекладу жестовою мовою та інші). Відповідні норми виписані таким чином, що не дають чітко зрозуміти, хто та яким чином повинен забезпечити обов’язковість надання таких послуг — роботодавці чи держава, а відтак це чергова профанація;
- скасовує фінансування навчання, соціальної, професійної, фізкультурно-спортивної та трудової реабілітації осіб з інвалідністю (виключається визначення трудової реабілітації осіб з інвалідністю та цілу статтю про даний вид реабілітації). Нонсенс — законопроєктом щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю виключаються із законодавства норми щодо трудової та інших видів реабілітації та їх фінансування, замість того, щоб стандартизувати та розвивати ці види реабілітації;
- узаконює звільнення працівників, з якими стався нещасних випадок/професійне захворювання на виробництві. Роботодавець, який не бажає продовжувати трудові відносини з постраждалими на виробництві, може звільнити їх, сплативши таким працівникам трикратний розмір середньої заробітної плати за шість місяців;
- декларує податкові пільги та фінансову підтримку для неіснуючих підприємств трудової інтеграції та підприємств захищеного працевлаштування.
Крім цього Законопроєкт 5344-д не відповідає Бюджетному та Податковому кодексам України, Регламенту Верховної Ради України, оскільки вказаними кодексами не передбачені положення, що декларуються проєктом закону. Реалізація відповідного закону неможлива без внесення змін до великої кількості кодексів і законів України.
Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України має численні зауваження до законопроєкту 5344-д і резюмуючий висновок, що «проєкт потребує доопрацювання…» (Лист Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України №07/2-2024/157617 від 16.07.2024).
До законопроєкту 5344-д всупереч Регламенту Верховної Ради України не додані ніякі фінансово-економічні розрахунки. І тому деякі новації можуть призвести до критичних наслідків.
Згідно Експертного висновку Міністерства фінансів України №09030-29-3/9065 від 04.04.2023 реалізація акта вплине на видаткову частину державного та місцевих бюджетів, а тому Законопроєкт потребує доопрацювання.
Законопроєкт також піддається критиці експертною спільнотою. Так, на думку Володимира Петровського: «Мета Законопроєкту благородна, а суть — шкідлива. Під маркою вирішення проблем працевлаштування людей з інвалідністю здійснюється спроба знищити низку законів у частинах, що стосуються цієї категорії суспільства. Законопроєкт фактично викреслює об’єднання громадян з інвалідністю із суспільного життя та позбавляє права реально впливати на питання, що стосуються цільової групи, якою вони опікуються».
Андрій Павловський зазначає, що жодна норма в Законопроєкті під час його доопрацювання до повторного першого читання не погоджена за участі громадських об’єднань осіб з інвалідністю. Також у порушення Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю Законопроєкт скасовує законодавчу норму щодо необхідності залучати громадські об’єднання осіб з інвалідністю (!) до всіх рішень, які стосуються громадян з особливими потребами.
Аналогічної думки дотримується Центр дослідження прав людей з інвалідністю Fight For Right.
Також негативно ставляться до прийняття Законопроєкту деякі представники органів місцевого самоврядування. Зокрема, депутати Черкаської обласної Ради оприлюднили звернення до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України щодо захисту прав людей з інвалідністю, в якому депутати висловили свою стурбованість і категорично виступили проти прийняття Законопроєкту, положення якого руйнують систему захисту прав людей з інвалідністю та грубо порушують базові норми конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.
Заради об’єктивності слід зазначити, що Законопроєкт має і своїх прихильників. По-перше, це Міністерство соціальної політики України, яке всіляко сприяє проходженню і прийняттю Законопроєкту. По-друге, це поодинокі окремі громадські організації, зокрема, Асоціація рітейлерів України закликає народних депутатів підтримати Законопроєкт, який, на їхню думку, розширює права осіб з інвалідністю на працевлаштування.
Згідно формального висновку Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу Законопроєкт:
- За предметом правового регулювання належить до міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції та сфери дії права Європейського Союзу.
- Відповідає міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС.
Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів наполегливо просуває Законопроєкт до прийняття його ВРУ. За словами голови цього Комітету та автора Законопроєкту народного депутата Третьякової Г. М., він є частиною євроінтеграційного пакету, тобто увійшов до 56 законопроєктів, які потрібно прийняти до жовтня цього року для того, щоб Україна виконали вимоги, що містяться у Законі України «Про ратифікацію Рамкової угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility». За цим Законом вже найближчим часом очікується отримання першого траншу у розмірі більше ніж 2 мільярди євро, і відповідно наступні транші, які теж будуть залежати від прийняття таких законопроєктів[1].
За словами п. Третьякової у Комітеті налічується біля п’ятдесяти законопроєктів щодо пільг для людей, які є учасниками бойових дій, демобілізованими військовими, ветеранами війни, учасниками війни. На засіданні Комітету була висловлена думка щодо можливості внесення на їх заміну одного законопроєкту щодо жорсткого встановлення пільг для окремих категорій населення[2].
Тривалий час керівництво Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів обговорювало, вірніше буде сказати вдавало, що обговорювало, пропозиції громадських об’єднань осіб з інвалідністю до законопроєкту 5344-д і надавало обіцянки щодо врахування пропозицій громадянського суспільства.
При Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів відбулося 15 засідань робочої групи по 3-4 години кожне, на яких обговорювалися понад дев’ятсот поправок із громадськістю з метою пошуку компромісу, — це все була «вистава»?! Насправді громадські організації людей з інвалідністю України увесь цей час відчували формальність їх залучення до доопрацювання законопроєкту 5344-д і врешті-решт це підтвердилося ігноруванням напрацьованих результатів.
Висновки:
- Законопроєкт викликає багато питань в експертного середовища, має багато неузгодженостей з діючим законодавством та потребує суттєвого доопрацювання.
- Необхідність осучаснення підходів, економічно обґрунтованої реформи у сфері зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі через прийняття нового закону, що врегульовує аспекти реалізації права на працю особами з інвалідністю, не викликає сумнівів.
- Також нагальною потребою є врегулювання соціально-трудових відносин інших категорій українців (ветеранів, ВПО тощо). Причому таке врегулювання має відбуватись за їхньої безпосередньої участі.
Іншими словами, законотворчі процеси в сфері соціально-трудових відносин окремих категорій потребують системного підходу.
Пропозиції:
- Верховній Раді України зняти з розгляду законопроєкт №5344-д та інші законопроєкти, які так чи інакше врегульовують соціально-трудові відносини окремих категорій українців.
- Кабінету Міністрів України утворити робочу групу з розробки єдиного законопроєкту, який врегульовував би аспекти утворення та функціонування (в тому числі податкові та інші пільги) підприємств, що належать до особливих видів підприємницької діяльності.
- До складу робочої групи долучити представників зацікавлених категорій (НАІУ, УТОС, УТОГ, інші громадські об’єднання осіб з інвалідністю та ветеранів, ВПО тощо).
- Віце-прем’єр-міністру з питань європейської та євроатлантичної інтеграції провести перемовини з керівництвом Євросоюзу щодо виключення законопроєкту № 5344-д з євроінтеграційного пакету.
Коваль О.П. д.е.н.
Кіт С.В. перший заступник Голови ЦП УТОС
серпень 2024 року.
[1]Стенограма засідання Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів від 10 червня 2024 року, стор. 24 https://komspip.rada.gov.ua/uploads/documents/31993.pdf
[2]Стенограма засідання Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів від 10 червня 2024 року, стор. 28 URL: https://komspip.rada.gov.ua/uploads/documents/31993.pdf