На сьогодні Всеукраїнська громадська організація «Українське товариство сліпих» переживає непрості часи, перед нами постають досить серйозні проблеми, які потрібно вирішувати. В організації майже 30 000 членів, її діяльність розповсюджується на всю територію нашої держави, на всі населені пункти де можуть проживати незрячі громадяни і ми зобов’язані продумати механізм який би давав нам можливість дійти до кожного населеного пункту, якщо в ньому проживає незряча особа.
Постає питання не тільки збереження чисельності організації УТОС, а й залучення в члени Товариства громадян з глибоким порушенням зору, які можуть проживати у віддалених селах, містечках, тощо.
На сьогодні Українське товариство сліпих налічує в своєму складі трохи більше 130 первинних організацій серед яких більше ста територіальних первинних організацій.
Зважаючи на політику в сфері підтримки громадських організацій осіб з інвалідністю, яку проводить сучасна державна влада то можна сподіватись, що поступово кількість міжрайонних первинних організацій УТОС буде зменшуватись. Та територія, яку покривала своєю діяльністю кожна первинна організація УТОС, що була ліквідована перейде до інших організацій, нашого Товариства. Це означає, що значно збільшиться кількість населених пунктів які буде обслуговувати територіальна первинна організація, в яких проживають незрячі члени Товариства. Отже, на організації що залишаться ляже необхідність обслуговувати значно більшу територію: кількість населених пунктів, кількість членів Товариства які там проживають.
В основному наші первинні організації налічують по 200 по 300 осіб, а деякі по 400 і більше. Проживають члени цих організацій інколи досить далеко від офісу організації. Тож виникає необхідність створити такий діючий механізм спілкування керівника організації з членами організації який би був надійний, доступний і ефективний.
Отже, як же нам налагодити практичні комунікаційні зв’язки між кожним членом УТОС і правлінням первинної організації яке інколи розташовано в сусідньому район, а інколи навіть через район від помешкання члена УТОС?
Коли в минулі часи прокладались автобусні маршрути то вони, як правило, спрямовані були від районного центру до обласного центру, а між районами пасажирське перевезення було вкрай незадовільне. Воно і на сьогодні ще далеке від досконалого, але як же нашим Головам правлінь первинних організацій дістатись кожного члена організації. Чи це можливо в сучасних умовах? На пасажирських маршрутах працює багато приватного транспорту і це вкрай ускладнює, як відвідування членом Товариства офісу первинної організації, так керівництвом організації кожного члена УТОС.
Тож первинним організаціям Товариства вкрай потрібно налагодити постійно-діючі комунікаційні зв’язки між правлінням організації і рядовими членами. Така передача необхідної інформації повинна діяти (передаватись) як в одну так і в іншу сторону.
Наприклад: в первинну організацію ранком поступила необхідна інформація, яку потрібно швидко донести до кожного члена УТОС. Нам потрібна така організаційна структура, такий механізм який дасть можливість за один день донести необхідну інформацію від правління організації до кожного члена багаточисельної організації, в якій на обліку стоять сотні членів Товариства.
З метою отримання повноцінної картини висвітлення цієї проблеми розглянемо декілька районів що ще недавно були адміністративними центрами. Наприклад: в Київській області візьмемо Яготинський та Баришівський райони, а в Житомирській області візьмемо Бердичівський та Андрушівський райони. Кількість населених пунктів в інших районах України не сильно відрізняється тому картина щодо того яку кількість населених пунктів повинен охопити своєю увагою голова правління територіальної первинної організації УТОС майже скрізь однакова, можливо в густонаселених областях: Донецькій, Луганській, Дніпропетровській ще більш щільніша.
Отже, тільки в Яготинському районі 39 сіл, 2 селища. Район налічує 18 сільрад, має протяжність з півночі на південь 38 кілометрів, і це лише один район. Баришівський район налічує 38 сіл, одне селище, має 25 сільрад. Зауважимо що це лише 2 райони області, а наша Київська Територіальна первинна організація №4 УТОС обслуговує громадян з порушеннями зору одночасно в Яготинському, Баришівському, Броварському, Бориспільському, Згурівському та Переяслав-Хмельницькому районах, та ще майже в 3 районах лівобережної частини міста Києва. Зрозуміло, що охопити таку кількість населених пунктів фактично неможливо, маючи одного Голову правління та одного секретаря. А ця організація налічує більше ніж пів тисячі членів які проживають на території цих 9 районів.
Тепер візьмемо два райони Житомирської області. Бердичівський район налічує 59 сіл, 2 селища одне велике місто. Має 29 сільрад. Андрушівський район налічує 1 місто, 1 селище, 38 сіл, має 27 сільрад. Район має площу 960 кв.км. Офіс територіальної організації розташований в м. Бердичів, а члени організації проживають в Бердичівському, Чуднівському, Андрушівському, Попільнянському, Ружинському районах і на всі ці сотні сіл і селищ, міст лише один голова правління та його секретар. Організація налічує біля 300 членів УТОС.
Таким чином констатуємо, що в середньому одна наша ТПО УТОС охоплює своєю діяльністю приблизно 5 районів, на їх території розташовано декілька сотень населених пунктів, величезна відстань між ними і все це на одного голову та його секретаря. Чи можуть вони відвідувати своїх членів, чи можуть виявляти в цих населених пунктах нових громадян з порушеннями зору, щоб залучити їх в Товариство? Задумаємось над цією проблемою!
Отже виникає необхідність поділити таку територію на окремі частинки, заснувати там маленькі групи, обрати їм керівника-групорга, і вже він сам або через старшого групорга буде спілкуватись з правлінням первинної організації.
На сьогодні на жаль в нас дуже недооцінена роль груп, групоргів, старших групоргів. В сучасних умовах коли немає фінансової підтримки, і голова правління може працювати номінально, часто без помічника, то без такої комунікаційної структури ми почнемо швидкими темпами втрачати чисельність членів УТОС.
В сучасному Статуті УТОС в ст. 67 прописано що в первинній організації створюються групи, групорг обирається на загальних зборах групи строком на 5 років. У випадку, коли через територіальну роз’єднаність неможливо провести вибори групорга, він призначається правлінням первинної організації. Отже, зрозуміло що в первинній організації створюються групи, але яким чином вони створюються, де саме створювати такі групи, яку чисельність бажано мати при створені груп не прописано. Обрання групорга, старшого групорга, ради групоргів, все це віддано на розсуд правління первинної організації. Але ж в первинній організації може бути обраний новий склад правління, і обраний новий голова, який немає достатнього практичного досвіду в цій справі. Тож інколи групи формують по 40 – 50 осіб, а частіше їх просто не формують в первинних організаціях.
Таким чином, беручи до уваги той факт що кожна Територіальна організація УТОС розповсюджує свою діяльність на 4-5 районів та те, що в організації працює лише голова правління та секретар – помічник, то виникає архіважлива необхідність в організації практично діючих груп членів УТОС.
Голова правління з своїм помічником повинен проаналізувати по адресам проживання членів своєї організації і розподілити їх по місцю проживання таким чином щоб група складалась з осіб, що проживають в сусідніх селах, селищах, а якщо це місто то щоб вони проживали разом в одних мікрорайонах, житлових масивах – тобто недалеко один від одного.
Також можливо формування груп по інтересах: окремо група молоді, група студентів, можливо за певною освітою тощо.
Групи потрібно формувати таким чином, щоб обраний групорг міг обдзвонити всіх за один вечір чи за інший невеликий проміжок часу, а це приблизно по десять осіб. Тобто може бути більше чи менше десятка осіб, але група не може бути 30 чи 40 осіб чи навіть більше.
Якщо в районі проживає скажімо 75 членів УТОС і сформовано 7 чи 8 груп то для більш раціонального донесення інформації обирається на цю територію старший групорг. У великих містах де сформовано багато груп старший групорг теж повинен мати в підпорядкуванні десяток групоргів, а ось в сільській місцевості бажано мати старшого групорга на територію колишнього адміністративного району, скажімо на Бориспільський, Яготинський, Конотопський, Дрогобичський, Миргородський райони по одному старшому групоргу. Таким чином ми в первинній організації яка охоплює 5 районів можемо мати приблизно лише 5 старших групоргів, а це означає що ранком отримана організацією інформація, вдень буде передана старшим групоргам, а вже ввечері вона групоргами буде доведена до кожного члена УТОС. В такому разі непотрібно секретарю днями сидіти і додзвонюватись до своїх членів організації, а якщо в організації 300 членів чи ще більше то питання донесення інформації одним секретарем взагалі проблематично.
Такий структурний розподіл дуже потрібний не тільки для донесення інформації до кожного члена організації, але й для обрання делегатів на конференцію первинної організації, вирішені проблем місцевого значення: транспортних, медичного обслуговування, забезпечення паливом, іншими пільгами, надання матеріальної допомоги з місцевих бюджетів, бюджетів громад та вирішення багато інших поточних проблем з якими стикаються сім’ї наших незрячих членів УТОС.
Групорг шляхом проведення зборів групи, а при неможливості проведення зборів, шляхом опитування членів групи може дізнатись думки членів своєї групи про ту чи іншу проблему життєдіяльності незрячих.
Також потрібно мати на увазі що сьогодні в селах, маленьких містечках проживає багато громадян особливо старшого віку з вкрай поганим зором і вони могли б бути залучені до лав нашого Товариства. Сьогодні УТОС не має можливості проводити перепис людей з інвалідністю по зору, а активний групорг міг би виявити таку особу та залучити її в члени Товариства.
Активний групорг, старший групорг, працюючи на громадських засадах, маючи в підпорядкуванні групу людей з інвалідністю міг би багато чого робити для цих осіб.
Голові правління первинної організації вкрай важливо висувати на посаду групорга, старшого групорга осіб з освітою, та ще дуже важливо щоб вони самі добровільно погодились очолювати ці підрозділи первинних організацій.
Особливо важливо щоб списки активістів первинних організацій: групоргів, старших групоргів, членів правлінь первинних організацій були в правліннях обласних організацій. Це дасть можливість правлінню обласної організації мати пряму інформацію з міст та при необхідності швидко передати потрібну інформацію членам тієї чи іншої первинної організації – обдзвонивши лише старших групоргів.
Отже, візьмемо для прикладу приблизний розрахунок: в області проживає 1000 членів УТОС і вони розподілені по групам, в середньому по 10 осіб, тобто сформовано приблизно 100 груп які очолюють 100 групоргів. Якщо кожному старшому групоргу підпорядкувати по 10 групоргів то на всю область в нас буде працювати лише 10 старших групоргів. Зрозуміло що цей підрахунок дуже спрощений, але впровадження в практику приблизно такої організаційної структури дасть нам реальну можливість швидко і якісно управляти комунікаційними процесами правліннями обласних організацій в тих випадках коли стане неможливим функціонування деяких первинних організацій УТОС, але незважаючи ні на які можливі проблеми ми повинні зрозуміти що таким способом розбудовуються всі Всеукраїнські громадські, політичні та інші суспільно-значимі організації.
Такий механізм швидкого передавання інформації великим масам громадян є простим, але одночасно надійним і ефективним.
Заступник голови ЦП УТОС Новосецький М. М.
13.03.2023