16 червня 2021 року в комітеті Верховної Ради України у справах осіб з інвалідністю під головуванням Гривка Сергія Дмитровича відбулось засідання «Круглого столу» з активом Всеукраїнських громадських організацій інвалідів на тему: «Соціальний захист і реабілітація осіб з інвалідністю та регулювання діяльності їх підприємств і громадських об’єднань».
В роботі цього круглого столу приймали участь депутати ВРУ, працівники Міністерства соціальної політики, представники інших Міністерств та відомств. Серед питань, які обговорювались на «Круглому столі», особливу увагу було приділено питанню ефективного використання фінансової підтримки громадських організацій інвалідів. У своїх виступах щодо цього питання кожен керівник ГОІ висловив свою думку щодо розподілу та використанню громадськими об’єднаннями коштів фінансової підтримки, які надаються громадським організаціям по програмі КПКВК 2507020. З практичної діяльності ГОІ ми бачимо, що кожен керівник ГО по-своєму розуміє ефективне використання державної фінансової підтримки. Це видно по тих заходах, які проводять ГОІ за рахунок бюджетної підтримки, в більшості це: семінари, навчання, круглі столи тощо.
Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» потребує стійкої інституційної підтримки, адже воно має свою специфіку, яка полягає в тому, що за багато десятиліть в Україні сформувалась велика мережа спеціалізованих соціальних об’єктів, які надають послуги особам з вадами зору. Це спеціалізовані чи пристосовані для незрячих людей: клуби, бібліотеки, гуртожитки, оздоровчі бази, місцеві осередки, підприємства та інше. Вся ця інфраструктура роками вдосконалювалась для якнайкращого обслуговування незрячих громадян. Такої інфраструктури немає в інших Всеукраїнських ГОІ, але й потреби в ній для решти громадських організацій осіб з інвалідністю теж немає, адже скористатись послугами подібних соціальних об’єктів – бібліотек, закладів культури, баз відпочинку особи з інвалідністю інакших нозологій можуть в соціальних закладах місцевих громад.
Для незрячих громадян такої можливості – користуватись соціальними об’єктами місцевих громад, які не пристосовані для користування незрячими громадянами немає, адже в нас всі ці соціальні об’єкти спеціалізовані для обслуговування незрячих людей. Це прокладені тактильні доріжки, звукові маячки, рельєфно-крапкові надписи, спеціальна література та фахівці, які мають досвід роботи з незрячими громадянами.
Сьогодні держава спрямовує діяльність Всеукраїнських ГОІ на надання послуг членам своїх організацій. Постанова Кабінету Міністрів України №449 від 28 квітня 2021р. прямо вказує на те, що Всеукраїнські ГОІ повинні звітувати про надані їх працівниками послуги – членам своїх організацій і це зрозуміло, оскільки фінансова підтримка держави повинна спрямовуватись на соціальне обслуговування громадян, надання їм певних послуг, які може і повинна забезпечувати громадська організація.
Працівники ВОІ «Українське товариство сліпих» спрямовують свою поточну діяльність на бібліотечне, соціально-побутове, консультаційно-реабілітаційне обслуговування громадян з вадами зору, надання їм допомоги в подоланні бар’єрності міської інфраструктури, транспортного обслуговування тощо.
Наші заклади культури надають можливість особистої участі осіб з вадами зору в роботі гуртків художньої самодіяльності, секцій шахів та шашок, участі в концертах, фестивалях, конкурсах тощо. Первинними організаціями часто проводяться конкурси на краще володіння рельєфно-крапковим письмом, тифлоконкурси, конкурси ерудитів. Зрозуміло, що така робота десь проводиться краще, а десь гірше, в одних місцях досить інтенсивно, а в інших значно слабше. Все це залежить від керівників організацій та самого активу. Без людей, які прагнуть творити, вдосконалювати, інтенсивно працювати багато чого не зробиш і ось чому керівникові організації вкрай важливо підібрати собі таких активістів, щоб відчувалась командна робота в організації. Якщо керівник створив навколо себе ефективну команду активістів, які бажають постійно щось організовувати, допомагати, діставати, то діяльність такої первинної організації товариства приносить значну користь сотням і сотням її членів. Вони живуть цікавим різноманітним життям, отримують соціальні, реабілітаційні, побутові, інформаційні послуги, творчо зростають в гуртках та секціях тощо.
Діяльність, навіть, однієї територіальної первинної організації УТОС простягається на десятки, а інколи й сотні населених пунктів і тут дуже важливо виявити людей з вадами зору в кожному населеному пункті (селі, селищі, містечку), знайти серед них найактивнішого та запропонувати йому очолити групу. Саме групорги, які очолюють місцеві групи в одному чи декількох населених пунктах, повинні займатись комунікаційними зв’язками членів своїх груп з правліннями організацій, добиватись на місцевому рівні в ОТГ, сільрадах забезпечення незрячих осіб можливою допомогою, яку можуть надати місцева влада, підприємці, державні органи, а незрячі громадяни, які проживають у віддалених селах, селищах особливо потребують такої уваги та допомоги, адже інколи немає з ким піти за медикаментами, продуктами, майстерню, а взимку потрібно паливо та багато чого іншого. Все це потреби, які може забезпечити незрячим громадянам добре структурована, широко розповсюджена Всеукраїнська громадська організація інвалідів, якою і є Українське товариство сліпих.
Конвенція ООН «Про права осіб з інвалідністю» у 2 розділі, 11 пункті вказує, що громадські організації інвалідів: «По охопленню території своєю діяльністю можуть бути місцеві, регіональні, національні чи міжнародні».
Нажаль, в Україні сьогодні майже кожна організація осіб з інвалідністю декларує себе як Всеукраїнську, хоча в своєму складі інколи має лише півсотні членів. Керівники таких громадських формувань інвалідів, які організовують та проводять семінари, круглі столи чи якісь інші одноразові заходи, залучаючи до них лише по декілька осіб з декількох областей, вважають, що це Всеукраїнська діяльність їх організацій. Нажаль, вони, навіть, фізично, не маючи величезної кількості членів, не можуть охопити практичною підтримкою, послугами всіх громадян з інвалідністю їхньої нозології. В той же час саме представники таких невеличких організацій сьогодні знаходяться в громадських радах при Міністерстві соціальної політики, Кабінету Міністрів України, ВРУ, ФСЗІ України.
Держава, яка ратифікувала Конвенцію ООН «Про права осіб з інвалідністю» повинна розробити та впровадити критерії, які б розділили всі громадські організації інвалідів на місцеві, регіональні чи всеукраїнські, але цей статус – Всеукраїнська повинна мати ГО, яка дійсно може охопити своєю діяльністю всі області та більшість адміністративних районів та ОТГ. Лише в такому випадку можна структурувати напрямок та розміри фінансової допомоги громадським організаціям з державного чи місцевих бюджетів.
В зв’язку з тим, що сьогодні не розроблені такі критерії, законодавчо не впроваджені в життя, всі ГОІ звертаються до держави за фінансовою підтримкою своєї діяльності, незважаючи на можливість практичного забезпечення послугами майже всіх громадян з інвалідністю своєї нозології. Щороку кількість таких організацій і звернень до держави зростає, за офіційною інформацією Міністерства юстиції лише в 2020 році зареєстровано більше 4200 нових громадських організацій, серед яких немало ГО, які опікуються людьми з інвалідністю.
Отже, без вирішення цієї проблеми – градації громадських організацій на місцеві, регіональні, всеукраїнські держава навряд чи зможе забезпечувати достатній рівень фінансової підтримки ГОІ, які дійсно надають послуги громадянам з інвалідністю на всій території держави, регіональним організаціям, які надають практичні послуги дійсно на території декількох областей чи місцевим організаціям, які функціонують в областях, містах, районах, окремих територіальних громадах. Проблема нагальна, важлива і дійсно потребує практичного втілення.
м. Київ
заступник голови ГО ВОІ УТОС Михайло Новосецький
