Всеукраїнська громадська організація людей з інвалідністю по зору
22 березня 2017 року у Києві в приміщенні Методичного центру ЦП УТОС відбувся IV пленум ЦП УТОС.
На розгляд IV пленуму ЦП УТОС виносилися такі питання:
Про результати роботи підприємств, організацій Товариства за 2016 рік і завдання на 2017 рік;
Про виконання бюджету Українського товариства сліпих за 2016 рік і затвердження бюджету УТОС на 2017 рік;
Про затвердження постанов Президії ЦП УТОС прийнятих, в період між ІІІ і ІV пленумами ЦП УТОС (22 грудня 2016 р. — 22 березня 2017 р.).
Доступність до правосуддя є одним з головних пріоритетів у відносинах «суд-суспільство». Аби зробити наші установи комфортними для відвідувачів, на базі Київського апеляційного адміністративного суду 24 лютого відбулося перше засідання робочої із забезпечення доступності суду та судової процедури для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення в місті Києві.
Членами робочої групи стали представники апеляційних судів столиці: Анатолій Овчаренко, Київський апеляційний господарський суд, Олег Радченко, апеляційний суд м. Києва, Олег Угнівенко, Київський апеляційний адміністративний суд, Оксана Зельдич, апеляційний суд Київської області; Іван Марусевич, Олена Луц, ВГО «Асоціація інвалідів-спинальників України», Богдан Мойса, Українська Гельсінська спілка з прав людини, Віктор Романюк, Центральне правління УТОС, Вікторія Назаренко, Олег Полозюк, Національна асамблея осіб з інвалідністю, Олександр Вознюк, ВГОІ «Правозахисна спілка інвалідів»; Богдан Моніч, Рада суддів України, Олександр Сімановський, голова ТУ ДСА в м. Києві, Наталія Чумак, ГО «Інститут судового мененджменту».
На засіданні було затверджено положення про робочу групу й обрано голову, Олександра Вознюка, заступників, Олега Угнівенка та Наталію Чумак, і секретаря, Оксану Зельдич.
Представники апеляційних судів розповіли про те, що зроблено і що планується зробити для поліпшення доступу людей з інвалідністю до будівлі суду. А також вносили пропозиції до «Стратегії 2017» – документу, що стане проектом дій задля допомоги суддям і працівникам апаратів у співпраці із людьми з інвалідністю.
«Стратегія 2017» з додатковими правками та пропозиціями опублікується як результат після наступної зустрічі членів робочої групи.
28 лютого Фонд соціального захисту інвалідів і Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції провели засідання Робочої групи щодо розподілу державного фінансування на 2017 рік за програмою «Фінансова підтримка громадських об’єднань інвалідів та ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам’ятників та з відзначення Дня пам’яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні». Така державна підтримка здійснюється щороку згідно «Закону про державний бюджет» та Постанови Кабміну №176 і виділяється лише для всеукраїнських громадських організацій.
Цього року загальна сума фінансової підтримки, порівняно з минулим 2016 роком, не змінилася. Це 81 млн. 134 тис., з них 57 205 500 грн для організацій інвалідів. А 19 млн. 973 тис. організаціям ветеранів та воїнів АТО, цю суму було розподілено серед тридцяти дев’яти зазначених всеукраїнських об’єднань. Державна фінансова підтримка використовується лише за цільовим призначенням. Наприклад, ці кошти фінансують невиробничі структури таких потужних організацій як УТОС і УТОГ, що передбачені на матеріальне заохочення (зарплату), а також спрямовані на реабілітаційні заходи, що проводяться громадськими об’єднаннями протягом року.
На засіданні Робочої групи з розподілу фінансової допомоги серед організацій інвалідів були присутні представники двадцяти трьох об’єднань. З них три організації (УТОС, УТОГ і «Національна асамблея інвалідів») у цьому розподілі ідуть окремим рядком і на них виділено понад 43 мільйона. Під час розподілу фінансової підтримки не всі організації погодились з виділеними їм коштами. Зокрема, Українське товариство глухих категорично не згодне із сумою 12 млн. 709 тис. Також не погодилась з розміром фінансування на 2017 рік, у 55 тисяч, молода організація «Правозахисна спілка інвалідів». При цьому з’ясувалося, якщо організація утворилася нещодавно, то вона не отримує більше п’ятидесяти тисяч на рік.
– Цього разу розподіл фінансової підтримки пройшов біль-менш спокійно, ми діємо в рамках чинного законодавства, – зазначила під час Робочої групи перший заступник директора Фонду соцзахисту, Любов Миколаївна Ріяко. – Звичайно, майже всі організації не задоволені бюджетними коштами на цей рік. Багато хто подавав заявку на виділення значно більших сум, але вони залишилися на рівні минулого року, хоча соціальні стандарти сьогодні набагато зросли…
За словами представників організацій інвалідів, у цьому році вони будуть активніше відстоювати свої інтереси та потреби й добиватися збільшення фінансування на наступний 2018 рік.
А щоб отримати цьогорічні кошти розподілом все не закінчується. Це лише пропозиція, яку Фонд соцзахисту інвалідів разом зі Службою ветеранів та учасників АТО подає на затвердження до Міністерства соціальної політики. Якщо воно погодиться з таким розподілом, кошти ще мають пройти певні процедури: затвердження бюджетного паспорта, здійснення плану асигнування на рік і помісячно, а потім пройти через Фонд і казначейські служби, де організації їх зможуть отримати. Як показує практика, останнім часом люди з інвалідністю на початку року чекають на фінансування по три-чотири місяці.
Треба зазначити, що державне фінансування на 2017 рік для Українського товариства сліпих таке ж саме, як і в минулому, 2016, році. Ця сума становить 25 млн. 932 тис. 300 грн.
Н.Щербань
З 01 вересня 2016 року по лютий 2017 року Харківська громадська організація незрячих юристів за сприяння Канадського Фонду підтримки місцевих ініціатив реалізовувала проект «Підвищення правової обізнаності незахищених верств населення як гарантія ефективного захисту прав», метою якого є підвищення правового захисту соціально незахищених верств населення міста Харкова через надання юридичної допомоги та проведення правопросвітницьких заходів.
Протягом шести місяців незрячі юристи в офісі, по телефону та через сайт організації надавали правову допомогу соціально незахищеним особам, людям з інвалідністю, жінкам, що відбувають ув’язнення, людям похилого віку.
Для надання правової допомоги особам з вадами слуху було залучено сурдоперекладач. Крім того, було проведено правороз’яснювальні семінари для працівників і підопічних територіальних центрів соціального обслуговування, надання соціальних послуг та для представників громадських організацій інвалідів, що надають підтримку людям з обмеженими фізичними можливостями.
Під час реалізації проекту щомісяця на Харківському радіо «Слобожанщина» виходили в ефір правороз’яснювальні програми, де фахівці організації знайомили радіослухачів з новинами законодавства, а також відповідали на питання слухачів.
Правова допомога постійно надається фахівцями організації по телефону: 057-705-12-71, через сайт організації: www.jurist.org.ua та у приміщенні організації за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, б. 16.
Архів радіопередач:
Існуючі можливості отримання безоплатної правової допомоги;
Державні гарантії соціального захисту представників вразливих верств населення;
Соціальний захист осіб з вадами зору;
Працевлаштування осіб з інвалідністю;
Право на працю та відпочинок осіб з інвалідністю;
Право на працю та відпочинок осіб з інвалідністю (частина 2).
30.01.2017р. № 1864 /17
Керівникам Громадських організацій,
що опікуються проблемами інвалідів по зору
Шановні керівники Громадських організацій!
В Українському Товаристві сліпих щорічно проводиться робота по напрацюванню «Тематичних планів» випуску озвученої літератури та літератури шрифтом Брайля. Цей процес підбору книг до тематичних планів розпочинається починаючі з першого кварталу.
Напрацьовуються Темплан протягом року працівниками Центральної бібліотеки УТОС. Вони проводять роботу по вишукуванню книг, які отримують: від своїх читачів; купують за рахунок спонсорських коштів; отримують, як подарунки; приносять з власних бібліотек.
Темплан десь в кінці вересня обговорюються на зборах активних читачів бібліотеки (бібліотечної Ради). В жовтні Темплан виноситься на розгляд «Ради з реабілітаційної та культмасової роботи». В листопаді цей план вже затверджується Постановою Президії Центрального правління УТОС. Потім він передається в Міністерства.
Шановні колеги, ми будемо раді, якщо ви долучитесь до цієї роботи. Нам вкрай потрібна допомога в пошуку книг, які ми потім, звичайно, повертаємо власникам. Будемо також раді, якщо напрацювання та обговорення переліку книг проводитимемо спільно. Адже вся ця робота проводиться для бібліотек, якими користуються десятки тисяч незрячих та полу зрячих громадян нашої держави.
З повагою,
Заступник голови ЦП УТОС Новосецький М.М.
4 грудня 2016 року в читальному залі Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М.Островського відбулося відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю. У заході взяли участь: учні вокальної студії Тетяни Цвір «Дітлахи» та лідер групи «Колодій» Павло Колодій, активні читачі бібліотеки, які дарували свою творчість, а також шановані гості зі Львова – члени літературно–мистецької вітальні»поклик» із презентацією книги «Серцем припасти до Львова».
1 грудня 2016 року о 15.00 в читальному залі Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М.Островського відбудеться зустріч з працівником відділу соціального служіння Харківської та Богодухівської єпархії Української православної церкви Ігорем Шрамком, який нещодавно повернувся з паломництва зі святого Афону. Пан Ігор поділиться своїми враженнями від поїздки монастирями Афону, розповість про деякі звичаї тієї чи іншої обителі, розкаже, що найбільше схвилювало його та тих, хто з ним подорожував та багато–багато іншого.
Тож, приходьте, буде дуже цікаво, адже далеко не кожному з нас може випасти щаслива нагода відвідати святу гору Афон.
Якщо десь по закордонах люди з порушеннями зору мають можливість отримувати різноманітні засоби й пристрої, які полегшують їхнє життя, то в Україні вони приречені на постійну боротьбу. З ким і заради чого?
Як розповів заступник голови правління Українського Товариства сліпих (УТОС) Михайло Новосецький (на знімку), у нашій країні незрячі — найуразливіша категорія населення. Хоча серед них є відомі керівники підприємств, юристи, вчені, педагоги, музиканти, спортсмени і навіть парашутисти. Але всього цього незрячі досягають не завдяки, а всупереч усьому, докладаючи титанічних зусиль.
Вчитися і працювати — зась! Хоча й дозволено
Проблеми починаються з отримання освіти. В Україні діє 151 дитсадок для дітей з порушенням зору, 13 із них — у столиці. А от спеціалізованих шкіл-інтернатів для дітей із зниженим зором у столиці лише два, ще один — під Києвом, а повністю сліпі діти мають змогу навчатися лише в одному навчальному закладі — школі-інтернаті №5. Була в столиці єдина на всю Україну заочна школа для сліпих дітей, на базі якої працювали навчально-консультативні пункти в усіх регіонах України. Але кілька років тому школу ліквідували й тепер незрячі діти, які мешкають у регіонах, мають проблеми з отриманням середньої освіти. Як з’ясувалося, ця школа була заснована Шевченківською райдержадміністрацією й фінансувалася з районного бюджету. Діти навчалися у цій школі раз на тиждень по три години. Звичайно, заочне навчання не ідеальне, але педагоги намагалися, щоб учні освоїли програму відповідно до навчального плану. Чому відмовилися фінансувати заклад, який працював не на район, а на всю Україну?! Питання не лише до райдержадміністрації, а й до Міністерства освіти.
— Нині більшість незрячих молодих людей, закінчивши школу, намагаються вступати до вишів. З одного боку, це добре, — розповідає Михайло Новосецький. — Та, на жаль, навіть отримавши вищу освіту, сліпа людина практично не може влаштуватися на роботу. У нашій державі живуть 2,5 мільйона людей з особливими потребами, тобто п’ять відсотків від загальної чисельності населення — інваліди. Я — інвалід по зору і я вирішив реалізувати своє право на працю і влаштувався на роботу. Однак незабаром у відділі кадрів мені кажуть: ти, мовляв, шановний, маєш довідку про інвалідність, а в ній є примітка: «Непрацездатний, потребує постійного стороннього догляду»… Я роками жив без цього стороннього догляду і навіть на думку не спадало, що він так уже мені й потрібен. Виявляється, з Фонду захисту осіб з інвалідністю приходила комісія і мій роботодавець отримав догану за те, що взяв на роботу «непрацездатну людину». У 2007 році Кабінет Міністрів прийняв нове положення про Індивідуальну програму реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю — ще один папірець, без якого людині з інвалідністю відтепер стало практично неможливо працевлаштуватися. Відповідно до того положення, «індивідуальна програма для повнолітніх осіб з інвалідністю розробляється медико-соціальною експертною комісією (МСЕК)». Але, щоб потрапити туди, людина повинна отримати направлення від лікарсько-консультативної комісії за місцем проживання. Для цього слід звернутися до окуліста за місцем проживання, потім здати аналізи та пройти огляд кількох лікарів. Чинний наказ МОЗ України №183 встановлює кілька критеріїв, за якими оцінюється, так би мовити, пристосованість людини з інвалідністю до життя. Такими критеріями є здатність до навчання, спілкування, орієнтації, контролю своєї поведінки, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності. За законом, людина з І групою інвалідності повинна мати хоча б один пункт обмежень, оцінений трьома балами, тобто як важливий і значний. Це досить несправедливий підхід до справи. Я вважаю, що інвалідність повинна встановлюватися не за ступенем пристосованості до життя, а за ступенем обмеження тієї чи іншої функції організму. Інакше виходить, що людина без ніг чи очей або повністю глуха, але водночас пристосована до життя, що не вимагає постійної сторонньої допомоги і не залежить від суспільства, повинна бути «покарана» меншою пенсією, ніж людина, стан здоров’я якої, можливо, трохи кращий, але вона не має бажання пристосовуватися до життя і приносити хоч якусь користь суспільству.
Фонд соціальної підтримки та захисту осіб з інвалідністю має спеціальну програму й оплачує навчання людини з обмеженими можливостями. Для незрячих найбільш прийнятні професії юриста, філолога, психолога, соціального працівника та масажиста (їх готують два медичні коледжі — в Києві та Генічеську). Але ж не всі здорові люди здатні опанувати вищу освіту, не кажучи вже про незрячих. Люди з вадами зору можуть працювати слюсарями-складальниками, майстрами по дереву, операторами комп’ютерного набору. А закладів, де б незрячі або слабозорі люди отримали робітничу спеціальність, в Україні немає жодного! Із 380 реабілітаційних центрів для людей з обмеженими можливостями лише три — для незрячих: у Києві, Луцьку і Чернівцях!
Нині існує гостра потреба в малих підприємствах, де могли б працювати незрячі: юридичні контори, масажні кабінети тощо.
Засоби реабілітації невідомо де
Наступною серйозною проблемою для незрячих є забезпечення, а швидше — незабезпечення засобами реабілітації. Магнітофони для читання книжок і газет, озвучені годинники й термометри, диктофони, машинки для набивання текстів шрифтом Брайля, білі тростини — все це повинна видавати держава. Так роблять у всіх цивілізованих країнах. Але не в Україні.
За словами Михайла Новосецького, з 2009 року Кабмін скасував постачання людини з інвалідністюм цих життєво необхідних засобів. «Це не просто знущання, це геноцид! — переконаний незрячий керівник. — Навіть тростину в Україні не можуть виготовити — завадив тендер, через який неможливо знайти виробника. Спеціальні комп’ютери для незрячих студентів і плеєри для прослуховування літератури Фонд захисту осіб з інвалідністю начебто закупив, але їх поки що ніхто не бачив».
За законом, інваліди по зору раз на півроку повинні проходити лікування й обстеження в умовах стаціонару, щоб остаточно не втратити зір. Але в Києві (та й в Україні загалом) немає жодного спеціалізованого відділення для тотально сліпих. Або хоча б окремо виділено санітарку, яка б супроводжувала незрячу людину на процедури. Років 20 тому закрили єдину спеціалізовану лікарню для незрячих на вулиці Зоологічній. І на всі звернення з цього приводу до КМДА відповіді немає.
Громадський транспорт як перешкода
Поїздка міським транспортом перетворюється на серйозне випробування. Метрополітен більш-менш пристосований для проїзду людей з особливими потребами! А все решта — просто жах. Особливо маршрутки. По-перше, майже всі вони зупиняються не на зупинках, а десь поруч. «Люди побігли, а незрячий стоїть і не знає, який транспорт підійшов і в який бік за ним бігти», — пояснює співрозмовник.
На думку Михайла Новосецького, варто виділити чотири-п’ять найбільш проблемних транспортних вузлів. Наприклад, біля станцій метро «Либідська» (це — найнебезпечніша для незрячих транспортна розв’язка!), «Лук’янівська» й «Виставковий центр» маршрутки стоять біля бордюру, а тролейбуси зупиняються у другому-третьому ряду, й добиратися до них, лавіруючи між машинами, смертельно небезпечно. На багатьох зупинках павільйони-МАФи розташовані майже впритул до бордюру, а тролейбуси зупиняються навпроти. Перш ніж потрапити до транспорту, незряча людина може кілька разів упасти, зачепившись за кіоск. Біля метро «Дарниця» на зупинці розміщено три павільйони очікування з магазинами. Транспорт тут зупиняється, де захоче водій. Сліпі в цьому безладі не можуть зорієнтуватися.
Але і це далеко не весь перелік проблем.
ЦИФРА
285 мільйонів населення планети має порушення зору: 39 мільйонів — незрячі, у 246 мільйонів — значна ступінь зниження зору. 90 відсотків незрячих живуть у країнах із низьким рівнем доходу. В Україні точної офіційної статистики щодо кількості людей із порушеннями зору немає: за неофіційними даними, їх приблизно 100 тисяч, у Києві — майже 4,5 тисячі.
28 листопада 2016 року о 14.00 у Києві в Успенському Соборі на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника відбудеться відкриття виставки «Торкаючись бачу: великі українці». Виставка триватиме до 5 грудня 2016 року.
На виставці представлено 12 скульптурних портретів визначних постатей нашого державотворення для тактильного сприйняття незрячими: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Григорій Сковорода, Андрей Шептицький, Микола Амосов, Марія Заньковецька, Георгій Гонгадзе, Володимир Івасюк, Михайло Бочук, Олександр Довженко, Сергій Нігоян.
Біографія про кожну особистість (скульптуру) озвучена через аудіомедійний засіб впізнаваними голосами відомих українських музичних виконавців: Олександр Пономарьов, Тіна Кароль, Оксана Білозір, Павло Табаков, Павло Зібров, Алла Кудлай, Юрій Гнатковський, Павло Дворський, Василь Ілащук, Олександр Божик, Наталія Шелепницька, Ірина Зінковська. Також відповідні описи підготовані шрифтом Брайля.