«На шаховому фронті завжди зміни», – каже один мій знайомий шахіст, обігруючи назву відомого твору Е. М. Ремарка. Різними бувають ці зміни, і більш і менш приємними для нас. Але останню новину шахового світу можна без перебільшення назвати для України тріумфальною.
На чемпіонаті світу з шахів серед незрячих шахістів, що проходив у Румунії 3 – 12 жовтня, переконливу перемогу здобув представник нашої країни Сергій Анатолійович Васін.
Ясного жовтневого дня газета «Промінь» завітала до НІКЦ УТОС, який очолює чемпіон, аби привітати його і розпитати про те, як вдалося йому здобути таку перемогу. С.А. Васін люб’язно прийняв вітання і охоче поділився з газетою враженнями про змагання. Лаконічно і змістовно він розповів про нелегкий шлях до перемоги. Нелегкий з багатьох причин.
Справа у тім, що в останні роки у світі брайлівських шахів з’явилася дивна тенденція: витіснення інвалідів по зору шахістами із незначними вадами зору. Формально інвалід по зору третьої групи теж інвалід по зору, але не нам з вами, шановний читачу, розповідати, наскільки відрізняються можливості інваліда по зору третьої групи від можливостей інваліда другої, а тим більше – першої групи. Більше того, деякі країни, що прагнули здобути шахову корону за будь-яку ціну, навіть почали висувати на подібні змагання шахістів, інвалідність яких взагалі є доволі сумнівною. У багатьох країнах світу збірні інвалідів по зору складалися от з таких «орлів», які фактично витіснили справжніх інвалідів на узбіччя шахового життя.
Таке явище мало місце не лише у Росії, про що писалося і раніше, подібне становище і серед незрячих шахістів Польщі, Німеччини та інших країн.
Слід зазначити, що навіть і за таких умов незрячі шахісти з нашої країни «не пасли задніх». За останні роки вони стали призерами аж шести Шахових олімпіад, а нещодавно на командному чемпіонаті Європи у Польщі посіли друге місце, поступившись лише господарям. Та говорити про повну справедливість боротьби за таких умов не доводиться. Виникла ж така ситуація внаслідок того, що вже багато років, як було скасовано обов’язковий медичний огляд шахіста, який має взяти участь у шахових змаганнях серед інвалідів по зору, на предмет рівня його зору. Саме це і зробило можливим подібні махінації.
Вже давно питання про виправлення ситуації піднімалося, зокрема і особисто, С.А. Васіним. На жаль, така позиція підтримана далеко не усіма. Не підтримала її і така авторитетна організація, як IBCA – Міжнародна брайлівська шахова асоціація.
Та цього року обов’язковий медичний огляд шахістів за два місяця до змагань було запроваджено для усіх, хто хоче взяти участь у чемпіонаті світу з шахів, що був організований Міжнародною Асоціацією Спорту сліпих – IBSA. Поява такого важливого контролюючого моменту одразу віджахнула від цих змагань шахові організації незрячих спортсменів з багатьох країн. Чому – зрозуміти не важко.
Зрештою до румунського міста Келіменешті прибув тридцять один шахіст з семи країн, а саме: Болгарії, Ізраїлю, Іспанії, Словаччини, Словенії, самої Румунії та України.
А Україну представляли такі талановиті спортсмени, як Сергій Васін, Сергій Григорчук, Владислав Колпаков, Олег Тука, Ігор Шепелєв, чемпіонка світу серед незрячих Любов Жильцова.
Грали за швейцарською системою у дев’ять турів.
Розповідає Сергій Анатолійович: «Місто Келіменешті – відомий курорт, цілющі ванни якого полюбляли ще давні римляни. Дехто з шахістів теж намагався поєднувати гру із лікуванням, аби не втратити такої чудової нагоди. Але для мене це неприйнятно, бо я знаю, що лікування значно розслаблює, що аж ніяк не йде на користь під час таких важливих змагань. Взагалі ж, розпочався турнір для мене не надто вдало. Другу та третю партії я зіграв у нічию. Але потім ситуація змінилася».
Особливо важливою стала партія між С.А. Васіним і талановитим незрячим шахістом з Іспанії Альбертом Оліверою-Гутьєресом. Перемога у цій партії, здобута, до речі, чорними, стала переломною.
Дуже вдало грали і інші шахісти з України. Певний період реальні шанси на перемогу мав Сергій Григорчук, але зрештою він посів друге місце з результатом 6,5 очок. А перше завоював С.А. Васін із сімома очками. Третє місце дісталося вище згаданому А. Олівері-Гутьєресу, а на четвертому – знов українець Владислав Колпаков. Уявити більш блискуче для нашої країни завершення чемпіонату неможливо. Дуже приємно, що Україна має такий великий потенціал інтелекту. І хоча в останні роки інтерес молоді, зокрема і незрячої, до шахів помітно знизився, усе не так вже і погано. Сам чемпіон пояснює падіння інтересу молоді до великої гри багатьма причинами: «У наш час життя взагалі дуже змінилося. Поява комп’ютера – це, з одного боку, безумовний плюс і можливості для нас, але, з іншого боку, у юнаків з’явилося дуже багато інших розваг та ігор, які також вимагають інтелекту. Але ж шахи, звичайно, поза конкуренцією у цьому відношенні. Бо саме шахи дозволяють найбільш повно розвиватися логіці, аналізу, стимулюють і навіть загартовують вдачу. Для того, аби наша молодь більше цікавилася шахами, потрібна не лише інформаційна, але і матеріальна підтримка і стимулювання на державному рівні. Навіть для того, аби відвідати ті чи інші міжнародні, а іноді і не міжнародні змагання, даруйте за меркантильну прозу, потрібні кошти. А хіба можливо повноцінне вивчення шахової теорії за відсутності шахової літератури шрифтом Брайля? Зараз у нашій країні надається значна підтримка паралімпійським видам спорту. На жаль, шахи до їх переліку не входять. А це дуже прикро і значно ускладнює ситуацію. Визнання шахів паралімпійським видом спорту значно покращило б становище. Тобто – підтримка і мотивація».
Одним з останніх запитань, на яке відповів переможець, було таке: «Хто з великих шахістів вам найбільш близький? Анатолій Карпов? Гаррі Каспаров? Володимир Крамник? Чи, можливо, хтось із геніїв «золотої доби шахів» першої половини вже минулого сторіччя?»
Сергій Анатолійович відповідає не квапливо, розмірковуючи над кожним словом: «Важко відповісти двома словами. Можна милуватися мистецтвом гросмейстера, його блискучим талантом, оригінальністю мислення. Та є шахісти, які особливо близькі саме за стилем, досвід яких допомагає і тобі у грі. Я захоплююсь і Гаррі Каспаровим, і Олександром Альохіним, але ближче мені такі майстри стратегічної позиційної боротьби, як наш сучасник Володимир Крамник, Анатолій Карпов, Хосе-Рауль Капабланка. А особливо близький мені другий чемпіон світу з шахів Еммануїл Ласкер. Близький тим, що найбільш повно і влучно сформулював бачення шахів, яке відповідає і моєму сприйняттю їх. Тоді були дуже популярні філософські, певною мірою, дискусії на тему, що ж таке шахи: мистецтво? Спорт … і т.д., а Е. Ласкер сказав: «Шахи – це боротьба».
Є. Кравцов.
Джерело: zaklyk.org.ua