Богдан Коваль із Маріуполя – лауреат багатьох Всеукраїнських конкурсів для незрячих людей, поет, автор власних пісень і їхній виконавець. Його композиції “Україно моя”, “Життя прекрасне” сповнені ліризму і любові до України. У пісні про Маріуполь незрячий митець згадав своє життя у рідному місті: “Дай я зігрію в долонях серце твоє – місто квітуче, якого нема, вже нема…”. Цю композицію разом з іншими власними творами Богдан Коваль презентував на базі вінницького підприємства Українського товариства сліпих. Там відбулась творча зустріч митця, який нині проживає у нашому місті, із вінничанами з порушеннямими зору. Серед них були керівник підприємства незрячих Костянтин Ільницький, в.о. голови обласної організації УТОС Микола Ливицький, а також усі охочі із порушеннями зору і працівники підприємства незрячих
Богдан Коваль розповів, що на початку широкомасштабного вторгнення Росії не поспішав виїздити із Маріуполя. Бо не вірив, що стануться настільки жахливі події, масові вбивства мирних людей. Лише допускав, що може бути щось схоже на бойові дії із у 2014 році.
– У Маріуполі зараз сталося те, що ми бачили у фільмах про Другу світову війну і навіть більше – «Сталінград відпочиває». Жахливо, коли масово вбивають людей, коли трупи лежать просто на вулицях. Коли ракета влучала у сусідній будинок, ми чули, що мешканці благають про допомогу, але нічим не могли їм допомогти. На жаль, схоже й нині відбувається у Харкові, Сєвєродонецьку, Слов’янську та інших містах, – каже Богдан Коваль.
Він також спростував міф російської пропаганди, що «азовці» та інші захисники України стріляли у мирних маріупольців. Богдан щиро подякував нашим воїнам, що вони три місяці відчайдушно захищали місто та його мешканців.
Співак розповів, що одразу евакуюватися в Україну не зміг. Спочатку виїхав до так званої ДНР, потім до окупованого Бердянську (там три тижні в переповненому спортзалі мешкав на матах). І лише через місяць, із четвертої спроби, зміг добратися до Запоріжжя.
– Ми любимо рідне місто і чекаємо, щоб воно знову стало українським. В Маріуполі я знаю все, ходив там самостійно із тростиною, без супроводжуючого. У Вінниці все доводиться починати спочатку, поки складно орієнтуватися навіть на території підприємства незрячих, – наголошує Богдан Коваль.
Митець розповів, що у 1992 втратив зір, після чого почав писати вірші, пісні , музику. Так і почалася творча діяльність Богдана Коваля.
– Переважно складаю пісні в стилях любовної лірики, шансон, попсу, а також пишу вірші, – розповів він.
Згодом митець випустив альбом із власними піснями, видав книгу із віршами і текстами власних пісень. Багато років успішно брав участь у міських конкурсах і фестивалях. Останнім часом виступав у художній самодіяльності, працював акомпаніатором у фольклорному ансамблі «Веснянка» на базі УТОС Маріуполя.
Фрагмент виступу Богдана Коваля у Вінниці
Прес-центр Вінницької обласної організаціїУТОС
