Допомога внутрішньо переселеним особам членам УТОС працівниками Закарпатської ОО УТОС

Закарпатська область являється по суті гуманітарною та найбільш безпечною областю України. Багато внутрішньо переміщених людей оселяються тут надовго чи на деякий період, в подальшому при змозі повертаючись додому, чи їдуть за кордон. При цьому стикаючись з певними бюрократичними складностями. В міру великої кількості звернень до Департаменту соцстрахування часта потрібно чекати вирішення своїх питань довгий період.

 Так до Закрпатської ОО УТОС звернулась родина  Радченків з проханням допомогти  в сприяні вирішення їх проблеми. Приїхавши в Ужгород ще в березні подали документи на оформлення тимчасового опікуна їхньому супроводжуючому, оскільки являються особами з інвалідністю першої групи по зору. Вони являються членами Київського УТОСу. Звязавшись за керівником департаменту соціального захисту Келемец Алою Михалівною ми висвітлили їй ситуацію в якій опинилась дана родина, приїхавши в березні вони по червень чекали на дану довідку. З часом була дана відповідь, що департамент подав заявку по місту проживання опікуна і очікували відповідь. На даний момент довідка тимчасового опікунства була видана і родина Радченків виїхала до Праги на тимчасове проживання.

 Нам було приємно почути подяку та теплі слова за надану допомогу. Не зважаючи на всю важкість ситуації ми продовжуєм працювати та закликаємо звертатись до працівників УТОС за допомогою. Адже зрозуміти людей з порушеннями зору можуть максимально люди які працюють в цій сфері вже майже 90 років, працівники УТОС є спеціалізованими і професійними в розумінні та виршенні проблем людей з порушенням зору.

Сергій Туряниця, Голова Закарпатської УТОС

Вінницька обласна організація УТОС про відсутність державного фінансування у поточному році

Вінницька обласна організація незрячих вже півроку – без фінансування
У цьому році виконуючим обов’язки голови Вінницької обласної громадської організації Українського товариства сліпих (УТОС) став відомий дзюдоїст із порушеннями зору, заслужений майстер спорту Микола Ливицький. Він був чемпіоном Європи,  срібним призером чемпіонату світу і бронзовим призером Паралімпійських ігор. Керувати зірковому спортсмену дуже складно, адже через пандемію і війну обласна організація незрячих у першому півріччі залишилася без фінансової підтримки, а Микола Ливицький фактично працює на громадських засадах.
До обласного осередку УТОС входить низка первинних організацій осіб з інвалідністю по зору – Калинівська, Немирівська, Барська і три Вінницьких. Загалом це приблизно 1060 осіб із особливими потребами, які потребують уваги і підтримки.
-Наша обласна громадська організація – неприбуткова. Минулого року вона мала державне фінансування. Також обласний осередок торік фінансово підтримувала обласна влада. Наразі йдуть перемовини щодо можливості фінансування у другому півріччі . Сподіваємося, що обласна влада все ж не залишиться осторонь проблем незрячих.  А ось влада Вінниці у 2022 році підтримала міський осередок УТОС, який входить до структури обласної організації. Часткове фінансування також обіцяють надати нашому Барському осередку, – каже Микола Ливицький.
Головне завдання керівництва обласного осередку УТОС – допомагати вирішувати проблеми незрячих. Приміром, щодо їхнього працевлаштування, отримання гуманітарної допомоги, організації дозвілля.
-Раніше ми проводили спортивні змагання з шашок, шахів, боротьби, їздили на риболовлю, вивозили людей на природу. Такі заходи допомагали покращувати настрій і моральний стан незрячих вінничан. Поки  що на все це зовсім немає коштів. Фактично наша організація може звести до мінімуму свою діяльність, адже ми не отримуємо ані зарплатні, ані коштів на проведення заходів, – наголосив Микола Ливицький.
Водночас під час війни члени обласної організації УТОС спільно із адміністрацією підприємства незрячих вже зробили багато добрих справ. Приміром, спільними зусиллями облаштували сучасне бомбосховище у гуртожитку для незрячих. Також разом із директором вінницького підприємства УТОС Костянтином Ільніцьким вони сприяють переселенцям із порушеннями зору, які залишаються у Вінниці.
До речі, в цьому році планували провести звітно-виборчу конференцію обласного осередку УТОС. Але її перенесли на невизначений термін через воєнний стан і брак фінансування. Бо грошей немає навіть на компенсацію витрат на відрядження делегатів конференції.
Пресслужба Вінницької обласної організації УТОС

Вінницьке підприємство незрячих поновлює масове виробництво в умовах війни

Джерела:
До війни продукція Вінницького підприємства Українського товариства сліпих (УТОС) успішно продавалася не лише в Україні, а й далеко за її межами. Зокрема, в Польщі, Сербії, Німеччині, Косово.
У останні місяці, в зв’язку із повномасштабним вторгненням Росії, виробництво на вінницькому підприємстві незрячих було призупинено. Частково працював лише швейний цех. А також майстри, які підтримували виробничі потужності у необхідному стані. Але із першого липня підприємство незрячих поновлює масове виробництво продукції.
– Поновлюємо випуск насосів «Водолій» для забору води із криниць і водоймищ, поливу городів. Вони користується попитом навіть в деяких країнах Європи. Знову будемо випускати кип’ятильники.  Дехто купує такі прилади із нержавіючої трубки, у якому зовсім інша тепловіддача; до того ж цей матеріал не передбачений для харчових потреб. А ми використовуємо стандартні трубки із харчового алюмінія. Не забуваємо й про випуск звукових маячків для людей із порушеннямими зору, постільної білизни і спецодягу для працівників, – розповів директор вінницького підприємства незрячих Костянтин Ільніцький.
Він нагадав, що на його підприємстві понад 60 % працівників – це люди з інвалідністю.  Загалом тут працює близько 140 осіб. Фахівців не бракує, але матеріальна база, на жаль, застаріла. Костянтин Ільницький неодноразово звертався до керівництва Верховної Ради України, Міністерства соціальної політики і навіть звертав увагу Президента України (під час його візиту до Вінниці) щодо необхідності переоснащення підприємств незрячих у різних регіонах.
– Підприємства незрячих варто переоснащувати, після чого набирати молодих спеціалістів. Це допоможе суттєво покращити їхню конкурентоспроможність. Цим варто зайнятися після завершення війни і подальшого очікуваного притоку до нашої країни іноземних інвестицій. Підприємства УТОС можуть успішно випускати товари народного споживання та витримувати конкуренцію з іншими. Бо для них існують податкові пільги (за користування землею, нульова ставка ПДВ) тощо, – підкреслив Костянтин Ільницький.
Пресслужба Вінницької обласної організації УТОС

Олександрійська ТПО УТОС влаштувала свято для дітей, батьки яких є членами УТОС

17 червня 2022 року Голова Олександрійської територіально-первинної організації Кіровоградської обласної організації Українського товариства сліпих Поліщук Леонід Іванович організував свято для дітей батьків з порушеннями зору, які є членами УТОС.

Свято мало назву «Ура! Літо! Канікули!». Для дітей було проведено майстер-клас петріківська розпис, а також для дітей організрвано різноманітні ігри, конкурси з аніматорами. Для проведення свята було задіяно спонсорів тому 24 дитини отримали солодкі подарунки.

Поліщук Леонід, голова Олександрійської ТПО УТОС

Нова рубрика на радіо “Гомер”

Щодня, у людському натовпі, ви бачите безліч облич. А цікаво, що ховається за кожним із них?
Вашій увазі пропонуємо серію Авторських програм Віталія Ткачука “Генерація успішних людей” із знаними незрячими та не тільки незрячими людьми України і не лише України.
В ефірі, що середи о 18:00, з повтором у четверг о 14:00, на Радіо Гомер.
Ми вас познайомимо з не ординарними людьми!

Марина Герелюк: Композиторка, оранжувальниця, поетесса, (Авторка збірки Як хочу я дістати крила), Магістр музики.
Героїня програми, усе життя прожила у Чернівцях, згодом, після заміжжя, переїхала на постійне місце проживання до Білорусі.
Детальніше про гостю, слухайте цієї середи, о 18-тій з повтором у четвер, о 14-тій годині за київським часом.

У Хмельницькій територіально-первинній організації Українського товариства сліпих завершилась благодійна акція «Я бачу вас серцем»

У Хмельницькій територіально-первинній організації Українського товариства сліпих завершилась благодійна акція «Я бачу вас серцем», яка мала на меті привернути увагу суспільства, мережі соціальних установ і організацій до проблем осіб з порушеннями зору, оскільки доброта і милосердя, надання допомоги таким людям мають бути основними критеріями у нинішньому складному часі країни.
Цей рік теж не став винятком, але проведення акції випало на військовий час. Необхідна постійна допомога ЗСУ, нашим захисникам.
Справжнім випробуванням для слабозорих та незрячих став цей непростий час, а саме обмежені зустрічі, поїздки та екскурсії.
Всі знають, що кожна хвилина проведена у товаристві зцілює від негараздів повсякденного життя.
У цей важкий час для країни і міста ми винайшли кошти і на завершення акції придбали ще 60 продуктових наборів.
Ми вдячні нашим благодійникам,  адже саме завдяки їм наші утосівці відчувають підтримку та впевненість у завтрашньому дні, у нашій перемозі.
Хмельницька ОО УТОС

Столичні ресторатори допомагають незрячим киянам смачними обідами

Вже другий місяць поспіль усі члени Київської ТПО №4 УТОС мають можливість отримувати безкоштовні обіди, якими забезпечує Українська ресторанна асоціація в межах волонтерського проєкту «Смачна варта». Щовівторка, щочетверга та щосуботи на вул. Кубанської України, 31 свіжу та смачну їжу можуть отримати не тільки люди з порушеннями зору, а й члени їхніх родин. Обіди видають запакованими у термостійкому пластиковому посуді, їсти можна вдома.

Головне завдання волонтерського проєкту «Смачна варта» під час війни – організувати харчування наших захисників. Насамперед йдеться про представників територіальної оборони Києва та Київської області. Але в ці непрості часи столичні ресторатори не забувають і про людей з порушеннями зору.

Київська ТПО №4 УТОС висловлює щиру вдячність всім тим, хто допомагає на волонтерській кухні і тим, хто фінансово допомагає Українській ресторанній асоціації реалізовувати волонтерський проєкт «Смачна варта».

Як уряд планує забезпечувати переселенців житлом

https://www.facebook.com/102763878845268/posts/pfbid0FCqtGdJhs7NkTMbHuBi2yDuUw7XH1uWVmNM8LRsiY2NhG72Dt1LULZkmijq63V6Jl/?sfnsn=mo

Досить цікава інформація, особливо з урахуванням кількості вже зруйнованого житлового фонду у Харкові та продовження його руйнації надалі.
Також слід враховувати й те, що Харківська область залишається зоною ведення активних бойових дій, де знаходитися без нагальної потреби ще й досі небезпечно. Особливо це стосується маломобільних груп населення.

Микола Дубов, голова Харківської ОО УТОС

Незрячий співак із Маріуполя у Вінниці презентував пісню про знищене рідне місто 

Богдан Коваль із Маріуполя – лауреат багатьох Всеукраїнських конкурсів для незрячих людей, поет, автор власних пісень і їхній виконавець. Його композиції “Україно моя”, “Життя прекрасне” сповнені ліризму і любові до України. У пісні про Маріуполь незрячий митець згадав своє життя у рідному місті: “Дай я зігрію в долонях серце твоє – місто квітуче, якого нема, вже нема…”. Цю композицію разом з іншими власними творами Богдан Коваль презентував на базі вінницького підприємства Українського товариства сліпих. Там відбулась творча зустріч митця, який нині проживає у нашому місті, із вінничанами з порушеннямими зору. Серед них були керівник підприємства незрячих Костянтин Ільницький, в.о. голови обласної організації УТОС Микола Ливицький, а також усі охочі із порушеннями зору і працівники підприємства незрячих
Богдан Коваль розповів, що на початку широкомасштабного вторгнення Росії не поспішав виїздити із Маріуполя. Бо не вірив, що стануться настільки жахливі події, масові вбивства мирних людей. Лише допускав, що може бути щось схоже на бойові дії із у 2014 році.
– У Маріуполі зараз сталося те, що ми бачили у фільмах про Другу світову війну і навіть більше – «Сталінград відпочиває». Жахливо, коли масово вбивають людей, коли трупи лежать просто на вулицях. Коли ракета влучала у сусідній будинок, ми чули, що мешканці благають про допомогу, але нічим не могли їм допомогти. На жаль, схоже й нині відбувається у Харкові, Сєвєродонецьку, Слов’янську та інших містах, – каже Богдан Коваль.
Він також спростував міф російської пропаганди, що «азовці» та інші захисники України стріляли у мирних маріупольців. Богдан щиро подякував нашим воїнам, що вони три місяці відчайдушно захищали місто та його мешканців.
Співак розповів, що одразу евакуюватися в Україну не зміг. Спочатку виїхав до так званої ДНР, потім до окупованого Бердянську (там три тижні в переповненому спортзалі мешкав на матах). І лише через місяць, із четвертої спроби, зміг добратися до Запоріжжя.
– Ми любимо рідне місто і чекаємо, щоб воно знову стало українським. В Маріуполі я знаю все, ходив там самостійно із тростиною, без супроводжуючого. У Вінниці все доводиться починати спочатку, поки складно орієнтуватися навіть на території підприємства незрячих, – наголошує Богдан Коваль.
Митець розповів, що у 1992 втратив зір, після чого почав писати вірші, пісні , музику. Так і почалася творча діяльність Богдана Коваля.
– Переважно складаю пісні в стилях любовної лірики, шансон, попсу, а також пишу вірші, – розповів він.
Згодом митець випустив альбом із власними піснями, видав книгу із віршами і текстами власних пісень. Багато років успішно брав участь у міських конкурсах і фестивалях. Останнім часом виступав у художній самодіяльності, працював акомпаніатором у фольклорному ансамблі «Веснянка» на базі УТОС Маріуполя.
Фрагмент виступу Богдана Коваля у Вінниці
Прес-центр Вінницької обласної організаціїУТОС

Ззміни, які були внесені до Наказу Мінісоцполітики “Про організацію забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації”

Звертаємо увагу наших читачів на певні зміни, які були внесені до Наказу Міністерства соціальної політики України “Про організацію забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації” наприкінці минулого року, а саме 17.12.2021 р.

Зокрема, у перелік технічних та інших засобів реабілітації додані окремим рядком наконечник для тростини тактильної і встановлена його вартість у 50 гривень; додано пристрій для вимірювання рівня рідини та встановлено його вартість у 370 гривень; збільшено ціну на мобільний телефон з 3252 гривень до 4000 гривень.

Нижче наводимо усі позиції технічних та інших засобів реабілітації, що стосуються осіб з інвалідністю по зору та граничні ціни на них:

палиця-орієнтир 204 грн.;

Мобільний телефон 4000 грн.;

Диктофон 1200 грн.;

Годинник механічний 690 грн.;

Годинник електронний 240 грн.;

Аудіоплеєр 861 грн.;

Пристрій для визначення рівня рідини 370 грн.

Наконечник для палиці тактильної 50 грн.

Здивування викликає те, що палиця-орієнтир, але наконечник для палиці тактильної. Ну і вартість палиці-орієнтира не витримує жодної критики, виходячи з того, що це ледь не найважливіший та необхідніший з засобів реабілітації для осіб з порушеннями зору.

Принагідно також рекомендуємо ознайомитися з повним текстом Постанови Кабінету Міністрів України № 321 від 05.04.2021 р. в редакції від 12.04.2022 р. Ось посилання:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/321-2012-%D0%BF#Text

Про затвердження Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю

ZAKON.RADA.GOV.UA

Постанова Кабінету Міністрів України; Порядок, Перелік від 05.04.2012 № 321

Микола Дубов, голова Харківської ОО УТОС