«Година патріотичної поезії» – відомі місцеві автори та незрячі вінничани читали вірші про війну

26 травня на базі Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки  провели традиційну зустріч із поціновувачами поезії та романсу на слова сучасних українських авторів.
«Годину патріотичної поезії» у рамках проєкту «В поезії живе людина» допомогли організувати ВОЦК Щедрик  і ПОГ “Вінницьке УВП УТОС” .
Власні вірші запропонувала оцінити Галина Рибачук, а бард Тетяна Скомаровська співала під гітару.
Учасники гуртка художньої самодіяльності вінницького підприємства УТОС читали вірші, написані шрифтом Брайля (для незрячих).
Приміром, вінничанка із порушеннями зору Наталя Філюк декламувала вірш незрячої поетеси із Козятинщини Людмили Дворніцької, а Ірина Костюник – поезію Галини Рибачук, написану шрифтом Брайля.
Переважно теми творів стосувалися нинішньої війни із РФ, трагедії українського народу. Йшлося про матерів, які не можуть дочекатися своїх синів із фронту.
Зустріч пройшла зі щирими та душевними розмовами. Слухачі пили чай, спілкувалися із поетами.
Була створена унікальна тепла атмосфера, присутні чудово сприймали патріотичну лірику. Галина Рибачук подарувала для вінничан із вадами зору збірку своїх поезій, аби вони могли вивчити й згодом декламувати її вірші.  Хтось за допомогою  шрифту Брайля, хтось – напам’ять. Творчий вечір завершився на оптимістичній ноті. Автори співали й читали вірші про життя і кохання.  Коли Тетяна Скомаровська виконала романс “Грона горобини”,  їй підспівували всі присутні!
-Ми нерідко проводимо такі творчі заходи спільно із працівниками Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки.
У ній існує відділ «Інва-інфо», який активно допомагає у роботі із незрячими вінничанами, – прокоментувала працівниця обласного центру культури «Щедрик» Наталя Слюсарчук.
Пресцентр Вінницької обласної організації УТОС

Дружня гра в шашки з майстром спорту міжнародного класу Олексієм Смірновим

Війна в нашій країні змушує багатьох людей переїжджати з власних домівок в інші міста, в пошуках безпеки. Так, до Кам’янця-Подільського переїхав Олексій Смірнов зі своєю сім’єю з м. Бахмут, в якому зараз, на жаль, дуже гаряче.
Дізнавшись про приїзд у наше місто сім’ї утосівців, правління Хмельницької обласної організації УТОС запросили їх у гості та домовилися провести дружню гру у шашки.
25 травня 2022 року сім’я Смірнових завітала до нас у гості. Олексій розповів про своє життя, про свої успіхи у шашковому спорті, про свої захоплення. Любителі гри в шашки з цікавістю слухали майстра свої справи та зіграли з ним цікаву гру. Майстер-клас закінчився смачним чаюванням та довгими розмовами про життя.
Бажаємо Олексій та сім’ї якнайшвидше мати змогу повернутися до рідного дому, миру, спокою та Перемог
А поки надіємося на часті та приємні зустрічі.
Ірина Калюжна
правління Хмельницької обласної організації УТОС

З ВІДКРИТИМ СЕРЦЕМ ДО ЛЮДЕЙ І З ГУМОРОМ ПО ЖИТТЮ

Директор Коростенського УВП УТОС - Степан Степанович Жидких

25 травня 2022 року пішов у вічність Степан Степанович Жидких – директор Коростенського УВП УТОС, член Президії Центрального правління УТОС, заслужений член Українського товариства сліпих.

Степан Степанович був дивовижною людиною. Не зважаючи на повну втрату зору, він завжди показував приклад стійкості та незламності, ніколи не боявся труднощів. У нього залишилося багато друзів, його поважали колеги, близькі та рідні за невтомний оптимізм і завжди бадьорий настрій. Це була людина — до якої завжди можна було звернутися за слушною порадою. Степан Степанович був дуже досвідченим керівником, інтелектуалом, який жив і працював на позитиві.

Степан Степанович Жидких народився 2 липня 1950 року у селі Сидорове Слов’янського району на Донеччині, у робітничій сім’ї.

В 1971 році він успішно закінчив економічний факультет Харківського державного університету. Деякий час працював старшим економістом відділу промисловості Чернігівського облстатуправління. Помітивши у молодого спеціаліста прекрасні ділові якості і організаторські здібності, керівництво Чернігівської області у 1974 році висунуло його на комсомольську роботу – інструктором Новозаводського райкому комсомолу, а в березні 1975 року його призначають інструктором Чернігівського обкому комсомолу.

У 1978 році Степан Степанович захворів, в результаті чого у нього почав стрімко падати зір. Незабаром він став інвалідом першої групи по зору.

У зв’язку із втратою зору Степан Жидких вирішив у 1978 році працевлаштуватися у системі Українського товариства сліпих. Маючи уже певний досвід роботи з людьми і відповідну освіту його призначили заступником директора з виховної роботи Чернігівського УВП УТОС, а з 1980 року – директором цього підприємства.

Зарекомендувавши себе умілим керівником і чудовим організатором, Президія Центрального правління УТОС у 1985 році призначає Степана Степановича на посаду директора Коростенського УВП УТОС. У ті роки підприємство було потужне й багатопрофільне. Робітники працювали на верстатах з обробки металу, пластику, дерева, на лініях із виробництва електрообладнання. На підприємстві трудилися більше тисячі працівників, переважна більшість яких – незрячі. На базі підприємства функціонував Будинок культури. На той час там діяли: народний хор, десятки самодіяльних гуртків і спортивних секцій. З Коростенського підприємства УТОС вийшло багато заслужених митців, паралімпійців. В той час робітники підприємства казали про свого директора:

– Степан Жидких – грамотний, ініціативний керівник, новатор. Ми впевнені у своєму директорові, а значить – впевнені у завтрашньому дні, бо він думає про своїх виробничників, не на словах, а на ділі турбується про нас.

На початку дев’яностих Степан Степанович сміливо прийняв виклик ринкової економіки і у важкі часи зберіг підприємство від банкрутства та розрухи. Він разом зі своєю командою не втратив почуття реальності, не схибив, не підвів колектив. Зміни вимагали величезних зусиль у напрямку переорієнтування виробництва і свідомої відмови від різного роду стереотипів.

Директор спрямував підприємство на виготовлення такої продукції, що має сталий збут і не залежується на складах УВП та полицях крамниць.

За останній час підприємством було освоєно сім нових виробів для Коростенського заводу залізобетонних шпал, для якого Коростенське УВП УТОС багато років випускало продукцію для подальшої комплектації
залізобетонних шпал. До того ж підприємство чи не єдине в Україні, яке випускало електричні автовимикачі (АП50), трифазні з електромагнітним тепловим захистом (від 1,6 до 63 А). Окрім цього випускало меблеві цвяхи, прищіпки, розподільчі коробки, литі форми, преси, гідропреси тощо.

Нині на балансі Коростенського УВП УТОС перебувають відомчий Будинок культури та база відпочинку.

У Будинку культури функціонують: спортзал, бібліотека, гуртки художньої самодіяльності. На базі Будинку культури створена і працює реабілітаційна група: комп’ютерний клас, клуб любителів аудіокниг. Працівники регулярно проводять тематичні вечори, зустрічі з цікавими людьми, майстер-класи для дітей та дорослих та багато інших заходів. Учасники художньої самодіяльності беруть участь в оглядах-конкурсах і міських концертах. І все це заслуга директора Степана Степановича Жидких та його згуртованого колективу.

За самовіддану сумлінну працю Степан Степанович отримав чимало відзнак і нагород. Він — багаторічний член Президії Центрального правління УТОС, член комітету Європейської комісії з питань доступності для сліпих, був делегатом чотирьох всесвітніх асамблей сліпих та п’яти з’їздів Європейського союзу сліпих. Йому присвоєно звання «Заслужений член УТОС». Степан Степанович тричі був обраним депутатом Житомирської обласної Ради народних депутатів, депутатом Коростенської міської ради.

За уміле керівництво підприємством і громадську діяльність нагороджений державними нагородами — орденом за заслуги III та II ступеня, йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник промисловості України», нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України, Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, почесною відзнакою «За благодійність» міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота Фортуна».

З почуттям відповідальності Степан Степанович ставився до виконання службових і громадських обов’язків.

Він не тільки був заслуженою людиною в Українському товаристві сліпих, але й у своєму місті – Коростені. Особисто спілкувався з депутатами міської ради, з міським головою, керівниками багатьох Коростенських підприємств, був заступником голови Ради директорів міста.

У 2019 році Степану Степановичу було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростеня». Саме цю відзнаку він вважав найвищою, бо за нею — довіра тисяч людей, бо це ще більше зобов’язувало працювати, допомагати людям та місту.

Усі знали Степана Степановича Жидких як досвідчену та мудру людину. За свій багатий досвід і наполегливість він отримував повагу та щире визнання від колег, заслужив глибокий авторитет і пошану, завжди проявляючи високу порядність, енергійність, творчий підхід до справи, чуйність по відношенню до колег та всіх оточуючих. Він завжди ставився до людей з відкритим серцем. І таким ми його назавжди запам’ятаємо.

Апарат і Президія Центрального правління Українського товариства сліпих висловлює щире співчуття родині Степана Степановича Жидких.

Світла і вічна пам’ять.

Конкурс “Диктант шрифтом Брайля” ГО ЛТПО УТОС

У світі існує декілька абеток, як от Кирилиця, Латинка та інші, а незрячі всього світу користуються своєю абеткою – шрифтом Брайля. Саме такою абеткою користувалися сьогодні учасники конкурсу “Диктант шрифтом Брайля”. 12 учасників під диктовку членкині нашої організації, тифлопедагога Софії Войтків писали твір “Велич українського народу” авторства Валерія Шевчука. Багато конкурсантів закінчили школу декілька десятиліть тому, але насправді переживали як діти, були дуже уважні та зосереджені. Поки вчителька перевіряла диктант учасники заходу за чаюванням та спільним виконанням пісень чекали результатів. Вчителька задоволена, результати чудові – 3 конкурсантів Марія Сирота, Надія Онофрійчук і Степан Підлужний написали диктант без єдиної помилки, тобто на “12”. Слід відмітити, що всі конкурсанти були гарно підготовлені і оцінки у всіх доволі високі.
Завдяки нашим друзям та партнерам, а це зокрема Жіночій Діловій Палаті та її президентці Наталії Карпенчук-Конопатській, пану Тарасу та пану Андрію всі конкурсанти отримали подарунки, за що їм велика подяка.
Любов Кукуруза

Вінницька обласна організація УТОС  надає інформацію, щодо проведеної роботи працівниками організації в області, під час військових дій на території України за період 11-23.05.2022 року

Вінницькою обласною та первинними організаціями УТОС 

Надавалися консультації та спілкування з особами з інвалідністю.

20 травня 2022 р. було отримано в якості гуманітарної допомоги лікарські препарати від інституту сліпих м. Вюрцбурга (Німеччина).

На даний час залучаються спеціалісти з медичною освітою для вивчення препаратів, з подальшою їх цільовою видачою потребуючим членам організації.

Було відвідано трьох членів організації, що мають проблеми з пересуванням.

Записано 54- аудіокниги, видано шість книг шрифтом Брайля.

Надали матеріальну допомогу 6-м членам  організації, які звернулися до організації та мали для цього особисті поважні причини.

Надавалися консультації та спілкування з особами з інвалідністю.

Організовано поповнення фонду періодичної книговидачі, а саме: підібрано перелік книг з метою створення озвученої фонотеки в комп’ютері, понад 200 книг, з подальшими записом на диск СД-р для прослуховування озвученої літератури незрячим.

Надано допомогу тимчасовому переселенцю члену УТОС з м. Краматорськ по перереєстрації тимчасового переселенця та оформлення необхідної документації про його прихисток.

Супровід осіб з інвалідністю до банкомату для оплати комунальних послуг (7-х людей), 5-х осіб з інвалідністю відвідали вдома.

Консультації по телефону 19-м.членам, що стосуються укриття при повітряній тривозі, гуманітарної допомоги під час військових дій на Україні та інше.

В. о. голови правління ВОО УТОС,  М. Ливицький

Святкування Дня вишиванки у Рівному

До Рівненської обласної організації УТОС 19 травня 2022 року завітали Тетяна Пархоменко, завідуюча сектором етнографії Рівненського обласного краєзнавчого музею та Катерина Гринчковська, молодший співробітник відділу історії.

День вишиванки у Рівному

Всі присутні були в захваті від розмаїття  вишиванок, про які так доступно  розповіла пані Тетяна. Хто не міг побачити за відсутності зору,  «споглядали» на дотик, адже  сорочки пошиті з льону, ситцю та інших тканин. Розповідь була дуже цікавою, збагатились новими знаннями, відпочили, спілкувались, адже такі зустрічі дуже потрібні  незрячим.

Дякуємо  працівницям обласного краєзнавчого музею від щирого серця!!!

День вишиванки у Рівному

День вишиванки у Рівному

День вишиванки у Рівному

День вишиванки у Рівному

День вишиванки у Рівному

Відбувся конкурс “Галицька незряча господиня”

День вишиванки, а яка ж галицька господиня без вишиванки. Недаремно конкурс “Галицька незряча господиня”, який наша організація проводить багато років поспіль, цьогоріч ми провели саме в цей день. 17 учасників цьогорічного конкурсу, зодягнених у вишукані вишиванки, які змагалися у 2 номінаціях зібралися в приміщенні нашої бібліотеки. Їхні кулінарні витвори, патріотичне оформлення та назви, а основне надзвичайно високі смакові якості, не залишили байдужими членів жюрі, а навпаки, змусили їх похвилюватися. Адже вибирати переможців було нелегко. До речі, жюрі в нас, як зазвичай, складалося з чоловіків: голова жюрі журналіст, харків”янин Володимир Носков, члени нашої організації Роман Мацьків та Валерій Христич. Переможцями у номінації кондитерські вироби стала Надія Збожна, в номінації салати – Юрій Лисенко.
Завдяки нашим друзям та партнерам, зокрема Жіночій Діловій Палаті України та її президентці Наталії Карпенчук-Конопатській, фірмі “Левітрейд” та Тарасу Рудому без подарунків не залишився ніхто.
А основне, люди мали можливість зустрітися, поспілкуватися, зняти психологічний стрес, разом поспівати патріотичних пісень.
Любов Кукуруза, голова Львівської ОО УТОС

Відома Всеукраїнська волонтерська організація СУВІАТО перебралася зі столиці до Вінниці

Спілка Учасників, Ветеранів, Інвалідів АТО та бойових дій – СУВІАТО  – доволі відома в Україні ветеранська громадська організація, яка активно працювала задовго до початку широкомасштабної агресії.
Її керівництво знаходилося в Києві, а в регіонах функціонувала розгалужена мережа осередків.
Нещодавно частина координаторів СУВІАТО перебралися до Вінниці.
Приміщення для складу гуманітарної допомоги та офісу цієї  ветеранської організації надали на вінницькому підприємстві Українського товариства сліпих ПОГ “Вінницьке УВП УТОС” ), за що волонтери вдячні його керівнику Костянтину Ільніцькому .
-Наша організація існує із 2014 року. Її було створено після Майдану.
Ми започаткували СУВІАТО, аби об’єднати зусилля групи волонтерів та учасників бойових дій, бо разом можемо досягти більшого.
Ведемо різнобічну діяльність, адже маємо 25 осередків у регіонах.
Хоча після початку повномасштабної війни деякі із них зі зрозумілих причин не працюють, – розповіла координаторка СУВІАТО Анастасія Сорокіна.
Вона повідомила, що плідна співпраця із вінницьким підприємством УТОС почалася випадково.
-На цьому підприємстві облаштували мініцентр для переселенців, але захотіли розширити його можливості.
Своєю чергою, після отримання офіційного звернення ми пообіцяли допомогти у цьому.
Зокрема, із побутовою технікою, ліжками, продуктами та речами для вимушених переселенців, які мешкають на базі підприємства.
Вже це робимо і дещо передали, але прагнемо збільшити масштаби цієї співпраці.
Приміром, ведемо перемовини із виробниками побутової техніки, – додала Анастасія Сорокіна.
Координаторка організації наголосила, що вид діяльності СУВІАТО після переїзду головного офісу до Вінниці принципово не змінився.
Допомогу на фронт передають або «Новою поштою», але за підтримки водіїв-волонтерів.
На базі вінницького підприємства УТОС, де облаштовано один зі складів гуманітарної допомоги СУВІАТО, також ведеться робота із медикаментами для бійців.
Але волонтери зі столиці обмірковують й можливість розширення, бо «утосівці» їм це пропонували.
 – Зі столиці на Поділля частина з нас перебралася із початком повномасштабної війни.
Але згодом ми зрозуміли, що у Вінниці легше налагодити ефективну діяльність.
Бо через ваше місто зараз йде багато гуманітарної допомоги з інших країн.
Це стосується і водіїв з власним автотранспортом, яких тут знайти легше.
Отже, з міста над Бугом зручніше логістично відправляти допомогу на фронт, аніж з Києва.
Тому наразі частина нашої команди перебуває у Вінниці, – пояснила Анастасія Сорокіна.
Координаторка СУВІАТО наголошує, що організація має восьмирічний досвід роботи.
Зокрема, весь цей час актив та волонтери займалися доставкою гуманітарної допомоги на передову, реабілітацією бійців та впроваджували комплексний підхід до соціальної адаптації захисників.
Тепер до цього додалася підтримка внутрішньопереміщених осіб.
-У Києві ми входили у ТОП-100 найбільш активних громадських організацій, а їх у столиці загалом приблизно 10 тисяч.
За вісім років здобули великий досвід і напрацювання щодо можливостей пошуку потенційних донорів і отримання допомоги.
Багато її йде із-за кордону. Співпрацюємо із багатьма водіями, які відвозять «гуманітарку» на фронт.
Передаємо на передову в тому числі й військову техніку та спорядження, – пояснює Анастасія Сорокіна.
Довідка
Додаткову інформацію щодо діяльності та контакти представників СУВІАТО можна знайти на її офіційній сторінці у «Фейсбуці» ( https://www.facebook.com/suviATO/ ) або у «Телеграмі» ( https://t.me/suviato?fbclid=IwAR2g5Av1N70XPhXpVBA6-e7ZNDIUwgsQSTjQtFrycqGfuLPOp8kCXCsFATo ).
Пресслужба Вінницької обласної організації УТОС

Як нам забезпечити постійний зв’язок між правлінням первинної організації і рядовими членами УТОС

 В сучасних умовах статутної діяльності нашого Товариства виникає багато проблем, які вкрай важко вирішити. Проблеми фінансування штатних працівників, налагодження зв’язків між членами УТОС, вкрай погане транспортне сполучення між селами, селищами, містами, неможливість отримання матеріальної, гуманітарної допомоги, а іноді медичної, недостатнє забезпечення супроводом незрячих осіб. Все це потребує сучасного підходу до вирішення цих проблем.

Потрібно розуміти, що кожна Територіальна первинна організація УТОС охоплює своєю діяльністю територію декількох адміністративних районів, які ще нещодавно функціонували в кожній області нашої держави. В середньому це більше двохсот населених пунктів сіл, селищ, міст на одну ТПО УТОС. І в кожному населеному пункті можуть проживати незрячі громадяни. Як же нам дійти до кожного?

В одному селі може проживати один член УТОС, а в іншому селі два чи три члени УТОС, і таких сіл селищ, міст на одну ТПО УТОС більше двох сотень. Зрозуміло що один голова правління невзмозі сам постійно дізнаватись про проблеми кожного члена своєї організації, дізнаючись які проблеми потрібно вирішити, яка допомога потрібна, можливо звернення до місцевої влади, супровід, пільги на проїзд, на комунальні, отримання тифлозасобів тощо.

Отже, нам потрібно вибудовати ефективні робочі зв’язки між рядовими членами організації і головою первинної організації УТОС зважаючи на досить великі відстані від офісу організації до віддалених населених пунктів в яких проживають незрячі особи.

Потрібен постійний комунікаційний зв’язок. Це забезпечить правлінню надходження інформації з різних місць, з метою вирішення проблем, надання допомоги тощо. Нещодавно в Україні були  створені місцеві громади які обєднали декілька населених пунктів в одну територіальну одиницю.  В кожній громаді повинен працювати соціальний працівник який може допомогти в вирішені певних проблем. Тож в таких громадах нам потрібно сформувати групи УТОС, але кожна громада може мати різну кількість населення і можливо в одній великій громаді потрібно сформувати не одну а дві чи навіть три групи. 

Як показує практика рекомендується формувати групу приблизно з 10 – 12 осіб які проживають неподалік чи відносно недалеко один від одного. Коли в групі є один чи два одинокі члени УТОС, то таку групу потрібно формувати з 7 – 9 осіб, тому що одинокім особам групоргу потрібно приділяти більше особистої уваги.

Голова правління чи член правління ТПО УТОС повинен зібрати групу за місцем проживання щоб члени групи самі обрали свого групорга, а у випадку неможливості організації таких зборів правлінню потрібно підібрати такого групорга який би добровільно на громадських засадах виконував функції групорга – передавав членам групи інформацію, виясняв би їх проблеми для передачі їх правлінню первинної організації. Він на місці повинен виявляти нових громадян, що мають проблеми зору для прийому їх в члени УТОС. 

Таким чином якщо в первинній організації налічується триста осіб, потрібно сформувати приблизно 30 груп УТОС, тобто мати 30 групоргів.

На кожних 10 групоргів потрібно обрати одного старшого групорга. Отже при такій структурі всього три старші групорги будуть постійно контактувати з головою правління первинної організації УТОС. Потрібно зауважити що особливо уважно вдумливо  потрібно підбирати старших групоргів, тому що саме вони керуватимуть групоргами, аналізуватимуть інформацію яка поступатиме від групоргів, вияснятимуть проблеми на місцях та пропонуватимуть голові правління ТПО УТОС вирішення цих питань. У містах особливо великих містах групи УТОС потрібно формувати за місцем їх проживання в мікрорайонах, житлових масивах, районах міста.  

Сьогодні правлінням первинних організацій потрібно тісно співпрацювати з місцевою владою, а це велика кількість громад, велика територія де проживають члени організації, погане транспортне сполучення і саме тому роль старших групоргів досить  вагома.

Розбудова реально працюючої такої структури може охоплювати досить велику чисельність членів УТОС, і це дає можливість обласному правлінню скоротити чисельність первинних організацій особливо тих в яких невелика кількість членів УТОС. З практики видно, що якщо така структура не працює в первинній організації, то голова правління працює з невеликою кількістю членів які проживають недалеко від офісу організації.

Ось чому розбудова практично діючої структури: груп, групоргів, старших групоргів є вкрай важливою в сучасних умовах нашої діяльності.

Травень 2022 р.  м. Київ  член УТОС М. Новосецький