“На часі”, Як організована соціалізація людей з вадами зору. Гості – Наталія Авасян, голова Запорізької обласної організації Українського товариства сліпих та Олександр Пошукай, інструктор цієї організації.
Ведучий Герман Дубінін.
Українське товариство сліпих
Всеукраїнська громадська організація людей з інвалідністю по зору
ТУРНІР СТОЛИЧНИХ ЕРУДИТІВ
12 червня 2019 року у Києві пройшла чергова інтелектуальна гра «Ерудит», яка для столичних утосівців вже стала гарною традицією. Як і у попередні роки гра проводилася на базі клубу Київського УВП №4 УТОС. У змаганні взяли участь дев’ять команд з УВП та ТПО Києва та області.
Як і у попередні роки гра проходила у кілька турів: перший тур – інтелектуальна розминка; другий тур – тематичні питання; третій- «щасливий білет» – тобто питання, які обирають за жеребкуванням, що вимагає від учасників не лише знань, але і кмітливості.
Після підбиття підсумків за перші три тури три команди, які набрали найбільшу кількість балів увійшли до фіналу. Тут кожній з команд також довелося відповісти на п’ять дуже складних питань, які кожна команда отримувала за жеребкуванням. Після жорсткої боротьби фіналісти поділили між собою призові місця. Перше місце посіла команда столичного ТПО №1 УТОС «Азарт». На другому місці опинилася команда Київського УВП №2 УТОС та чату «Теремок», яка так і називалася УВП 2 та Теремок. На третьому місці команда столичного ТПО №4 «Оптиміст».
Переможці отримали грамоти та грошові призи від Київської міської організації Українського товариства сліпих.
Вітаючи переможців голова Київської міської організації УТОС, заступник голови ЦП УТОС М. М. Новосецький, який був і головою журі, зазначив, що надзвичайно задоволений рівнем організації гри та тим, наскільки високо зріс інтелектуальний рівень усіх команд. Сподіваємося, що приклад киян наслідують і інші регіони і колись відбудеться ще і всеукраїнський «Ерудит».
Тезей,«Промінь»
Голова ЦП УТОС В.М.Більчич привітав журналістів з професійним святом
Голова Центрального правління Українського товариства сліпих Більчич Владислав Миколайович від імені Президії Центрального правління Українського товариства сліпих і особисто від себе привітав колектив Об’єднаної редакції періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик», всіх журналістів системи УТОС з професійним святом – Днем журналіста України.
Більчич Владислав Миколайович побажав працівникам редакції доброго здоров’я, особистого щастя, подальшої плідної і успішної праці, добробуту, сповнення усіх ваших надій і задумі, родинного затишку, натхнення та життєвих гараздів.
Оголошено конкурс на написання найкращої пісні про Українське товариство сліпих
Правління Київської міської організації УТОС оголошує конкурс серед членів УТОС на написання найкращої пісні про Українське товариство сліпих.
В конкурсі можуть приймати участь всі члени УТОС, які працюють на підприємствах УТОС, або стоять на обліку в первинних організаціях УТОС. Твори будуть прийматись правлінням КМО УТОС в аудіо- форматі.
Автори трьох найкращих пісень про УТОС будуть відзначені преміями: за перше місце в конкурсі 1300 грн.; за друге місце в конкурсі – 1000 грн.; за третє місце в конкурсі – 700 грн.
Конкурс буде тривати до 4 червня 2020 року – 87 річниці від дня заснування УТОС.
ФЕСТИВАЛЬ «БУКОВИНСЬКІ ВІЗЕРУНКИ»-2019 ЗАПРОШУЄ
Чернівецька обласна організація УТОС, керівництво Чернівецького УВО та громадські організації спільно з працівниками клубу головного підприємства продовжують традицію проведення фестивалю художньої самодіяльності для творчих колективів підприємств та організацій УТОС «Буковинські візерунки». Запрошуємо Вас взяти участь у фестивалі.
Заїзд учасників фестивалю 27.06.2019 р. до 10-ї год. на Головне підприємство. Концертна програма – з 11 год. в приміщенні клубу Головного підприємства Чернівецького УВО УТОС. Виїзд із підприємства на базу відпочинку по закінченні концертної програми. Виїзд із бази відпочинку 30.06. 2019 р. о 15 год.
Просимо повідомити листом в оргкомітет про вашу згоду на участь у фестивалі, кількість учасників та програму виступів до 20.06. 2019 року.
Консультації з організаційних питань проведення фестивалю можна отримати за телефонами:
037-22 4-27-22;
050 96 46 596
096 93 77 096.
Ласкаво просимо взяти участь у фестивалі “Буковинські візерунки”.
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЩОРІЧНИЙ МУЗИЧНО–ПОЕТИЧНИЙ ФЕСТИВАЛЬ “БУКОВИНСЬКІ ВІЗЕРУНКИ“
Мета і завдання фестивалю
Фестиваль проводиться з метою підтримки і розвитку творчої та виконавської майстерності учасників художньої самодіяльності підприємств і організацій УТОС, обміну досвідом творчої роботи.
Склад учасників фестивалю
До участі в фестивалі запрошуються аматорські колективи первинних організацій та підприємств системи УТОС із усіх регіонів України.
Умови, час та місце проведення фестивалю
У фестивалі беруть участь виконавці вокального жанру (солісти, дуети, тріо, квартети, ансамблі) та читці-декламатори.
Кількість учасників від кожного обласного правління не повинна перевищувати 10-ти осіб.
Учасники вокального жанру виконують 1-2 твори. Рекомендуєтся виконувати один твір буковинських композиторів: В. Івасюка, М. Гаденка, С. Сабадаша, П. Дворського та інших, або з репертуару відомих співаків-виконавців з Буковини: Д. Гнатюка, С. Ротару, В. Зінкевича, П. Дворського, Н. Яремчука, Л. Сандулеси, О. Добрянської, Ані-Лорак, К. Бужинської, А Гросу, М.Яремчук та інших.
Читці декламують 1-2 поетичні твори, один з яких, рекомендовано, твір відомих буковинських поетів: М. Ткача, Т. Севернюк, С. Воробкевича, Ю. Федьковича та інших.
Фестиваль відбуватиметься 27 – 30 червня 2019 року на відомчій базі відпочинку “Буковий гай”, що знаходиться в с. Репужинці Заставнівського району, Чернівецької області.
Учасники фестивалю забезпечуються проживанням у дерев’яних будиночках та трьохразовим харчуванням. Вартість проживання і харчування за 3 доби – 540 грн. Кошти за проживання та харчування учасників перераховуються на рахунок головного підприємства або сплачуються готівкою в його касу.
Виступ учасників фестивалю відбудеться 27 червня 2019 р. в приміщенні клубу Головного підприємства Чернівецького УВО УТОС за адресою пров.Ентузіастів 5, м. Чернівці.
Нагородження учасників та витрати на проведення фестивалю
Учасники фестивалю нагороджуються дипломами та пам’ятними призами у різних номінаціях серед виконавців вокального та поетичного жанрів.
Витрати, пов’язані з проїздом, добовими, харчуванням і проживанням учасників фестивалю – за рахунок обласних організацій та підприємств УТОС, які їх відряджають.
ЛАСКАВО ПРОСИМО НА БАЗУ ВІДПОЧИНКУ «ЖЕМЧУГ» АРТЕМІВСЬКОГО УВП УТОС
База знаходиться на Азовському узбережжі, село Мелекино і має велику територію та потопає в зелені і квітах.У нас є чудовий дитячий майданчик, безкоштовний більярд.Для любителів виходу в море – лодочна станція.Поряд з базою – центр відпочинку і торгівлі, де ви зможете відмінно відпочити. Для власників особистих авто – безкоштовна автостоянка. Розміщення можливе в двоповерхових корпусах або індивідуальних дерев’яних будиночках.
Директор бази відпочинку 050-524-14-54 Костянтин Павлович.
Для бронювання необхідно внести оплату на розрахунковий рахунок Артемівського УВП УТОС.
Телефон бухгалтерії: 095-224-61-16 Олена Всеславівна
Ціни з 01 червня по 20 червня:
4-х місний економ-класу з балконом – 60 грн/доба
3-х місний економ-класу з балконом – 70 грн/доба
4-х місний з двох кімнат з балконом – 100 грн/доба
4-х місний з двох кімнат з балконом, кондиціонером та телевізором – 120 грн/доба
з 20 червня по 30 серпня
4-х місний економ-класу з балконом – 75 грн/доба
3-х місний економ-класу з балконом – 90 грн/доба
4-х місний з двох кімнат з балконом – 120 грн/доба
4-х місний з двох кімнат з балконом, кондиціонером та телевізором – 140 грн/доба
Пішов з життя Матусевич Анатолій Іванович
29 травня 2019 року пішов з життя Матусевич Анатолій Іванович. Заслужений член УТОС, член ВПО Київського УВП №4 УТОС, ветеран ВВВ, ветеран праці, мав інвалідність 1 групи по зору.
Матусевич Анатолій Іванович працював на різних посадах товариства, в тому числі: був співзасновником Київської міської організації УТОС, працював директором Київського УВП №1 УТОС та Київського УВП №3 УТОС, начальником відділу ЦП УТОС.
Народився Анатолій Іванович 15 квітня 1930 року в селі Матюші Київської області. Під час війни, коли в його селі стояли ворожі частини, він, будучі підлітком, допомагав партизанам, а коли село було звільнено від окупантів, він розпочав бойову підготовку з червоноармійцем, який готував його до військових дій як майбутнього «сина полка». Нажаль, під час чергових тренувань розірвалась бойова граната і Анатолій втратив зір, який, нажаль, так і не вдалося відновити.
Після закінчення війни школа сліпих в Чернігівській області, потім праця на Київському УВП №1 УТОС, навчання в Київському університеті ім. Т.Г. Шевченко, активна діяльність в лавах УТОС.
За вагомий особистий внесок в розвиток Українського товариства сліпих 2006-го року, за наполяганням правління первинної організації Київського учбово-виробничого підприємства №4 УТОС, де А.Матусевич перебував на обліку, був нагороджений почесним званням “Заслуженитй член УТОС”.
Анатолія Івановича завжди характеризувала комунікабельність, чесність, порядність, ініціативність, здібність добросовісно працювати.
Царство небесне йому! Земля пухом йому! Вічна пам’ять, Анатоліє Івановичу!
Оголошення про вакантні посади
В Громадській організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» наявні вакантні посади, а саме:
- Директор ПОГ «Нікопольське УВП УТОС»;
- Директор ПОГ «Львівське УВП УТОС»;
- Директор ПОГ «Івано-Франківське УВП Чернівецького УВО УТОС».
Пішов з життя Брославський Едуард Львович
Українське товариство сліпих понесло непоправну втрату – на вісімдесят четвертому році пішов з життя Едуард Львович Брославський. Його ім’я та плоди його праці назавжди залишаться в памяті Товариства.
Едуард Брославський народився 21 листопада 1935 року в Красноармійську Донецької області в сім’ї службовця. У 1944 році трапилося нещастя з Едуардом, він підірвався на залишеній після фронту міні. У результаті того нещасного випадку він втратив руку, значну частину зору і став інвалідом.
Звичайно, що з таким незначним залишком зору Едуард Брославський навчатися у загальній школі не міг. Спочатку вчився в Дніпропетровській восьмирічній школі для дітей з вадами зору, а у 1956 році продовжив навчання у Виховській середній школі Орловської області. Вчився він добре, легко засвоював навчальний матеріал, встигав брати активну участь у культмасовій роботі, впродовж усього навчального періоду користувався повагою як у школярів, так і вчителів. Він помітно відрізнявся з-поміж своїх ровесників неординарним характером, уже тоді був яскравою особистістю, на все мав власну думку, умів приймати самостійні, добре виважені рішення.
Педагоги, знаючи здібності цього учня, були впевнені у тому, що Едик Брославський не заблукає у світі, а займе свою нішу у суспільному житті. Так воно з часом і сталося. Здобувши середню освіту, та маючи прекрасні знання, він вступив до Донецького педагогічного інституту на історико-філософський факультет. В інституті, як і в школі, Едуард вчився добре, вузівський матеріал засвоював легко і хоча мав невеличкий залишок зору, проте завжди встигав підготуватися до сесії і навіть допомогти у навчанні фізично здоровим однокурсникам, які нерідко зверталися до нього по допомогу.
Донецький інститут Едуард Львович закінчив у 1961 році і почав працювати в Маріуполі вчителем середньої школи, де став завучем, а трохи пізніше і директором цієї школи. Свою роботу він любив і вона йому давалася не важко, але на перешкоді ставала вада зору і коли відчув, що зір почав катастрофічно падати, вирішив розпрощатися зі школою. Зважитися на той крок було не легко, бо вважав, що педагогіка – його покликання.
У зв’язку зі значним погіршенням зору Едуард Брославський з 1967 року перейшов працювати заступником директора Маріупольського УВП УТОС з соціальних питань. Результати його плідної праці невдовзі стали очевидними не тільки для маріупольців – їх помітило керівництво Центрального правління.
Враховуючи прекрасні ділові якості Едуарда Брославського, Президія Центрального правління УТОС у 1974 році призначила його директором цього підприємства.
Та це призначення було не останнім для Едуарда Львовича. У 1983 році рішенням Президії ЦП УТОС його перевели директором Сімферопольського УВП, а з 1989 року, після утворення на базі цього підприємства об’єднання, він став генеральним директором Сімферопольського учбово-виробничого об’єднання УТОС.
Чимало зусиль довелося докласти директорові‚ аби територія разом зі спорудами колишньої автотракторної ремонтної станції перетворилася на чисте і компактне‚ пристосоване для незрячих‚ підприємство. Та тільки завершив він реконструкцію виробничих приміщень і налагодив виробництво нових виробів, як почали виникати нові, значно важчі і складніші проблеми. Насувалася глибока економічна криза, що завдавала нищівного удару по всіх галузях народного господарства.
Розрив ділових зв’язків, нестача і подорожчання сировини, інфляція – ці жорстокі реалії вдарили по Сімферопольському об’єднанню, як і по багатьох інших підприємствах. Традиційна продукція (верстатні запобіжники) вимагала великих витрат дефіцитних кольорових металів‚ а їх постачальники тепер опинилися за межами країни.
Перша половина 1992 року наближала підприємство до майже катастрофічної ситуації. Сімферопольців на той час, до певної міри, рятував лише примітивний пластмасовий ковпачок для пляшечок під парфуми, хоч він був лише попутною продукцією, а провідною – вироби електротехнічного призначення.
Вивчивши і проаналізувавши ситуацію, інженерна служба, економісти, фінансисти об’єднання зробили висновок: щоб уникнути банкрутства і мати необхідні прибутки, треба відмовитися від високовартісних виробів‚ передусім – запобіжників, а розетки випускати в комплекті з вилкою 10-тиамперною відкритої установки, поліпшивши експлуатаційні й естетичні якості виробів.
Фахівці головного підприємства Сімферопольського УВО під керівництвом свого директора розробили розгорнуту програму подальшого розвитку підприємства й успішно її захистили на загальних зборах трудового колективу. Вона мала як наукове, так і моральне обґрунтування й орієнтувала виробничників на майбутнє.
Освоєння виробництва поліетиленової плівки дало підприємству можливість надійно закріпити свої позиції на споживчому ринку. Плівку випускали різної товщини – за побажанням покупця. Великим попитом вона стала користуватися у тих, хто займається тепличним господарством. Клієнта влаштовувала не лише помірна ціна, але й відмінна якість.
Звичайно, Едуард Львович не відмовився і від інших виробів. Хоч не усі вони давали підприємству великий прибуток, зате інваліди мали надійну, добру роботу, що давало можливість не тільки успішно виконувати договірні зобов’язання, але й створювати надійний захист інвалідів від соціальних негараздів та більш ефективно здійснювати соціально-трудову реабілітацію незрячих, що є головною статутною вимогою Товариства.
Керований Едуардом Брославським колектив постійно справлявся з виконанням договірних зобов’язань. Продукція, яку випускало це підприємство, була сертифікована і випускалася тільки високої якості та сучасного дизайну. Розуміючи, наскільки важливо йти в ногу з часом, він надавав великого значення впровадженню нових форм та методів роботи, нової техніки й технології.
На цьому підприємстві було забезпечено стабільне зростання прибутку, що давало можливість розширювати виробництво та вирішувати соціальні проблеми життя колективу.
Цей керівник, крім виробничих, приділяв значної уваги й питанням соціально-культурного побуту інвалідів. Під його керівництвом для виробничників побудували шістдесятиквартирний житловий будинок. Житло будували і на пайових умовах. У такий спосіб виробничники отримали п’ятнадцять квартир.
Предметом особливої турботи Едуарда Львовича був розвиток художньої самодіяльності. На його підприємстві найкращі, найталановитіші аматори півострова, багаторазові лауреати фестивалю “Кримська осінь”. Високу майстерність виконання творів кількома мовами народів, які тут проживають не одноразово мали можливість почути делегати з’їздів УТОС, учасники багатьох урочистих подій, науково-практичних конференцій та інших заходів, що часто проводилися на базі відомчого санаторію імені Йосипа Наговіцина.
Окрім обов’язків керівника, Едуард Львович мав чималі й громадські навантаження. Він був членом Центрального правління та членом Президії ЦП УТОС, членом правління УТОС Автономної Республіки Крим. І скрізь він встигав, ні на хвилину не забуваючи про виробництво не тільки головного підприємства, а й підприємств, що входили до Сімферопольського об’єднання, адже там також було чимало проблем, які чекали втручання генерального директора.
Заслуги Едуарда Брославського перед колективом і Товариством чималі. А наведені приклади – то далеко не все‚ чого вдалося досягти колективу під керівництвом цієї невтомної і працелюбної людини. Тож звання “Заслужений працівник промисловості України”‚ “Заслужений член УТОС” Едуард Львович отримав цілком заслужено. Не зупиняючись на досягнутому‚ він продовжував спрямовувати свої зусилля на розширенні асортименту продукції‚ вишукуванні нових виробів‚ ринків збуту‚ оскільки знав‚ що ринкові відносини не люблять керівників спокійної вдачі.
У 2002 році Едуарда Брославського визнано кращим роботодавцем року по Автономній Республіці Крим, за що нагороджено Почесною грамотою Уряду АРК та грошовою премією.
В зв’язку з окупацією Криму Єдуард Брославський був змушений покинути рідне підприємство і переїхати на територію підконтрольну Україні, до кінця свого життя залишаючись вірним Товариству і Україні. Світла пам’ять цій Людині з великої букви.
Відеозвернення до новообранного Президента України Володимира Зеленського
5 травня, у Європейський день боротьби проти дискримінації людей з інвалідністю, громадськість звернулась до новообраного Президента України Володимира Зеленського.