Українське товариство сліпих

Дорогі жінки, вітаю вас з 8 березня! У Міжнародний жіночий день від душі бажаю вам легкості, бадьорості, тепла, усмішок і прекрасного настрою.

У це чудове жіноче свято хочеться побажати лише позитивних емоцій, безмежного щастя та міцного здоров’я. Нехай негаразди обходять стороною, а кожен день буде приводом для нової радості!

Сьогодні, у складний військовий час на жіночих плечах лежить більше відповідальності ніж будь коли, але саме ви робите чоловіків сильнішими.

Нехай збудуться всі бажання, в сім’ях будуть щастя, а в Україні – мир!

Владислав Більчич, голова Центрального правління Українського товариства сліпих

Джерела: https://suspilne.media/vinnytsia/925483-vcat-pisni-za-dopomogou-sriftu-brajla-tvorcij-kolektiv-gotuetsa-do-cergovogo-koncertu-u-vinnici/

https://vn.20minut.ua/Kontserty/u-tsentri-reabilitatsiyi-garmoniya-vlashtuvali-kontsert-koli-mi-razom-11954275.html

Колектив художньої самодіяльності вінницького підприємства незрячих і центру культури «Щедрик» невтомно продовжує проводити концерти на запрошення. Він завітав до центру реабілітації «Гармонія» імені Раїси Панасюк. 

Гості представили цікаву музичну програму «Коли ми разом», щоб підняти дух і настрій вихованцям центру. Лунали патріотичні, народні і сучасні естрадні пісні. А також композиції про любов, адже днями відзначався День святого Валентина. Ольга Гурська, яка романтично співала про «кохання з ароматом кави», зірвала шалені оплески. 

Слухачів вразила й наймолодша учасниця концерту, шестирічна Юля Зелінська, яка виконала добре підготовлену композицію  «Україна-матуся моя». Окрім пісень, до концертної програми входили й вірші. Приміром, Наталя Філюк декламувала віршований твір Василя Симоненка. Всі артисти отримали солодкі подарунки від дбайливих господарів.    

— Ми підготували програму зі значною кількістю сучасних композицій, адже слухачами була переважно молодь. Водночас народні і патріотичні пісні також потрібні і вони зараз були. Адже вони оспівують нашу Україну і виховують молодих людей, — прокоментувала керівник художньої самодіяльності вінницького підприємства незрячих Наталя Слюсарчук. — Ми вже вдруге в цьому році побували з концертами у центрах для людей з інвалідністю. Вони цього потребують, бо їм складно ходити на концерти відомих артистів.      

Слухачі виявилися у захваті і після концерту залюбки ділилися своїми емоціями. Приміром, 31-річна вінничанка на візку Олександра Куренюк сказала, що їй сподобалися всі номери. 

— Я востаннє була на «живих» концертах ще до повномасштабного вторгнення. Тоді нас запрошували на шоу безкоштовно, – каже Олександра Куренюк. — Зараз гості підняли на настрій і своїм співом допомогли трохи відволіктися від війни.     

Соціальний вихователь по роботі з дітьми з інвалідністю «Гармонії» Тетяна Тетер розповіла, що на концерті були не лише клієнти, а й їхні батьки і працівники закладу.

— Наш центр мають право відвідувати діти та молодь віком до 35 років із вадами опорно-рухового апарату. Вони тут не проживають, а лише приходять на реабілітацію, — каже Тетяна Тетер. — Сьогоднішній концерт — просто неймовірний. Він запалив серця всіх присутніх. Сподобалася програма, яка складалася із естрадних і патріотичних пісень.  

Пресцентр Вінницької обласної організації УТОС

Шановні друзі! Республіканський будинок звукозапису і друку УТОС започатковує на своєму сайті нову сторінку «Аудіокниги для незрячих від РБЗіД УТОС». Тут ви зможете знайти книгу на будь-який смак: детективні, історичні, біографічні, любовні, фантастичні, пригодницькі романи, поезія, науково-популярна література, твори для дітей. Будуть представлені новинки у рубриці «Нові книги», а також твори, які були записані у минулі роки у рубриці «Колекція аудіокниг». Це класичні твори і книги сучасних авторів. Звертаємо вашу увагу, що нові аудіокниги викладаються у DAISY-форматі. Наразі ми представляємо чотири аудіоновинки, які ви зможете послухати на нашій новій сторінці.

Також РБЗіД УТОС презентував нові книги шрифтом Брайля, які вже розіслані по бібліотеках Українського товариства сліпих. Під час засідання Президії ЦП УТОС 26 лютого 2025 року ці книги були передані Центральній спеціалізованій бібліотеці УТОС.

Вашій увазі пропонуємо такі новинки шрифтом Брайля:

«Тринадцять різдвяних історій»

Ці «Тринадцять різдвяних історій» від сучасних українських письменників насправді дуже різні, і водночас вони взаємно доповнюють одна одну, як пазли великого полотна. Як саме життя. Як, зрештою, Різдво для кожного з нас, яке містить у собі значно більше сенсів, аніж традиційна картинка родинної ідилії — довкола столу з дванадцятьма стравами. Тут реальність і містика, гумор та іронія, філософське осмислення буття і трепетне світло любові, яка є істинним проводирем, як Вифлеємська зірка — крізь темінь різдвяної ночі…

Катерина Щоткіна «Любомир Гузар: хочу бути людиною»

Україні доби Незалежності дуже пощастило, що в неї є Блаженніший Любомир Гузар. Він майже півстоліття жив спочатку в США, потім в Італії. Багато подорожував із місіями, і тепер став прикладом — яким може бути українець, сформований в умовах вільного світу. Прийнявши управління Українською греко-католицькою церквою на тому етапі, коли її називали «регіональною» чи навіть «закордонною», і довівши до статусу церкви для всієї України, патріарх Гузар добровільно передав владу молодому наступнику, щоб мати ще час бути корисним країні, якій не щастить на правителів. Стати добрим порадником за гамбурзьким рахунком. Дороговказом. Гордістю нації…

Віталій Запека «Цуцик»

Антивоєнний роман «Цуцик» — визначне явище в літературі України. Яскраво, пронизливо через життя, крізь душу безрідної дворняжки автор зумів показати війну, якою вона є. Без пафосу, без зайвого героїзму. Від імені малого собача, але про людей.

Роман написаний на основі реальних подій. В деяких з них автор приймав безпосередню участь. Більшість персонажів мають своїх прототипів у житті. Все бачене, почуте, пережите автор переніс в короткий проміжок часу, тож хронологія роману не відповідає дійсності.

Долі щеняти і людей, котрі трапились на його шляху, не залишать байдужим жодного читача…

Євгеній Познанський «Янгол віри й натхнення»

Поетична збірка нашого відомого незрячого поета Євгенія Познанського познайомить вас з чудовими, зворушливими, проникливими, щирими віршованими рядками, які торкнуться струн кожної душі, кожного серця…

Читайте і насолоджуйтесь!

На запрошення Данської асоціації незрячих у Польщі та сприяння Національної Асамблеї людей з інвалідністю України (NAPD) 18-21 лютого відбулася важлива зустріч українських організацій незрячих. У заході взяли участь представники Українського товариства сліпих, Всеукраїнської громадської організації людей з інвалідністю по зору “Генерація успішної дії” та ГО “Сучасний погляд”.

Серед міжнародних гостей були Марк Уоркман, генеральний директор Всесвітньої спілки сліпих, Діана Стентофт, віце-президент Данської асоціації незрячих, та Крістін К’єрет, голова міжнародної команди Норвезької асоціації сліпих і слабозорих.

Комунікація почалася ще влітку минулого року та вже після численних онлайн зустрічей, вдалося усім поговорити за круглим столом у Польщі. Під час зустрічі учасники мали можливість поділитися своїми досягненнями, викликами та інноваційними підходами у роботі з незрячими та слабозорими людьми. Обговорювалися питання гуманітарного реагування, реабілітації, доступу до інформації, соціальної інтеграції та підтримки осіб з порушеннями зору.

Ця зустріч стала важливим кроком у зміцненні співпраці між українськими та міжнародними організаціями осіб з порушеннями зору. Вона сприятиме обміну досвідом, покращенню координації зусиль та впровадженню нових ефективних підходів для забезпечення доступності та інклюзії для людей з порушеннями зору в Україні та за її межами.

Джерела: https://presspoint.in.ua/2025/02/14/u-vinnytsi-vidbuvsia-romantychnyy-inkliuzyvnyy-kontsert-de-zhyve-liubov/

https://vn.20minut.ua/Kontserty/de-zhive-lyubov-naperedodni-dnya-svyatogo-valentina-u-vinnitsi-vlashtu-11953669.html

Напередодні Дня святого Валентина у Вінниці влаштували концерт під назвою «Де живе любов». Організатором виступив колектив художньої самодіяльності підприємства незрячих і центру культури «Щедрик». 

Артисти виступали у молодіжному центрі «Квадрат». Після хвилини мовчання на честь загиблих на війні Анна Кучерук виконала патріотичну композицію. Але зрозуміло, переважно пісні були присвячені коханню. Лунали сучасні естрадні твори. 

 — Це експериментальний концерт. В зв’язку із тим, що наш колектив художньої самодіяльності значно розширився, на нього ми запросили лише молодший склад (відповідно до тематики). Будемо аналізувати спів молодих артистів, виправляти помилки на репетиціях, — розповіла керівник колективу художньої самодіяльності підприємства незрячих Наталя Слюсарчук.  

У шоу взяли участь не лише незрячі, але й звичайні молоді артисти. Приміром, студентка гуманітарно-педагогічного коледжу Ярослава Хмельницька. А восьмикласниця школи № 26 Вероніка Воловик була однією із ведучих концерту, а також виконала оригінальний танцювально-гімнастичний номер. 

Наймолодшою учасницею виявилися шестирічна Юля Зелінська. Дівчинка проспівала зворушливу пісню «Україна-матуся моя!».  

— Я вже вдруге виступаю для публіки. Це мені подобається. Сьогодні співала про рідну країну. Люблю також композицію про котиків. Взагалі напам’ять знаю приблизно десять пісень, тренуюся на гуртку, — розповіла Юля Зелінська. 

А 43-річний незрячий співак Леонід Кучерук виконав пісню «Листопад» групи «ТІК». Чоловік каже, що кожен місяць має свій шарм і кохання.

— Саме кохання допомагає нам долати всі негаразди повномасштабної війни і наближати мир. Люблю брати участь у всіх творчих заходах. Сьогоднішній концерт — веселий і креативний. А взагалі головне  — щоб душа не старіла. Думаю, булу готовий і в 90 років виходити на сцену, — прокоментував Леонід Кучерук.      

Пресцентр Вінницької обласної організації УТОС  

Незважаючи на холод як на вулиці, так і в приміщенні нашої бібліотеки, на традиційні збори активісти все ж таки прийшли. Збори традиційні, але формат не зовсім – крім офіційної частини, на якій розглядались поточні питання організації, обговорювались зміни в законодавстві тощо, була і друга частина присвячена дню Святого Валентина. Звучала поезія і пісня про кохання, як сольно, в дуеті так і цілим залом. Завдяки партнеру Левітрейд, продукти з Європи (за що їм велике-велике дякую) всі присутні отримали солодкі подарунки.

Людям потрібна робота, але не всі мають можливість здобути таку освіту, щоб працювати тими ж масажистами чи реабілітологами. Позаяк, такі підприємства для незрячих потрібні, як потрібні й державні замовлення на них.

Раніше в Україні лише для незрячих було 70 спеціальних підприємств. Коли вони вийшли на вільний ринок, частина з них втратила свою потужність, ще частина зникла через війну. Ті, що залишились, ледь виживають.

У Польщі такі підприємства зараз відкриваються. Я також була на подібних у Нідерландах та у Швеції. Уряди там ці підприємства підтримують, вони мають пільги та державні замовлення.

Треба розуміти: якщо людина працює, вона є соціально захищеною, і на неї державі треба витрачати менше коштів.

В Україні віднедавна роботодавець може отримати компенсацію за облаштування робочого місця для людини з інвалідністю. Це добре, але умовно, чому людей мають лише наймати. Уявімо, що людина з інвалідністю має фах і може працювати сама вдома, але потребує комп’ютер зі спеціальною озвучкою. Чому б із цим не допомагати, як на мене, це було б слушно.

Довідково: у 2025 році зросла сума відшкодувань для роботодавців за працевлаштування людей з інвалідністю.

Розмір компенсації у 2024 році:

71 тисяча гривень для другої групи;

106 тисяч 500 гривень для першої групи.

Розмір компенсації у 2025 році:

80 тисяч гривень для другої групи;

120 тисяч гривень для першої групи.

От зараз закінчує навчання група студентів з інвалідністю по зору, які три роки вчились на масажистів. Львівська медична академія імені Андрея Крупинського з 2007 року набирає на навчання студентів із порушеннями зору на спеціальність “сестринська справа” (кваліфікація – “медична сестра з масажу”).

Колись такі навчання для незрячих студентів ще були в Генічеську, Києві та Чернівцях, а у Львові з’явилось найпізніше.

Читайте також: Не брали на роботу, тому відкрив власну справу: у Львові працює кабінет незрячого масажиста

Чи є на Львівщині інші подібні навчання для незрячих?

Щоб так масово і групами, подібних немає. Принаймні на Львівщині. Студенти з інвалідністю по зору є у всіх вишах, і в політехніці, і в університеті (ред. – ЛНУ ім.І.Франка). Наші незрячі вчились на філологіях, навчаються на психології, комп’ютерних технологіях.

Які професії найбільш доступні для людей з інвалідністю по зору?

Незрячі люди можуть бути юристами, реабілітологами, психологами, викладачами. А от економістами чи бухгалтерами ні, тому на таких спеціальностях і не навчаються. Я ні разу не чула, щоб у нас хтось був на економічному факультеті.

Наскільки важко, на вашу думку, незрячій людині працевлаштуватись на добре оплачувану роботу?

Важко. Два роки тому до нас звернулась одна компанія, де казали, що із задоволенням візьмуть на роботу до себе реабілітолога, але він сам повинен вести паперовий журнал прийому. Але ж незрячі люди не можуть цього робити.

Є позитивна історія, якій я тішуся, хоч і пройшло вже чотири роки. Ми співпрацювали з SoftServe — вони нам давали своє вживане обладнання для комп’ютерного класу, де ми вчили незрячих користуватись комп’ютерами. Зараз вже вчимо людей тільки на смартфонах.

То от ми робили день відкритих дверей, і представниця цієї компанії прийшла до нас, вона на все подивилась, і це була саме її ініціатива взяти на роботу як тестувальників групу незрячих. П’ятеро пройшли співбесіду (багатьох кандидатів відсіяло незнання англійської) і тепер успішно працюють в IT. Це був позитивний досвід, але, на жаль, єдиний, коли таку групу людей взяли на доволі престижну і високооплачувану роботу.

Переважно ми працюємо точково по зверненнях наших людей. Намагаємось когось реабілітологом влаштувати, ще когось в обласну лікарню.

От мені дзвонять і кажуть, що могли б взяти людину з інвалідністю по зору на роботу, але це має бути чоловік, який може бачити й підіймати до 40 кілограмів. Втім, часто, коли людина має хоч і другу групу інвалідності, хоч і залишок зору, підіймати такі важкі речі їй не можна.

Наскільки сильними в суспільстві досі залишаються стереотипи щодо працездатності незрячих?

Ці стереотипи руйнуються. Якщо порівнювали з тим, що було 15-20 років тому, суспільна думка змінилась на краще. У незрячому вже бачать хорошого фахівця, бо є позитивні приклади.

Але проблема зацікавленості працедавця залишається. Так чи так, а для роботи незрячої людини треба створити певні умови. Щось з цього держава відшкодує, щось ні. “А для чого мені бавитись, якщо на ринку є здорова людина”.

Втім, із війною нам вже не вистачає фахівців на ринку. Я думаю, що працедавці таки будуть шукати собі як працівників людей з інвалідністю.

Любов Кукуруза, голова Львівської ОО УТОС