У роботі з доступності людей з порушеннями зору до метрополітену дуже допомогає рельєфно-графічна карта- схема Київського метрополітену. За допомогою цієї карти, незряча людина добре уявляє ті станції метро, якими вона користується на маршруті. У метрополітені дуже багато людей і незрячому або з порушеннями зору легко загубитися. Тому набуття навичок користування реабілітантами метрополітеном, відпрацювання прийомів і методів безпечного пересування незрячого у метрополітені набувають особливо важливого значення. При проїзді в поїзді метро, слід пам’ятати, що перон розраховано на 5 вагонів. В електропоїзд метро бажано заходити в перший вагон по ходу руху поїзда, щоб машиніст бачив, що сідає людина з вадами зору.
- При посадці до вагона необхідно виконувати «ЗОЛОТЕ» правило незрячих: де не була тростина – туди не ступає нога. Тростиною перевіряємо, чи відкриті двері вагону, тростиною намацуємо підлогу вагону і тільки тоді заходимо всередину.
- Треба добре пам’ятати, що між вагоном і пероном залишається щілина, куди може потрапити нога, тому при вході у вагон її необхідно переступити.
- Сидіння розташовані уздовж вагона. Якщо пропонують сісти – не відмовляйтеся, тростину тримайте рівно, щоб ніхто не перечепився. Поручні знаходяться над сидінням і якщо людина з вадами зору має високий зріст, вона може вдаритися, тому треба тримати руку над головою.
- У вагонах двері розсуваються автоматично – тому спиратися на них суворо забороняється.
- Якщо щось впустили на колію, треба звернутися по допомогу до чергового по станції.
- У метрополітені дуже багато людей і незрячому або слабкозорому легко загубитися. Якщо це трапилось, то необхідно зупинитись на тому місці, де реабілітант відстав від групи і почекати, поки за ним повернуться. Якщо щось потрібно – треба звернутися до вихователя (супроводжуючого), або чергового по станції.