Питання реабілітації людей, які втратили зір в дорослому віці, завжди було болючим, оскільки не вирішувалось на державному рівні і було дано на відкуп громадським організаціям. В Україні працював чи не єдиний реабілітаційний центр для людей з порушенням зору при Українському Товаристві Сліпих (УТОС). Війна загострила це питання і до його вирішення знову ж підключилися громадські організації, які працюють з людьми з порушенням зору, на різних майданчиках почали піднімати питання необхідності системного підходу до вирішення проблеми реабілітації незрячих та участі в цьому процесі держави. Крига, здається, скресла і у Львові стартував пілотний проект реабілітації ветеранів, які втратили зір внаслідок війни “Точка дотику” за підтримки Міністерство освіти і науки України у партнерстві з Альянс громадського здоров’я Alliance for Public Health. Сьогодні учасники та тренери проекту, фахівці ГС “Сучасний погляд”, які реалізують цей проект, відвідали нашу організацію. Спілкування було щирим, теплим та довірливим і, як на мене, корисним для обох сторін: з одного боку ветерани дізналися про Українське Товариство Сліпих, яке, маючи розгалужену структуру, діє на теренах всієї України, про роботу нашої організації, з цікавістю ознайомилися з експонатами музею тифлотехніки “Речі, які змінили світ незрячих”, що працює при спецбібліотеці ГО ЛОО УТОС; з іншого – ми більше дізнались про наших ветеранів-героїв, про те, як проходить їхня реабілітація, про життя “до” і “після”, про мотивацію сприймати життя в інших реаліях.
На завершення зустрічі ветерани отримали вироби з бісеру з українською символікою, які власноруч зробили членкині нашої організації.
Маю щирі сподівання, що реабілітація осіб з порушенням зору матиме системний характер. І ті інституції, які мають досвід такої роботи, команди та можливості, як от реабілітаційний центр УТОСу, який здійснював реабілітацію незрячих впродовж десятиліть, ГС “Сучасний погляд”, яка починаючи з 2019 року за рахунок грантів та благодійних надходжень організувала близько 10 реабілітаційних таборів “Життя після війни”, в яких пройшли реабілітацію понад 50 незрячих, чи інші подібні організації отримають підтримку на державному рівні, адже реабілітації потребують як ветерани, так і ті, що втратили зір за інших обставин.
Любов Кукуруза, голова Львівської ОО УТОС